Рішення № 63244586, 29.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2016 року, -

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд зданим позовом.

Зазначала, що 10 листопада 2015 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати в користування ОСОБА_1 автомобіль «Suzuki Swift».

Того ж дня позивач здійснив оплату за послуги згідно з указаним договором в розмірі 10 % вартості автомобіля, що становить 30 400 грн. 00 коп.

Оскільки автомобіль відповідач не надав, 24 листопада 2015 року вона звернулась до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» із заявою про відкликання своєї згоди на укладення договору фінансового лізингу та просила протягом 7 днів повернути сплачену суму.

Просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо повернення сплаченої позивачем за договором фінансового лізингу № 003198 від 10 листопада 2015 року частини лізингового платежу в розмірі 30 400 грн. 00 коп., та стягнути з відповідача кошти в розмірі 30 400 грн. 00 коп., а також неустойку у розмірі 1 216 грн. 00 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти за договором фінансового лізингу № 003198 від 10 листопада 2015 року в розмірі 30 400,00 грн.

Справа була предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон»просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і норм процесуального права.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не зазначив як підставу позову ст. 220 ЦК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги власної апеляційної скарги підтримав, заперечивши проти апеляційної скарги ТОВ «Лізингова компанія «Еталон».

В судовому засіданні представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон»вимоги власної апеляційної скарги підтримав, заперечивши проти апеляційної скарги представника ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Лізингова компанія «Еталон»підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання за договором фінансового лізингу, а відтак повинен повернути позивачу сплачені нею грошові кошти.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір фінансового лізингу № 003198.

За умовами договору ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» зобов'язувалося придбати та передати ОСОБА_1 на умовах фінансового лізингу у користування автомобіль марки «Suzuki Swift», а ОСОБА_1 зобов'язалася прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації та сплати позивачем авансового платежу, тобто суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі, вказаному в додатку № 1 до даного договору, сплачена лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця до дати передачі предмета лізингу.

Згідно з п. 5.1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Пунктом 5.2 договору фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач має право сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмета лізингу в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною, та розрахований по формулі, визначеній в п. 8.2.2 даного договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

За умовами п.п. 8.2.1 п. 8.2. договору перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору (надалі - комісія за організацію), яка розраховується як: комісія за організацію, яка визначені у додатку № 1 до даного договору; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 003198 від 10.11.2015 року сторонами погоджено графік сплати першого лізингового платежу.

Відповідно до додатку № 2 до вказаного договору фінансового лізингу сторонами підписаний графік сплати другого лізингового платежу.

У додатку № 3 до даного договору міститься специфікація предмету лізингу, а саме:автомобіль марки «Suzuki Swift GIX 2WD4AT», за ціною 304 000грн. 00 коп.

10 листопада 2015 року ОСОБА_1сплатила 30 400 грн. 00 коп.на рахунок відповідача.

24 листопада 2015року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» заяву-повідомлення про відкликання своєї згоди на укладення договору фінансового лізингу та просила протягом семи днів повернути сплачену нею суму.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

На виконання умов договору позивачем сплачені грошові кошти.

Вирішуючи спір, суд задовольнив частково позов, при цьому не навів жодної норми матеріального права, які б давали підстави для стягнення коштів з відповідача на користь позивача.

Позивачем при зверненні до суду не заявлялись вимоги про розірвання договору, визнання його недійсним тощо.

Тому висновки суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів є помилковими.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1, колегія суддів виходить з того, що при зверненні до суду з даним позовом позивач не обґрунтовувала його з посиланням на ст. ст. 215, 220 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на зазначені вимоги закону, суд зобов'язаний вирішити спір лише в межах заявлених позивачем вимог.

Позивач заявила в позові вимоги про стягнення коштів.

Проте не заявила вимог про розірвання договору фінансового лізингу, визнання його недійсним тощо.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 14 січня 2016 року постановлено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 січня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук