Ухвала суду № 63246138, 29.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

29 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», сільськогосподарського фермерського господарства «Гжебінський», Крижопільської селищної ради Вінницької області про визнання права власності на майно та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Крижопільської селищної ради Вінницької області, третя особа - Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а :

Крижопільський районний суд Вінницької області рішенням від 28 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив, зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (далі - ТОВ «Сокіл») задовольнив, ухвалив визнати за останнім право власності на будівлі двох гаражів загальною площею 89,7 кв.м та гуртожитку загальною площею 196 кв.м, які розташовані на АДРЕСА_1 та зареєстровані на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6

22 січня 2010 року Крижопільський районний суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення, яким вирішив питання судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 2 листопада 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

19 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 55 Конституції України, статті 7 Загальної декларації з прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

На обґрунтування підстави перегляду зазначеного судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2016 року та Верховного Суду України від 27 травня 2009 року, а також на постанову Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 2 листопада 2015 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, відмовивши у відкритті касаційного провадження, погодився з висновками судів про наявність правових підстав для визнання права власності на спірні будівлі за ТОВ «Сокіл» з огляду на те, що відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою саме ТОВ «Сокіл» надано у постійне користування земельну ділянку, на якій розміщені спірні будівлі гаражів та інше нерухоме майно; крім того, згідно з протоколом правління КП «Крижопільбуд» від 23 липня 1998 року ТОВ «Сокіл» передано спірні гуртожиток та гаражі-майстерні.

Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявником для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 27 травня 2009 року Верховний Суд України, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, указав на необхідність врахування судом усіх обставин і доводів заявника щодо надіслання уточненої апеляційної скарги з додатками сторонам у справі, які залишилися поза увагою апеляційного суду;

- в ухвалі від 7 вересня 2016 року Вищий спеціалізований сул України з розгляду цивільних і кримінальних справ, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Постанова Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийнята в порядку перегляду судових рішень з підстав, передбачених статтею 355 ЦПК України, а тому не вважається судовим рішенням суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», сільськогосподарського фермерського господарства «Гжебінський», Крижопільської селищної ради Вінницької області про визнання права власності на майно та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Крижопільської селищної ради Вінницької області, третя особа - Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2015 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук В.І. Гуменюк Н.П. Лященко