Ухвала суду № 63244592, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13569/2016 Головуючий у 1 інстанції -Леонтюк Л.К .

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів : Головачова Я.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Синявському Д.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Хрещатик»,третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів та за зустрічним позовом Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1,третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним (нікчемним) за апеляційною скаргою ОСОБА_1,поданою її представником ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом та, з урахуванням уточнень, просила розірвати договір №590/2012-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США, з щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.06.2012 року укладений між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в особі заступника директора Київського регіонального відділення ОСОБА_4 та нею ОСОБА_1 та стягнути з ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» на її користь 425 000,00 доларів США, в тому числі 286 000 дол. США - суму банківського вкладу «Оберіг» та 139 000 доларів США - залишку коштів на її поточному рахунку НОМЕР_1 відкритого для неї банком.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у Київському регіональному відділенні Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», їй було відкрито рахунок НОМЕР_1 у доларах США на який 05 травня 2012 року вона внесла 140 000 доларів США, що було еквівалентно 1 118 586,0 грн. та що підтверджується квитанцією №10 від 05.05.2012 року з підписами бухгалтера та касира банку та штемпелями .

У червні 2012 року на підставі договору №590/2012-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США, із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.06.2012 року укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Заступника директора Київського регіонального відділення ОСОБА_4 та нею,банком було прийнято від неї грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2 що відкритий Банком на її ім'я -286 000,0 доларів США на термін з 22.06.2012р. по 22.06.2013 р., в відрахуванням терміну вкладу з дня зарахування коштів на вкладний рахунок, з процентною ставкою на вклад в розмірі 8,5 % річних.

22 червня 2012 року грошові кошти в сумі 286 000,0 доларів США ( еквівалент у гривнях 2 285 855,0 гривень) було внесено нею на рахунок НОМЕР_1 відкритий для неї банком, про що свідчить квитанція №22 від 22.06.2012 року з підписами бухгалтера та касира банку та скріплені штемпелями Банку.

На підставі довіреності від 01.12.2013 року засвідченої представниками банку вона уповноважила розпоряджатися належними їй грошовими коштами у КРВ ПАТ «КБ «Хрешатик» по її депозитному вкладу ОСОБА_2, протягом 14 місяців, тобто до 28 лютого 2015 р.

Станом на 25 червня 2013 року на її рахунку НОМЕР_1 знаходились грошові кошти в розмірі 286 000,0 доларів США +140 000 дол. США = 426 000,0 дол. США) що станом на 01.07. 2014 року було еквівалентно 3 403 740,0 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ (100 доларів = 799,30 грн.).

25 червня 2013 р. нею було знято з власного рахунку НОМЕР_1 відкритого банком 1000,0 дол.США і тому всього залишок коштів склав 425 000,0 доларів США.

Наприкінці червня 2013 року, на пропозицію банку між нею та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», в особі директора Київського регіонального відділення ОСОБА_5 укладено ряд договорів банківського вкладу, зокрема:

- договір №222В-373945 банківською вкладу «Літній» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (400 днів)від 25.06.2013р.,на суму вкладу 100 000,0 доларів США строком на один рік з 25.06.2013 року по 30.07.2014 року з відсотковою ставкою 8,5% річних та відкрито вкладний депозитний рахунок НОМЕР_3.

- договір №2220-373946 банківського вкладу «Літній» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (400 днів)від 25.06.2013р.,на суму вкладу 100 000,0 доларів США строком на один рік з 25.06.2013 року по 30.07.2014 р. з відсотковою ставкою 8,5% річних та відкрито вкладний депозитний рахунок НОМЕР_4.

- договір №222О-373947банківського вкладу «Літній» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (400 днів)від 25.06.2013р.,на суму вкладу 85 000,0 доларів США строком на один рік з 25.06.2013 року по 30.07.2014р. з відсотковою ставкою 8,5% річних та відкрито вкладний депозитний рахунок НОМЕР_5.

Як їй було повідомлено представниками банку сума грошових коштів 285 000,0 доларів США, яка внесена нею на рахунок НОМЕР_1 відкритий для неї банком, згідно квитанції №22 від 22.06.2012 року, буде розподілена згідно вищеназваних договорів пропорційно розмірів сум визначених у нововідкритих договорах.

У червні 2014 року, з метою перевірки правильності нарахування відсотків по вкладних рахунках, вона звернулася з письмовою заявою від 05.06.2014 р. до відповідача надати інформацію про рух її коштів по даних рахунках, однак на її заяву надійшла письмова відповідь з ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» від 07.07.2014р. № 41/3-12/3897 про те, що в балансі банку не зареєстровано операцій внесення коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 у сумі 286 000,0 доларів США внесених нею 22.06.2012р. та у сумі 140 000,0 доларів США внесених нею 05.05.2012 р.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, відповідач ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» 29.09.2014 року звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору недійсним ( нікчемним) та просив визнати нікчемним договір №590/2012-222 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.06.2012р. на суму 286 000 доларів США, укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 Мотивуючи свої вимоги тим, що сторонами не додержано письмової форми договору банківського вкладу згідно з вимогами ст. 1059 ЦК України, оскільки такий договір не укладався банком. Договір не зареєстрований у системі обліку депозитів банку. В матеріалах справ Київського регіонального відділення відсутній цей договір та будь-які документи щодо його укладення. Крім того, рахунок вказаний у примірнику Договору, наданого відповідачем (пункт 1.1.) НОМЕР_2 не відкривався у банку. Зобов'язання за вказаним договором не обліковувалися на балансі банку. На підтвердження внесення коштів за договором відповідач надав копію квитанції №22 від 22.06.2012р. З квитанції вбачається, що кошти у сумі 286 000 доларів США внесені на рахунок НОМЕР_1. Проте, як зазначено в договорі вкладник мав внести кошти на рахунок НОМЕР_2. Однак і на рахунок,вказаний ОСОБА_1 кошти також не вносилися.

Постановою правління НБУ від 17.06.2004 №280 «Про затвердження Плану бухгалтерського обліку банків України» затверджено номери рахунків які відкриваються банками в залежності від виду рахунку і згідно витягу з цієї постанови рахунок на якому розміщуються кошти фізичних осіб на вимогу (поточний рахунок) починається з цифр 2620, а вкладний рахунок з цифр 2630 .

Посилаючись на зазначені обставини та на недотримання письмової форми договору банківського вкладу позивач за зустрічним позовом просив визнати договір нікчемним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 в задоволені позову відмовлено.

Зустрічний позов ПАТ КБ «Хрещатик» задоволено визнано нікчемним договір № 590\2012-222 банківського вкладу оберіг в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.06.2012 року на суму 286 000 дол. США,укладений між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1

Стягнуто на користь банку з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову банку в задоволені зустрічного позову .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,що суд надав невірну оцінку доказам та не дослідив фактичні обставини справи, залишив поза увагою те, що з 2008 року в банку на її ім'я було вже відкрито власний рахунок НОМЕР_1, на який 5 травня 2012 року вона внесла ще 70 000 дол.,отриманих нею від продажу в цей день земельної ділянки та помилково дійшов висновку про відмову в задоволені позову про повернення коштів з зазначеного рахунку. Передача нею банку грошей в сумі 70 000 дол. підтверджено поясненнями ОСОБА_6 - покупця її земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 5 травня 2012 року та нотаріуса Панченко А.П., яка посвідчувала зазначений договір в приміщенні ПАТ КБ «Хрещатик» 5 травня 2012 року,а також поясненнями працівника банку ОСОБА_8,яка в цей день здійснювала операцію щодо прийняття від неї грошей та відповідних експертних висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 27 жовтня 2015 року,в якій достеменно встановлено дійсність підпису ОСОБА_8 на квитанції №100 від 5 травня 2012 року та відтисків штампів №№ 5 та 7 на цій квитанції, що спростовує висновки суду про фальсифікацію квитанції та відсутність здійснення касової операції про внесення нею готівкових коштів. Дійсність підпису бухгалтера банку ОСОБА_9 на квитанції № 100 від 5 травня 2012 року,на думку позивачки, підтверджується наявністю дійсного штампу,який перебував у віданні саме цієї особи.

Суд надав невірну оцінку поясненням свідка ОСОБА_10 завідуючої касою банку,яка підтвердила факт прийняття нею від ОСОБА_11 грошей в сумі 140 000 дол. США в понеділок 7 травня 2012 року ,що також підтверджується записом в книзі обліку прийнятих та виданих цінностей за 7 травня 2012 року. Є такими,що не ґрунтуються на вимогах закону, зазначає ОСОБА_1 посилання суду на те, що квитанція №100 від 5 травня 2012 року не відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України,оскільки в ній відсутня відмітка «вечірня» чи «післяопераційна каса»,оскільки відсутність таких відміток не є підставою для відмови у поверненні внесених нею грошових коштів.

Стосовно відмови суду в задоволені позову про стягнення коштів в сумі 286 000 дол. США по банківському вкладу «Оберіг» з підстав того,що цей договір не зареєстровано в системі і гроші банком не обліковані та їх перерахування зазначено на інший рахунок, ОСОБА_1 вважає, що відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів,залучених від юридичних та фізичних осіб на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) є обов‛язком банку (ч.3 ст.1058,ч.2 ст.1068 ЦК та п.2.1 Положення).

В матеріалах справи міститься договір № 590\2012-222 банківського вкладу «Оберіг» від 22 червня 2012 року,укладений з відповідачем, в особі заступника директора Київського регіонального відділення ОСОБА_4,яка діяла на підставі довіреності від 7 грудня 20110 року. Договір підписано сторонами,хоча і не містить печатки банку. Таким чином, позивачка вважає, що підпис в договорі відображає волевиявлення сторін,а печатка,у разі необхідності,є лише доказом дійсності підпису. Проте, в разі відсутності печатки і при наявності самого лише підпису,не можна категорично стверджувати про недійсність підпису. Під час розгляду справи відповідач (банк) і не заперечував дійсність підписання договору ОСОБА_4

Окрім цього, згідно висновку судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 27 жовтня 2015 року достеменно встановлено дійсність підпису бухгалтера банку ОСОБА_9 та імовірність підпису касира ОСОБА_12,яка безпосередньо приймала кошти в сумі 286 000 дол. США по квитанції № 22 від 22 червня 2012 року та дійсність відтисків штампів №№ 5,8 на квитанції,що спростовує висновки суду про недійсність цієї квитанції та відсутність здійснення касової операції по внесенню готівкових коштів. Не заперечувала свій підпис в квитанції допитана в якості свідка ОСОБА_12

Крім цього,вважає ОСОБА_1, вищевказані факти дійсності квитанції № 22 від 22 червня 2012 року та дійсності реальності проведення касової операції на суму 286 000 доларів США, підтверджуються висновком банку щодо поданого нею позову саме на суму 425 000,00 дол. США, який складений 20.10.2014 року та підписаний директором департаменту аудиту і контролю Г.І.Томенчуком, з яким ознайомлені директор комерційного центру Р.В. Мельник та директор Київського регіонального відділення В.В. Нагнибедюк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає,що є також помилковими висновки суду про задоволення зустрічного позову про визнання договору нікчемним, оскільки реєстрація договору вкладу і обліковування грошових коштів, залучених від юридичних та фізичних осіб на підставі укладеного письмового договору банківського вкладу, за законом є обов'язком банку.

Таким чином, зазначає ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі,вона як вкладник надала банку розпорядження щодо коштів в сумі 286 000 дол. США і саме обов'язком банку було зарахувати ці кошти на її вкладний рахунок. З огляду на викладене,вважає,що її позовні вимоги є обґрунтованими ,підтверджені належними доказами,у зв‛язку з чим позов підлягає задоволенню, зустрічні ж позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ПАТ КБ «Хрещатик» проти апеляційної скарги заперечував та вважав, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог закону. Просив апеляційну скаргу відхилити,рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1059 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 4 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Хрещатик укладався договір банківського вкладу фізичної особи № 1858,але у зв‛язку з реорганізацією банку рахунки за зазначеним договором були закриті, а 2 грудня 2010 року в Київському регіональному відділенні банку на її ім‛я відкрито поточний валютний ( в доларах США) рахунок НОМЕР_1.

Згідно виписки по особовому рахунку за період з 02.12.2010 по 19.09.2014 року про рух коштів з моменту відкриття вказаного рахунку кошти в сумі 286 000 дол. США на рахунок не вносились.

6 травня 2014 року позивачка письмово звернулась до банку та просила повідомити її про розміщення нею депозитів згідно договорів із щомісячною сплатою процентів:

№ 588/2013-222 від 16.05.2013 на суму 25 000,00дол. США терміном дії 21.05.2014 під 8,2 % річних, підписаний ОСОБА_4;

№ 2220- 373945 від 25.06.2013 на суму 100 000,00дол. США,терміном дії 30.07.2014 під 8,5 % річних, підписаний ОСОБА_5;

№ 2220- 373946 від 25.06.2013 на суму 100 000,00дол. США, терміном дії 30.07.2014 під 8,5 % річних, підписаний ОСОБА_5;

№ 2220- 373947 від 25.06.2013 на суму 85 000,00дол. США терміном дії 30.07.2014 під 8,5 % річних, підписаний ОСОБА_5;

№ 2220- 422254 від 03.10.2013 на суму 15 000,00дол. США терміном дії 02.10.2015 під 8,5 % річних, підписаний ОСОБА_4;

№ 2220- 456982 від 16.12.2013 на суму 15 000,00дол. США терміном дії 16.02.2015 під 9,9 % річних, підписаний ОСОБА_4;

№ 2220- 456983 від 31.12.2013 на суму 35 000,00дол. США терміном дії 28.02.2015 під 9,9 % річних, підписаний ОСОБА_4

На звернення ОСОБА_1 банком було проведено службове розслідування та комплексна ревізія, за результатами якої встановлено, що інформації про існування у ОСОБА_1 вкладів на загальну суму 375 000,00 дол. США, крім вкладу на суму 25 000,00дол. США, у Київському регіональному відділенні не виявлено.

Документальною ревізією було встановлено, що квитанція про внесення коштів на вклад була пред'явлена тільки до договору № 588/2013-222 від 16.05.2013 на суму 25 000,00дол. США, який був зареєстрований в ОДБ і обліковувався в балансі банку до часу його дострокового вилучення із депозитного рахунку 13.02.2014 у повній сумі.

До інших шести договорів на загальну суму 350 000,00дол. США встановлено,що ОСОБА_1 не надала квитанції про внесення коштів, або інших доказів про зарахування таких вкладів на депозитні рахунки у банку а отже у відповідності із п.5.1 цих же договорів такі договори не набрали чинності, а відповідно у банку немає за ними ніяких зобов'язань. У всіх договорах, чинність яких не підтверджується квитанцією про внесення готівки, зазначені номери депозитних рахунків, яких не існує у плані рахунків банку.

На повторне звернення ОСОБА_1 від 26.06.2014 року стосовно того, що депозитні договори № 222D- 373946 від 25.06.2013 на суму 100 000,00дол. США; № 222D- 373945 від 25.06.2013 на суму 100 000,00дол. США; № 222D- 373947 від 25.06.2013 на суму 85 000,00дол. США були розміщені шляхом переукладення договорів ( до звернення додано копію договору № 590/2012- 222 від 22.06. 2012 та квитанція № 22 від 22.06. 2012 про внесення на рахунок НОМЕР_1 коштів у сумі 286 000,00дол. США), відповідач повідомив,що в матеріалах депозитних справ Київського регіонального відділення відсутній примірник такого договору та заява вкладника на розміщення вкладу,а у підсистемі «Депозити» ОДБ договір з таким номером 590/2012-222 зареєстровано за іншою фізичною особою ОСОБА_16 терміном дії з 25.06.2012 по 25.09.2012 на суму 35 000,00 грн., укладений 23.06.2012 у режимі післяопераційного часу (субота) економістом відділу роздрібненого бізнесу ОСОБА_17,проведений в ОДБ головним економістом операційного відділу ОСОБА_9

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені позову про розірвання договору банківського вкладу «Оберіг» №590\2012-222 від 22 червня 2012 року та про стягнення коштів,суд першої інстанції виходив з того,що на підтвердження заявлених вимог позивачка не надала належних та достатніх доказів внесення нею коштів на банківський рахунок, а вказаний у наданому нею примірнику договору рахунок НОМЕР_2 не відкривався і зобов'язання за вказаним договоромна балансі банку не обліковувалися у відповідності до пункту 2.1. Положення, затвердженого Національним банком України від 03.12.2003, № 516 "Про порядок здійснення банками України вкладних депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами".

Окрім цього,судом встановлено,що згідно наданих позивачкою квитанцій, кошти у сумі 286 000 доларів США внесені на рахунок НОМЕР_1,в той час як за примірником наданого нею договору,вона зобов'язана була внести кошти на інший рахунок,а саме на рахунок НОМЕР_2. Доказів внесення коштів на рахунок НОМЕР_1, який є поточним і був відкритий на її ім'я, ОСОБА_1 також не надала. Згідно постанови правління НБУ від 17.06.2004 №280 «Про затвердження Плану бухгалтерського обліку банків України» рахунок на якому розміщуються кошти фізичних осіб на вимогу (поточний рахунок) починається з цифр 2620,а вкладний рахунок з цифр 2630.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог закону судом надано належну оцінку поданим сторонами доказах та заперечень.

Так,судом перевірені доводи позивачки щодо внесення нею за квитанцією № 100 від 05.05.2012 коштів на суму 140 000,00дол. США із призначенням платежу «внесення коштів на рахунок клієнта» та встановлено,що в квитанції на місці підпису бухгалтера проставлено підпис, який не відповідає наявним зразкам,однак засвідчений особистим штампом № 5,зареєстрованим на той час за головним економістом ОСОБА_9, на місці підпису касира стоїть підпис ОСОБА_8,що засвідчено її особистим штампом «касир №7» (т.2 а.с.25-31).

Ці особи допитані судом в якості свідків і під присягою пояснили,що не розпізнають свої підписи у наданій позивачкою копії квитанції. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 05.05.2012 року не була на роботі у зв'язку з вихідним. У цей день працював інший бухгалтер ОСОБА_18 у розпорядженні якої, згідно книги обліку штампів та печаток Київського регіонального відділення знаходився штамп під № 6.

Судом надано відповідну правову оцінку тій обставині, що день коли за твердженнями позивачки вносились кошти - 05 травня 2012 року був вихідним.

Відповідно до пункту 1.13. розділу IV«Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року за № 174, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час не пізніше наступного операційного дня.

Пунктом 4 розділу І вищезгаданої інструкції передбачено, що післяопераційний час - це частина робочого дня банку (філії, відділення) після закінчення операційного часу, включаючи роботу у вихідні та святкові дні протягом якої здійснюються касові операції з їх відображенням у бухгалтерському обліку не пізніше наступного операційного дня.

Згідно правової позиції Верховного Суду України,викладеної в справі №6-128цс16 від 16.11.16 року,зазначається, що згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IVвищеприведеної Інструкції, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Проте на квитанції № 100 від 05.05.2012 року, всупереч зазначеним вище нормам відсутній штамп «вечірня» або «післяопераційний час»,а тому суд вважав,що подана позивачкою квитанція,на підтвердження внесення нею, зокрема коштів в сумі 140 000 дол. США, не відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Окрім цього судом першої інстанції встановлено, що згідно записів книги обліку прийнятих і виданих цінностей касир ОСОБА_8 не здавала завідуючому каси ОСОБА_10 кошти у сумі яка дорівнює чи перевищує 140 000 доларів США.

Під час розгляду справи судом призначалась та проведена судово-почеркознавча та судово-технічна експертиза, згідно висновків якої встановлено,що підпис від імені ОСОБА_8 (касира) виконано самою ОСОБА_8

Відповісти на питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_9 самою ОСОБА_9 не виявилось можливим,у зв'язку тим,що досліджувані зразки мають різні транскрипції і не є порівнювані між собою.

Відтиск штампу касира № 7 нанесено штампом, вільні зразки відтисків якого надані для дослідження.

Відтиск штампу № 5 нанесено штампом, вільні зразки відтисків якого надані для дослідження.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки зазначені свідки не підтвердили достовірно факт внесення ОСОБА_1 коштів на депозитні рахунки в банку,окрім обов'язкових податків за оформлення договору купівлі-продажу. Свідок ОСОБА_19 пояснила,окрім цього, що у її присутності ощадна книжки або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку та підтверджує внесення цих коштів, позивачу в її присутності не видавався.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з запереченнями представника відповідача,що факт сплати ОСОБА_1 податків на доходи фізичних осіб за договором купівлі-продажу докази не стосуються предмету доказування та не можуть підтверджувати обставини які мають значення у цій справі.

Є такими що відповідають вимогам закону та узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України №6-128цс16 від 16.11.16 року стосовно того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документу, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Так, відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10. Інструкції).

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

З екземпляру договору позивачки (пункти 2.3.2.,5.1.) вбачається, що договір набуває чинності після його підписання сторонами та внесення вкладником коштів на вкладний рахунок, проте судом встановлено, що цей обов'язок позивачкою не виконаний.

Судом встановлено, що згідно ПК «ОДБ», на балансі Київського регіонального відділення обліковувався інший договір, а саме - №590/2012-222, який укладено 23 червня 2012 року і не з ОСОБА_1, а з ОСОБА_16.

Факт укладення вищезгаданого договору з ОСОБА_16 саме 23.06.2012 року підтверджується, також, витягом з Книги реєстрації депозитних договорів банківських вкладів відділу вкладних операцій Київського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» .

Ці висновки суд обґрунтував тим, що відкриттю рахунку завжди передує внесення інформації щодо депозитного договору до програмного комплексу, оскільки ідентифікація клієнта в ПК «ОДБ» проводиться виключно за ідентифікаційним номером. Будь-який клієнт банку, перед здійсненням операцій в обов'язковому порядку проходить процедуру ідентифікації.

Зазначене підтверджується Додатком № 3 до довідки від 10.02.2016 року, з якого вбачається, що спочатку до ПК «ОДБ» внесено інформацію про рахунок, а потім - про депозитний договір ОСОБА_16

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений з фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений з юридичною особою, скріплюється печатками сторін.

З огляду на норми закріплені в Цивільному Кодексі України та інші нормативно-правових акти, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ПАТ КБ «Хрещатик» суд першої інстанції, встановив, що укладення договору банківського вкладу є складним юридичним фактом і наступає як з моменту погодження усіх істотних умов договору і його підписання сторонами так і внесення коштів на рахунок банку. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Встановлення судом відсутності реєстрації договору у системі депозитів банку, відсутності у банку депозитного рахунку вказаного у договорі наданого ОСОБА_1, не облікування на рахунках банку грошових коштів у сумі 286 000 доларів США, відсутності у відповідача документу про внесення коштів на вкладний рахунок, надавало суду першої інстанції право підставно вважати, що примірник договору банківського вкладу від 22 червня 2012 року наданий позивачкою не відповідає вимогам закону щодо дотримання письмової форми договору банківського вкладу,а відтак тягне його недійсність .

Згідно роз'яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними", судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності право чинів: нікчемні право чини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного право чину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність право чину або відмову в цьому.

Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо правової оцінки висновків судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 27.10. 2015 року стосовно квитанції № 22 від 22.06.2012 року на суму 286 000 доларів США , згідно якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_12 у квитанції № 22 від 22.06.2012 року у графі «Касир», виконано імовірно ОСОБА_12.

Підпис від імені ОСОБА_9 у квитанції № 22 від 22.06.2012 року у графі «Бухгалтер», виконано самою ОСОБА_9.

Відтиск штампу касира № 8 Київського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», який міститься у квитанції № 22 від 22.06.2012 року нанесений штампом, вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Відтиск штампу касира № 5 Київського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик», який міститься у квитанції № 22 від 22.06.2012 року нанесений штампом, вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Зважаючи на неоднозначний висновок експерта щодо належності підпису ОСОБА_12, та факт відсутності зазначеної суми коштів в обліку, відсутності у матеріалах банку примірника договору банківського вкладу №590/2012-222 «Оберіг» в доларах США від 22.06.2012 року, судом першої інстанції вірно встановлено, що кошти в касу банку фактично не вносились.

Неможливість зарахування коштів на вкладний рахунок також підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_10

Посилання ОСОБА_1 на висновок банку щодо поданого нею позову від20.10.2014 року (як на доказ передання банку коштів), не є належним доказом в розумінні закону та може свідчити лише про правову позицію банку,як відповідачу в цій справі.

Судом встановлено, що 31.10.2014р. до ЄРДР внесено відомості про вчинення в червні 2014 року службовими особами Київського регіонального відділення ПАТ "КБ "Хрещатик", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 11 в м. Києві, за фактами заволодіння грошовими коштами вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» шляхом зловживання своїм службовим становищем , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, та ч.2 ст. 366 КК України . На даний час за цими фактами триває досудове розслідування.

Згідно наказу голови Правління ПАТ КБ "Хрещатик" № 170-к від 21.03.2014р. ОСОБА_4, яка за довіреністю банку підписала договір № 590/2012-222 банківського вкладу "Оберіг" в доларах США із щомісячною сплатою процентів (12 місяців) від 22.06.2012р. звільнено з роботи 21 березня 2014 року на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надала довідку про те, що за зазначеним кримінальним провадженням її визнано потерпілою, з огляду на що колегія погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що остання не позбавлена, в майбутньому, можливості вирішити питання про відшкодування шкоди, завданої працівником з підстав, визначених ст. 1172 ЦК України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,подану її представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді