Ухвала суду № 63246289, 07.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2775/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС у Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС у Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

09 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.06.2015 р. № 25053-17.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., прийнято всупереч вимогам ПК України, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що позивач є власником транспортного засобу, який підпадає під визначення об'єкту оподаткування згідно п.267.2 ст.267 ПК України, а тому транспортний податок у розмірі 25 000 визначено правомірно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 з 04.12.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, є власником автомобілю TOYOTA HIGHLANDER, 2012 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3, 3456 куб., колір білий.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 р. на території м. Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з "Положенням про податок на майно в частині транспортного податку".

22.06.2015 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 25053-17, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, транспортний податок установлено в місті Одесі та затверджено відповідне положення про транспортний податок рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI, а тому застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення місцевої влади з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см..

Базою оподаткування у відповідності до пп.267.3.1 п.267.1 ст.267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Статтею 10 ПК встановлений перелік місцевих податків, до яких, зокрема, віднесений і податок на майно (пп.10.1.1).

Згідно пп.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України).

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма ПК України узгоджується із закріпленим у пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 цього кодексу принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Частиною 3 ст.27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Виходячи з наведених вище законодавчих норм, можливо прийти до висновку, що для застосування у 2015 році нового транспортного податку, цей податок повинен бути запроваджений Верховною Радою України до 01.07.2014 року, а до 15.07.2014 року місцеві ради повинні були прийняти та оприлюднити відповідні рішення про запровадження цього податку на своїй території.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На виконання положень пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII Одеською міською радою прийнято рішення від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» пунктом 1 якого затверджено на 2015 рік Положення про податок на майно в частині транспортного податку.

Пунктом 5 Положення про податок на майно встановлено ставку транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту п.3 цього положення (легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., що кореспондується з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).

З огляду на вищенаведені законодавчі положення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» прийняте 21.01.2015 року, тобто після 15.07.2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. В іншому випадку застосування контролюючим органом положень зазначеного рішення у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Апелянт в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII в частині запровадження з 2015 року транспортного податку не були визнані неконституційними і були прийняті пізніше, ніж ст.4 ПК України, що при вирішенні колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили надає перевагу тому акту, що прийнятий пізніше, тобто Закону №71-VIII.

Також апелянт зазначає, що норми законодавства, які регулюють транспортний податок набрали чинності з 01 січня 2015 року, є діючими та вони не вносять зміни до існуючих податків і зборів, а встановлюють новий порядок, тому повинні застосовуватись у 2015 році.

Судова колегія вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, колегія суддів дійшла висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що п.1 та п.3 рішення Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 р. «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» встановлено, що положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 р., а також внесені зміни до Положення про податок на майно в частині транспортного податку.

Нова редакція Положення, яка вводиться в дію з 2016 року, передбачає сплату транспортного податку у порядку та розмірах, передбачених ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону №71-VIII.

Цей факт свідчить про те, що сама Одеська міська рада привела своє попереднє рішення від 21.0312015 року № 6257-VI про запровадження транспортного податку до вимог положень податкового та бюджетного законодавства в частині визначення терміну для початку застосування цього податку.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, яким позивачу визначений транспортний податок за 2015 рік у сумі 25000 грн., а тому суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення по суті спору з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС у Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян