Рішення № 63247073, 23.12.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/16133/14-ц

Імям України Провадження № 2/200/3779/14

23 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Пеньківській А.О.,

за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за обєднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, виділення майна та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2014 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу (а.с. 2-3). У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, прохаючи про наступне: поділити між нею та ОСОБА_1 майно, яке є обєктом спільної сумісної власності та складається з автомобілю марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську; виділити та визнати за нею (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на ? частину кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську; виділити та визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на ? частину кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську; стягнути з ОСОБА_1 на її користь, у порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію ? частини автомобілю марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у сумі 149500 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у сумі 5000 гривень (а.с. 13-16). Ухвалою суду від 28 жовтня 2014 року зазначені позови обєднано у одне провадження (а.с. 30). У ході розгляду справи надала уточнену позовну заяву, де позовні вимоги залишились ідентичними зустрічному позову (а.с. 36-39).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 22 листопада 1980 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей немає. Спільне життя з відповідачем не склалося, так як останні десять років їх відносини з дружиною лише погіршувалися і шлюбні стосунки фактично припинилися. З 2004 року у сімї не було загального бюджету, так як кожен з них мешкав сам по собі. З цих підстав з березня 2013 року він покинув сімю і став жити окремо. Подальше перебування у шлюбі є неможливим, а тому його необхідно розірвати. Спору про поділ майна немає, а якщо він виникне, то буде вирішений у добровільному чи судовому порядку.

ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтувала наступним чином. 22 листопада 1980 року уклала шлюб із ОСОБА_1, від якого має двох повнолітніх дітей. За час перебування у шлюбі ними нажито наступне майно, яке є спільною сумісною власністю: автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську. Згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто. Ціна автомобіля становить 299000 гривень. Ціна квартири становить 428177 гривень. Виходячи з того, що вони обидва мають рівні права на це майно, його слід розділити так, як це вона пропонує суду. За час подружнього життя чоловік їй неодноразово зраджував з іншими жінками, проводячи з ними увесь вільний час, нехтуючи родинним життям та сімейними цінностями, що знали оточуючі. Ці зради та сором від поведінки чоловіка перед знайомими людьми завдавали їй сильних душевних страждань, нервових потрясінь, принижували її честь та гідність як жінки та дружини. На протязі майже десяти років чоловік відмовляв їй у виконанні подружніх обовязків, що також травмувало її фізичне та психічне здоровя. Внаслідок усіх цих потрясінь вона потрапила до лікарні з нервовим зривом. На час лікування чоловік їй абсолютно нічим не допоміг матеріально. Вважає, що вказаними діями чоловік завдавав їй фізичного, сексуального та економічного насильства, за яке повинен відшкодувати їй моральну шкоду. Сам факт такої шкоди полягає у приниженні її честі та гідності, у перенесених нею моральних переживаннях, у погіршенні стосунків у родині, у відчутті незручності при зустрічах із сусідами, у неможливості продовжувати життя у звичний спосіб. Розмір відшкодування моральної шкоди визначила у 5000 гривень. Спираючись на норми ст.ст. 15, 23 ЦК України, ст.ст. 60-61, 68-70 СК України, вважає, що має право на задоволення позову.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту своєї позовної заяви. Зустрічний позов визнав частково. Пояснив, що підтримував родину матеріально, однак, внаслідок принципових розходжень з дружиною майже по всіх позиціях, був змушений піти з дому. Останнім часом він сам собі готував і сам себе обслуговував. Квартира, яку ОСОБА_3 вважає спірною, була у 2007 році куплена не стільки на спільні кошти сімї, скільки на зароблені ним особисто. Автомобіль, який вона теж вважає спірним, був куплений на кошти його батька. Тому, бажаючи віддати автомобіль батькові, який мешкає у сільській місцевості, він перереєстрував його на батька і на цей час власником автомобіля є його батько. Їх діти дорослі і кожен з них вже має свою сімю. Моральної шкоди дружині не завдавав.

Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги свого довірителя підтримав, прохав первісний позов задовольнити у повному обсязі. У задоволені зустрічного позову прохав відмовити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту первісного позову та поясненням свого довірителя. Додатково пояснив, що кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську не можна вважати спільним майном подружжя не дивлячись на те, що її придбано у період шлюбу, тому що її куплено на ті кошти, які заробив ОСОБА_1, у той період часу, коли подружжя вже не мало спільного сімейного бюджету, а кожен заробляв та витрачав кошти окремо. Автомобіль є власністю іншої особи, а тому не може вважатися предметом спору.

