Ухвала суду № 63244747, 07.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/15119/2016 Головуючий у 1-й інстанції -Бартащук Л.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг» Україна» про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг» Україна» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

До початку розгляду справи по суті представником відповідача було подано заяву про забезпечення позову шляхом вилучення у позивача транспортного засобу типу VWPassatB7 2,0 TDI 2014 року, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1 на відповідальне зберігання третьої особи ТОВ «Автосоюз».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року заяву ТОВ «Порше Лізинг Україна» про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом передачі ОСОБА_1 транспортного засобу типу VWPassatB7 2,0 TDI 2014 року, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1на відповідальне зберігання ТОВ «Автосоюз».

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вказував, що ухвала суду була постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм процесуального права. Вказує, що заявлені позовні вимоги не стосуються транспортного засобу, який є предметом договору, а стосуються повернення коштів сплачених за договором, судом неправомірно було забезпечено позов та постановлено передати транспортний засіб на відповідальне зберігання третій особі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити,

Представник ТОВ «Порше Лізінг Україна» - Андрейків О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову, з обґрунтуванням необхідності його застосування, та інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідач, подаючи заяву про забезпечення позову обґрунтовував її тим, що предметом розгляду даної цивільної справи є застосування наслідків недійсності договору про фінансовий лізинг від 03 червня 2014 року, за умовами якого відповідач передав у розпорядження позивачу транспортний засіб, а позивач зобов'язався прийняти вказаний транспортний засіб, що є об'єктом лізингу і сплатити суму коштів за договором відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. А тому, у випадку задоволення позову відповідач буде зобов'язаний повернути ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 34 228,63 доларів США, а позивач повинен буде повернути ТОВ «Порше Лізинг» транспортний засіб типу VWPassatB7 2,0 TDI 2014 року, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1.

Як вказував представник відповідача у заяві про забезпечення позову, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливими виконання рішення суду, оскільки вільного доступу до об'єкта лізингу на виконання умов договору відповідач не має, доказів на підтвердження справного технічного стану автомобіля, його вартості, можливості повернення в натурі тощо матеріали справи не містять, а суд при вирішенні справи має встановити те, чи може бути повернуто кожною зі сторін у натурі все одержане на виконання правочину у разі його недійсності відповідно до вимог ст. 216 ЦК України.

Таким чином в заяві вказано як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, як це передбачено ст. 151 ЦПК України.

Виходячи з характеру заявлених вимог, того що спір носить майновий характер, ціна позову є значною, суддя прийшов до правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення у вигляді передачі ОСОБА_5 транспортного засобу, що є предметом договору про фінансовий лізинг, на відповідальне зберігання ТОВ «Автосоюз», з яким 01.09.2014 року у відповідача укладено договір відповідального зберігання, може утруднити або зробити неможливим виконання такого рішення, а тому обґрунтовано вжив заходів забезпечення в спосіб, обраний відповідачем й доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Посилання апелянта на те, що заявлені ним позовні вимоги не стосуються транспортного засобу, який є предметом договору, а стосуються повернення коштів, сплачених за вказаним договором, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є застосування наслідків недійсності договору про фінансовий лізинг, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачає зобов'язання кожної із сторін повернуті другій стороні у натурі все, що вона одержала.

З врахуванням викладеного вище підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді