Вирок № 63238853, 21.11.2016, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1283/16-к

1-кп/458/118/2016

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВИРОК

21 листопада 2016 року Турківський районний суд Львівської області в складі судді Строни Т.Г., за участю секретаря Яворської Ю.В., прокурора Кричківського В.М., представника цивільного позивача ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в місті Турці Львівської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше несудимого, розлученого, працюючого електриком в Боринській селищній раді,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 за попередньою змовою з іншою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, 16.05.2016 року близько 00:00 години пошкодили металеву покрівлю технічного приміщення - засувки № 33 "ПрикарпатЗахідтранс", яка розташована в смт. Бориня Турківського району Львівської області, проник в середину технічного приміщення, де від'єднавши датчик тиску з корпусу нафтопроводу, приєднав на його місце заздалегідь підготовлений шланг за допомогою металевого з'єднувача (штуцера), після чого перекачав дизельне паливо в заздалегідь підготовлені ємності, а саме: пластикові каністри в кількості 13 штук та металеву бочку; всього 216 літрів пального на суму 3240 гривень, однак були помічені працівниками поліції, у зв'язку із чим їх злочинна діяльність була припинена з причин, що не залежали від їх волі.

Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, оскільки ОСОБА_3 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у приміщення.

21.11.2016 року між прокурором Самбірської місцевої прокуратури Львівської області, ОСОБА_4, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України; ОСОБА_3 зобов'язався під час судового розгляду у обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання, якщо ОСОБА_3 не вчинить нового злочину, буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання. Також отримана згода обвинуваченого на призначення цього покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку п.1 ч. 1 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до статтей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_4 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

У судовому засіданні обвинувачений просить угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором, затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгоджених виду та розміру покарання.

Представник цивільного позивача, ОСОБА_1, проти затвердження угоди не заперечував.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винним, згідно з ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

Суд шляхом проведення допиту обвинуваченого переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 усвідомлює зміст укладеної з прокурором Кричківським В.М. угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Кричківським В.М. та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди та про можливість затвердження угоди від 21.11.2016 року про визнання винуватості між прокурором Самбірської місцевої прокуратури ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до статтей 127, 128 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити в тому числі: найменування позивача, відповідача, їх місце проживання; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що вимоги ЦПК України ДП "ПрикарпатЗахідтранс" не виконані: позовна заява не містить адреси сторін, не зазначені докази вини обвинувачених, не зазначені докази розміру відшкодування майнової шкоди, є розбіжності у підрахунках, не зазначено про наявність підстав для звільнення від доказування.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 100, 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 21 листопада 2016 року укладену між прокурором Самбірської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винним за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

В силу статтей 75,76 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом річного іспитового строку не вчинить нового злочину, буде повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави за проведеня експертиз НДЕКЦ МВС України: 439 гривень 80 коп. за № 4/1012 від 30.06.2016 р. та 660 гривень 30 коп. за № 3/450 від 29.08.2016 року, а всього 1108 гривень 10 коп.

Речові докази залишити при справі № 458/1283/16-к.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 не обирати.

Позовну заяву залишити без розгляду.

Роз'яснити представнику цивільного позивача право відповідно до ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України пред'явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області через Турківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя -