Рішення № 63242338, 24.11.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2972/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/1341/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника відповідача ПАТ КБ ПриватБанк

ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 і його

представника адвоката ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргоюрозглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ ПриватБанк про відшкодування збитків, посилаючись на те, що внаслідок невиконання банком рішення суду від 30.12.2014 року про зобовязання конвертувати його вклад за договором від 16.10.2013 року в сумі 1889747,43 грн. у валюту долар США за комерційним курсом ПАТ КБ ПриватБанк, що діяв станом на 29.01.2014 року та та нарахувати відсотки на суму вкладу за період з 29,01.2014 року до 16.10.2014 року йому заподіяно збитків у розмірі 15135,96 дол. США, що складають різницю між розміром вкладу, що повинен був бути нарахованим за вищезгаданим рішенням суду в сумі 22231,73 дол. США та фактично отриманою сумою вкладу, яка була виплачена банком після закінчення дії договору та складає суму еквівалентну 7095,77 дол. США. Також, з врахуванням того, що йому, як споживачу фінансових послуг, внаслідок невиконання банком зобовязань за договором вкладу надано послугу неналежної якості, що призвело до переживань з його боку та душевних страждань, необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення порушеного права, просив стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 5000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 15135,96 доларів США для відшкодування завданих матеріальних збитків та 5000 грн. завданої моральної шкоди. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ні умовами укладеного з позивачем договору від 16.10.2013 року, ні Умовами і Правилами надання банківських послуг в частині Вкладу Стандарт не передбачено обов'язку банку конвертації вкладу в іншу валюту, так само як не передбачено право вкладника вимагати від банку здійснення такої конвертації. Рішенням суду не встановлено, яким саме пунктом договору передбачена вказана мультивалютна властивість, а тому, не може вважатись порушенням зобов'язання невиконання стороною умов, які самим зобов'язанням не передбачені. Також, звертає увагу на те, що судом не враховано той факт, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30.12.2014 року внесено зміни до договору № SAMDN25000738661782 (Вклад Стандарт на 12 мес.) в частині визначення валюти вкладу з 29.01.2014 року, тому ОСОБА_2 фактично не виплачено частини вкладу відповідно до ст.1058 ЦК України, що не може вважатися збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Крім цього, вважає недоведеним ні факт завдання позивачу моральної шкоди, ні протиправність дій відповідача.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній. В подальшому, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявилася, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджало продовженню апеляційним судом розгляду справи.

Позивач ОСОБА_2 і його представник адвокат ОСОБА_3 відносно апеляційної скарги банку заперечили, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду законним, ухваленим відповідно до норм законодавства. В обгрунтування своїх заперечень звертають увагу на те, що зміст зобовязань, що виникли між сторонами за договором, зокрема, мультивалютна властивість вкладу, встановлені таким, що набрало законної сили рішенням суду від 30.12.2014 року. З врахуванням того, що дане рішення банком на сьогоднішній день не виконано, а також, що цим рішенням вирішувалося питання про примусове виконання відповідачем свого обов'язку в натурі, а не внесення змін до договору, як помилково вважає представник банку, то заявлена позивачем сума є збитками в розумінні ст.22 ЦК України. Крім цього, вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. є співрозмірним і таким, що відповідає приписам ст.23 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд обґрунтував свої висновки тим, що внаслідок невиконання ПАТ КБ ПриватБанк своїх зобов'язань із конвертації валюти вкладу з гривні в долар США, а також в звязку зі значним зростанням курсу долара США по відношенню до національної валюти ОСОБА_2 завдано матеріальних збитків в розмірі 15135,96 доларів США та заподіяно моральну шкоду в сумі 5000 грн., які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення Тернопільського міськрайонного суду не відповідає.

Так, судом встановлено, що 16 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ ПриватБанк укладено Договір № SAMDN25000738661782 (Вклад Стандарт на 12 мес.) (далі договір вкладу), за умовами якого ОСОБА_2 передав банку кошти в сумі 170000,00 гривень для розміщення на депозитному вкладі, строком на 366 днів по 16 жовтня 2014 року включно, із нарахуванням на суму вкладу процентів за ставкою 18% річних (а.с.6).

Таким, що набрало законної сили, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ ПриватБанк про примусове виконання обов'язку в натурі позовні вимоги задоволено та зобов'язано ПАТ КБ ПриватБанк конвертувати вклад за договором № SAMDN25000738661782 (Вклад Стандарт на 12 мес.) від 16.10.2013 р. в сумі, що існувала станом на дату звернення ОСОБА_2 до банку 29.01.2014 р., та яка складала 188747,43 гривень, у валюту долар США за комерційним курсом ПАТ КБ ПриватБанк, що діяв на момент його звернення 29 січня 2014 року, та зобов'язано ПАТ КБ ПриватБанк нарахувати відсотки на суму вкладу за період з 29 січня 2014 року по дату закінчення договору 16 жовтня 2015 року, врахувавши суму нарахованих відсотків по даному депозиту. При розгляді даної справи судом встановлено, що однією з істотних умов договору є його мультивалютна властивість, яка дозволяє вкладнику переоформити свій діючий вклад на депозит в іншій валюті (а.с.7-9).

Дане рішення було звернуто до примусового виконання, однак, станом на день розгляду справи в суді, відповідачем не виконано (а.с.11-13).

19.10.2015 року позивачу за договором вкладу було перераховано банком суму 199738,81 грн. (а.с.15).

Згідно зі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати,яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно вимог ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконано, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди).

У відповідності до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно вимог ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не було дано належної оцінки змісту рішення апеляційного суду від 30.12.2014 року, яким, зобовязуючи банк виконати обовязок в натурі шляхом здійснення конвертації вкладу за договором, укладеним з ОСОБА_2, в сумі 188747,43 грн. у валюту долар США за комерційним курсом ПАТ КБ ПриватБанк, що діяв на момент його звернення 29 січня 2014 року та нарахування відсотків на суму вкладу за період з 29 січня 2014 року по дату закінчення договору 16 жовтня 2014 року, суд тим самим, визнав за позивачем право на отримання вкладу у валюті (доларах США) в сумі, еквівалентній за комерційним курсом ПАТ КБ Приватбанк станом на 29.01.2014 року розміру вкладу, що знаходився у гривнях, та процентів, нарахованих на конвертовану суму вкладу. При цьому, сам по собі факт невиконання банком вказаного рішення суду та повернення позивачу 19.10.2015 року по закінченню строку дії договору коштів у розмірі 199738,81 грн., яка не є еквівалентом розміру вкладу, що повинен був бути конвертованим на підставі вищезгаданого рішення суду у валюту (долар), не може вважатися матеріальними збитками в розумінні ст.22, 623 ЦК України, однак не позбавляє позивача звернутися до суду за захистом порушеного права з відповідним позовом про повернення усієї суми вкладу та процентів, використовуючи знання спеціаліста при доведенні розміру такого вкладу і процентів.

З врахуванням підстав заявленого позивачем позову, рішення Тернопільського міськрайонного суду в частині стягнення з ПАТ КБ Приватбанк в користь ОСОБА_2 матеріальних збитків не може вважатися законним і підлягає скасуванню з постановленням колегією суддів в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги банку в частині неврахування судом при ухваленні рішення факту відсутності у відповідача обовязку за договором щодо конвертації вкладу ОСОБА_2 в іншу валюту колегія суддів з огляду на існування такого, що набрало законної сили рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30.12.2014 року, яким встановлено обставину існування мультивалютної властивості вкладу, в силу вимог ст.61 ЦПК України вважає безпідставними.

Крім цього, ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.3 своєї постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно вимог ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) розяснено судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У відповідності до ст.ст. 57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд не взяв до уваги той факт, що всупереч вищепереліченим вимогам закону матеріали справи не містять належних і допустимих доказів заподіяння позивачу такої шкоди. Тому, не можна вважати законним і обргунтованим рішення суду й в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; невірне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ ПриватБанк підлягає до задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2016 року підлягає скасуванню з постановленням колегією суддів нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ ПриватБанк про відшкодування збитків.

Керуючись ст.ст.10, 57, 58, 60, 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.2, 3, 4; 313; 314 ч.2, 316 ч.1; 317 ч.1; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.22, 23, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, колегія суддів

ВИР І ШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про відшкодування збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : Н.Є.Фащевська

ОСОБА_4