ОСОБА_3 первісний позов визнала, однак, не дивлячись на все те, що заподіяв їй чоловік за останні роки життя, вона бажає залишатися з ним у шлюбі. Жінка, з якою зараз співмешкає ОСОБА_1, хворіє і вважає причинами своєї хвороби наврочення на неї з її боку. ОСОБА_1 розриває шлюб на вимогу цієї жінки. Свій позов підтримала, вважаючи і кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську, де після укладення шлюбу живе їх донька зі своїм чоловіком, і автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, спільним сумісним майном, та як воно надбане під час шлюбу. У шлюбі вона вигляділа дітей, а майно, яке вона ділить, з її дозволу, було юридично оформлено на чоловіка. Вона не має майнових претензій на трикімнатну квартиру, у якій мешкає їх син зі своєю сімєю, але її майнові претензії на спірні квартиру та машину обґрунтовані. Розмір моральної шкоди визначений нею довільно і є навіть меншим, ніж розмір коштів, які вона витратила на підготовку та подачу свого позову до суду. У судовому засіданні не прохала відновити своє дошлюбне прізвище, відповідної письмової заяви не надала.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість повного задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні судом встановлено, що сторони 22 листопада 1980 року уклали шлюб у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 913 (а.с. 4). Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. На даний час не підтримують сімейно-шлюбних відносин. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, з 19 червня 2014 року власником автомобілю марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_4 (а.с. 64). Судові витрати ОСОБА_1 складають 243 гривні 60 копійок (а.с. 1). Судові витрати ОСОБА_3 становлять 3775 гривень 80 копійок (а.с. 12, 25).

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, членів її сімї чи її близьких родичів, у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності і справедливості, незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Згідно з вимогами ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у звязку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Сторони з 22 листопада 1980 року знаходяться у шлюбі. Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про те, що подальше подружнє життя та збереження сімї неможливе, так як ОСОБА_1 пішов з сімї ще у 2013 році, наразі співмешкає із іншою жінкою, примирення з ОСОБА_3 не бажає. Подальше перебування сторін у шлюбі буде суперечити інтересам ОСОБА_1, а тому шлюб необхідно розірвати.

Під час перебування у шлюбі - у 2007 році, сторони набули спільне майно: кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську, яке ОСОБА_3 прохає виділити та визнати за нею право власності на ? її частину. Враховуючи те, що це нерухоме майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі, воно є обєктом спільної сумісної власності подружжя. З тих підстав, що суду не надано доказів того, що набуваючи цю квартиру, у сторін була домовленість про її поділ у нерівних частках, а також докази того, що цю квартиру набуто ОСОБА_1 за кошти, що належали йому особисто (премії, нагороди, які він отримав за власні заслуги; кошти, одержані, як відшкодування завданої йому шкоди; кошти, одержані ним за особистим страхуванням чи особистим добровільним страхуванням), суд вважає, що розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності кожного подружжя у цьому нерухомому майні, є рівними. Також, враховуючи те, що шлюб сторони розривають, спільне майно подружжя підлягає поділу. Тому суд вважає за можливе визнати за кожною зі сторін право власності на ? частину спірного майна - кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 частини вартості автомобілю марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, так як не може вважати це майно спільною сумісною власністю кожного подружжя, тому що його власником є ОСОБА_4

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, коштів у сумі 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої їй у шлюбі, з декількох підстав. По перше, з тих підстав, що за наявності таких умов перебування у шлюбі, які, на думку ОСОБА_3, постійно призводили до виникнення стресових ситуацій, а отже і завдання їй моральної шкоди, вона мала час та можливість ініціювати розірвання шлюбу сама, чим усунути передумови завдання їй такої шкоди взагалі. По друге, нормами глави 82 ЦК України, такого засобу захисту порушених цивільних прав, як відшкодування моральної шкоди за час перебування у шлюбі, не передбачено взагалі.

Судові витрати підлягають стягненню зі сторін пропорційно до задоволених позовних вимог. За підрахунками суду, стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає сума у 1461 гривня 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 15, 30, 60, 74-76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Шлюб, укладений 22 листопада 1980 року у Кіровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 913, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженим у м. Дніпропетровську та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Гончарова) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженою у м. Дніпропетровську, - розірвати.

Після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_3 не відновлювати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 243 гривні 00 копійок.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Поділити спільно нажите майно подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину кв. № 22 у б. № 13 по вул. Гладкова у м. Дніпропетровську.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1461 гривня 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко