Ухвала суду № 63241522, 05.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1720/16

Номер справи місцевого суду: 496/3771/16-к

Головуючий у першій інстанції Драніков

Доповідач Олініченко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого-судді Олініченко В,.В.

суддів: Грищенко Л.Д., Мандрика В.О.,

секретар судового засідання Книгиницький О.І.,

за участю прокурора Кокорєва Д.В.,

представника зацікавленої особи ТОВ «Одеський ЛГЗ» адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу директора ТОВ «Одеський ЛГЗ» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2016 року про задоволення клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2016 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №42016161160000011від 04.08.2016 року за ч. 1 ст. 199 КК України за фактом виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи здійснюють протизаконну діяльність, а саме: виготовляють та зберігають підроблені марки акцизного податку у нежитлових будівлях та спорудах, складських приміщеннях, розташованих на земельних ділянках під кадастровими номерами 5121083900:01:002:0152, 5121083900:01:002:0153 та 5121083900:01:002:0149 за адресою: Одеська область, Біляївський район, автодорога «Одеса-Рені» - 33 км. В подальшому вказана продукція реалізується на території Овідіопольського району та місті Чорноморськ Одеської області.

17.11.2016 року прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області з клопотанням про накладення арешту на одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Пшенична», датовану 09.11.2016 року, які було виявлено та вилучено 16.11.2016 року під час обшуку за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Преображенська, земельна ділянка № 1б з кадастровими номерами: 5121083900:01:002:0149, 5121083900:01:002:0152, 5121083900:01:002:0153. Клопотання мотивоване тим, що накладення арешту на вилучене майно необхідно для встановлення та зберігання інформації та отримання відомостей, котрі є необхідними для проведення судових експертиз, а також наявністю достатніх підстав вважати, що вилучені бобіни мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

22.11.2016 року ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області вищевказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на зазначене майно без застосування заборони або обмеження користуватися та розпоряджатися цим майном. При цьому слідчий суддя не зазначив, як саме власник може користуватися чи розпоряджатися вилученим у нього майном.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, директор ТОВ «Одеський ЛГЗ» ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену вище ухвалу слідчого судді скасувати та повернути вилучене майно законному володільцю, а саме ТОВ «Одеський ЛГЗ», посилаючись на те, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст. 170-173 КПК України, арешт накладено необґрунтовано, оскільки підозру жодній особі не предявлено та прокурором не наведено доказів на підтвердження завдання злочином шкоди та її розміру.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, який підтримав апеляцію та вказав на те, що ухвала слідчого судді є немотивована, в ній не зазначено на підставі яких даних вилучене майно підпадає під ст. 98 КПК України, вилучені етикетки не є предметом злочину за ст. 199 КК України, підприємство має ліцензію на право зберігання спирту та виробництво горілчаних напоїв, їх розлив, а тому закономірно закупило етикетки відповідно до наданих слідчому судді договорів, підстави для накладення арешту відсутні; прокурора, який заперечував проти апеляції, розглянувши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету накладення арешту відповідно до положень статті 170 КПК та обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В частині третій статті 170 КПК зазначено, що у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Проте, як видно зі змісту клопотання прокурора, в ньому відсутнє як посилання на підстави накладення арешту, зазначені вище, так і фактично відсутнє обґрунтування заявленої вимоги про арешт вилученого майна.

Слідчий суддя на вказані недоліки уваги не звернув, розглянув клопотання та виніс рішення про його задоволення, яке також не відповідає вимогам ст.172, 173 КПК України та є необґрунтованим, оскільки всі доводи слідчого судді, наведені в ухвалі, є переписаний із КПК зміст статей 170, 98, 173 КПК, що є недопустимим.

Слідчий суддя не взяв до уваги, що при відсутності посилання на певну підставу для арешту майна у клопотанні, він сам не має права її встановлювати, оскільки не є органом обвинувачення.

Крім того, пославшись на те, що вилучені речі відповідають вимогам ст. 98 КПК України, слідчий суддя переписав зміст цієї норми, не зазначивши, яким саме критеріям цієї норми відповідає вилучене майно і за якими ознаками вилучене майно слід віднести до речового доказу.

Відповідно до доводів апеляції та матеріалів судового провадження бобіни етикеток до спиртних напоїв, були вилучені під час обшуку на підприємстві ТОВ «Одеський ЛГЗ» за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Преображенська, земельна ділянка № 1б, яке має ліцензію серії АЕ №259909, видану Державною фіскальною службою України за реєстраційним № 583 на термін дії по 17.01.2017 р. на зберігання спирту та виготовлення і розлив горілки та інших спиртних напоїв за вказаною адресою (а.п. 20).

Бобіни етикеток до спиртних напоїв підприємство отримує на підставі відповідних договорів (а.п.39-45, 19).

Як видно із диспозиції ст. 199 ч.1 КК України, зміст якої викладений в клопотанні прокурора, етикетки певної марки горілки не є предметом цього злочину. Будь-які інші дані, які б вказували на ознаки того, що вилучене майно підпадає під критерії речового доказу, відсутні як в клопотанні, так і в матеріалах провадження, а також на них не послався прокурор в судовому засіданні апеляційного суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді як незаконної та необґрунтованої, а також про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора, оскільки підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуку 16.11.2016 року майно не встановлено.

Частиною третьою ст. 173 КПК України передбачено, що відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 422, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Одеський ЛГЗ» ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 22.11.2016 року про накладення арешту на майно підприємства, вилучене в ході обшуку 16.11.2016 року, а саме: одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Пшенична», датовану 09.11.2016 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 16.11.2016 року, що належить ТОВ «Одеський ЛГЗ» відмовити.

Вилучене в ході обшуку 16.11.2016 року майно, а саме: одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Могорич», датовану 01.10.2016 року; одну бобіну етикеток горілки марки «Пшенична», датовану 09.11.2016 року - негайно повернути власнику ТОВ «Одеський ЛГЗ».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6