Ухвала суду № 63244662, 01.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

01 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору недійсним (нікчемним) та застосування правових наслідків укладення нікчемного правочину,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року,

встановила:

у січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати договори фінансового лізингу, укладені 14.12.2015 р. між ним та відповідачем недійсними (нікчемними), застосувати наслідки укладення нікчемних правочинів та стягнути на його користь сплачені кошти.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 р. позов було задоволено - визнано Договори №002608 та 002609, укладені 14.12.2015 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Ваш авто» недійними (нікчемними) та стягнуто на користь позивача сплачені грошові кошти в сумі 44 000 грн. та 74 555 грн. 80 коп. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 р. було вирішено питання про стягнення судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 14.12.2015 р. уклав з відповідачем два договори фінансового лізингу: №002608, предметом лізингу за яким є автомобіль марки «Skoda Octavia» та сплатив за ним адміністративний платіж в сумі 44 000 грн., та №002609, предметом лізингу за яким є автомобіль марки «Volkswagen Beetle» та сплатив за ним адміністративний платіж в сумі 76 600 грн. Лише після підписання договорів та перерахування коштів він ознайомився детально з положеннями договорів та зрозумів, що вони не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містять істотний дисбаланс прав та обов'язків лізингодавця та лізингоодержувача. 22.12.20015 р. він звернувся до відповідача із заявами про розірвання договорів та повернення внесених коштів, але йому було відмовлено у поверненні адміністративного платежу. Тому позивач просив визнати укладені договори недійсними (нікчемними) та застосувати наслідки шляхом повернення сплачених ним коштів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 р. позов було задоволено - визнано Договори №002608 та 002609, укладені 14.12.2015 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛК «Ваш авто» недійними (нікчемними) та стягнуто на користь позивача сплачені грошові кошти в сумі 44 000 грн. та 74 555 грн. 80 коп. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 р. було вирішено питання про стягнення судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що укладені договори є недійсними в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів» та застосував наслідки недійсності шляхом стягнення на користь позивача сплачених в якості адміністративних платежів коштів.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 203, 215, 216, 808 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».

Доводи, викладені представником відповідача - ОСОБА_2 в апеляцій скарзі, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Як видно з матеріалів справи, ст. 12 Договорів, які були укладені між сторонами 14.12.2015 р. встановлює односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, та не передбачає відповідальності лізингодавця за невиконання останнім умов договору, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірних договорів фінансового лізингу від 14.12. 2015 року, укладених між сторонами свідчить, що в договорах виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги той факт, що відповідачем було розірвано Договір №002609 та повернуто кошти в сумі 2 044 грн. 20 коп., оскільки таке рішення було прийнято лише щодо однієї із заяв позивача, яка свідчила про його незгоду з умовами укладених договорів. Відповідачем не вчинялось будь-яких дій щодо виконання вказаних договорів.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді

№ справи: 755/1211/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11379/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.