Вирок № 63244419, 06.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/665/16-к Головуючий у І інстанції Войтех О. І. Провадження № 11-кп/795/1102/2016 Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Оседач М. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Борисенка І.П., Демченка О.В.

при секретарі Саповець Л.С.

З участю учасників судового провадження:

прокурора Гапеєвої Н.П.

захисника адвоката ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 2 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270160000174, за апеляційними скаргами начальника Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 9 серпня 2016 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючої, заміжньої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої:

09 серпня 1994 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.140 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України та відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

01 листопада 1996 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ст.19 ч.1 ст.141, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

19 березня 2001 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ст.19 ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

02 червня 2005 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, 01 серпня 2005 року ухвалою Чернігівського апеляційного суду вирок змінено і обвинувачена засуджена за ч.3 ст.185 та ч.1 ст.162 із застосуванням ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі;

19 березня 2010 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

10 квітня 2014 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі, звільненої із місць обмеження волі 03 лютого 2016 року умовно-достроково на 5 місяців 21 день,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 9 серпня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і їй призначено покарання за у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано частину не відбутого покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року у вигляді 2 місяців обмеження волі, що, згідно ст. 72 КК України, відповідає одному місяцю позбавлення волі, і остаточно, за сукупністю вироків, ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

В строк покарання ОСОБА_3 зараховано строк тримання і перебування від вартою по цьому провадженню з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі і ухвалено обчислювати перебіг строку відбуття покарання з 19 липня 2016 року.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 869 грн. 60 коп. за проведення товарознавчих експертиз.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційній скарги, в яких:

- начальник Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4, не оспорюючи доведеність вини та фактичні обставини справи вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд, у встановлених обставинах, визнаних судом доведеними, в першому епізоді не зазначив кваліфікуючу ознаку, повторність, а вказав лише, що ОСОБА_3П, раніше засуджувалася за злочини проти власності та за наявності не відбутого покарання вчинила кримінальне правопорушення, чим не дотримався вимог ст.. 32 КК України;

- обвинувачена ОСОБА_5 просить вирок суду щодо неї змінити та призначити більш мяке покарання. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом в повній мірі не було враховано помякшуючі покарання обставини, а саме, її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3, яка раніше засуджувалась за злочини проти власності, за наявності не відбутого покарання, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, 29 березня 2016 року, о 16-00, шляхом зламу навісного замка на вхідних дверях, проникла в будинок господарства №12 по вулиці Щорса села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрала чавунну плиту та дві конфорки розміром 40х70 см, належні ОСОБА_6, загальною вартістю 487 гривень 50 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачена ОСОБА_3, повторно, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, 30 березня 2016 року, о 18-00, проникла в будинок господарства №12 по вулиці Щорса села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрала 6 частин скла розміром 103х34х0,5 см кожна, належні ОСОБА_6, загальною вартістю 293 гривні 46 копійок.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який висловився на підтримання поданої начальником Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 апеляційної скарги та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченої, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченої та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга начальника Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

29 березня 2016 року, о 16-00, ОСОБА_3, шляхом зламу навісного замка на вхідних дверях, проникла в будинок господарства №12 по вулиці Щорса села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки повторно, таємно викрала чавунну плиту та дві конфорки розміром 40х70 см, належні ОСОБА_6, загальною вартістю 487 гривень 50 копійок.

30 березня 2016 року, о 18-00, ОСОБА_3, повторно, проникла в будинок господарства №12 по вулиці Щорса села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрала 6 частин скла розміром 103х34х0,5 см кожна, належні ОСОБА_6, загальною вартістю 293 гривні 46 копійок.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, як висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3, правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження та правова кваліфікація її дій ніким з учасників судового розгляду не оспорювались, визнавались самою обвинуваченою в ході судового провадження в суді першої інстанції, у зв'язку з чим судовий розгляд був проведений в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і не можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, то апеляційний суд не входить в перевірку вказаних обставин.

Разом з тим, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції безпідставно не зазначив таку кваліфікуючу ознаку, як повторність.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 раніше судима за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі .

Маючи непогашену судимість за попереднім вироком, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тому її дії слід кваліфікувати із врахуванням кваліфікуючої ознаки - повторність.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, викладаючи фактичні обставини справи, які під час судового розгляду ніким з учасників процесу не заперечувались по першому епізоду, суд зазначив, що ОСОБА_3, яка раніше засуджувалась за злочини проти власності, за наявності не відбутого покарання, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, 29 березня 2016 року, о 16-00, шляхом зламу навісного замка на вхідних дверях, проникла в будинок господарства №12 по вулиці Щорса села Вересоч Куликівського району Чернігівської області, звідки таємно викрала чавунну плиту та дві конфорки розміром 40х70 см., тобто, фактично вказавши на необхідність кваліфікації дій обвинуваченої за ознакою повторності, помилково цю ознаку не врахував.

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність доповнення мотивувальної частини вироку по першому епізоду кваліфікуючою ознакою повторність.

Аналізуючи доводи обвинуваченої ОСОБА_3 щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення через свою суворість, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно вироку, суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини що помякшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі й ті на які обвинувачена посилається в своїй апеляційній скарзі, які не впливають на міру та вид покарання, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що для досягнення цілей покарання, а саме виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нових злочинів, суд призначив покарання у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, в мінімальних межах санкції статті і таке покарання є обґрунтованим, законним, достатнім та справедливим.

З урахуванням наведеного, колегія судів вважає, що вирок суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити новий вирок, в звязку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню та не знаходить підстав для задоволення скарги обвинуваченої.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Куликівського відділу Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 9 серпня 2016 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.

Постановити новий вирок, за яким ОСОБА_3 визнати винною за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком приєднати частину не відбутого покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року у вигляді 2 (двох) місяців обмеження волі, що згідно ст.72 КК України, відповідає одному місяцю позбавлення волі, і остаточно, за сукупністю вироків ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) років 1 (один) місяць.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_3 зарахувати строк затримання і перебування її під вартою по цьому провадженню з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з 19 липня 2016 року по 6 грудня 2016 року.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер відсутній, на користь Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області, код отримувача №37888512, розрахунковий рахунок №31215206700258 УДКС у Куликівському районі Чернігівської області, судові витрати у вигляді вартості проведених товарознавчих експертиз в сумі 869 (вісімсот шістдесят девять) гривень 60 копійок.

Речові докази: 6 частин скла розміром 103х43 см товщиною 0,5 см кожне, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 повернути їй належністю.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою в той самий строк з дня вручення копії вироку.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Демченко