Постанова № 63238330, 05.12.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5776/16-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Львівський обласний військовий комісаріат про зобов'язання поновити виплату пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 з 07.10.2009 року в порядку, передбаченому статтями 35, 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої і невиплаченої пенсії ОСОБА_2.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідно до пенсійного посвідчення №412627, виданого Львівським облвійськоматом, їй 24 вересня 1997 року була призначена пенсія за вислугу років. В 2000 році вона виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю. З моменту виїзду позивач не отримує призначеної пенсії. 04.02.2016 року представник позивача звернувся до відповідача з нотаріально засвідченою заявою про поновлення пенсії ОСОБА_2 разом з усіма необхідними документами. Однак, 15.03.2016 року отримав відповідь, згідно якої позивачу необхідно подати заяву про поновлення виплати пенсії, паспорт, рахунок в ВАТ «Ощадбанк». 29.03.2016 року представник позивача подав до ГУПФ України у Львівській області необхідні документи, але відповіддю від 12.04.2016 року відповідач відмовив в поновленні пенсії позивачу. Вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Львівським облвійськоматом, ОСОБА_2 призначена пенсія за вислугу років з 25.09.1997 року /а.с.25-26/.

В судовому засіданні встановлено, що у 2000 році ОСОБА_2 виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю та перед від'їздом мешкала за адресою: м.Львів, вул.Червоної Калини, 104/29. Призначена пенсія виплачувалась позивачу до виїзду з України та з моменту виїзду не отримує пенсії.

04.02.2016 року представник позивача звернувся до відповідача з нотаріально засвідченою заявою про поновлення пенсії ОСОБА_2 разом з усіма необхідними документами /а.с.27/. Листом від 04.03.2016 року відповідач повідомив позивача, що отримав відповідь, згідно якої останньому необхідно подати заяву про поновлення виплати пенсії, паспорт, рахунок в ВАТ «Ощадбанк», відкритий за фактичним місцем проживання /а.с.32-33/.

29.03.2016 року представник позивача подав до ГУПФ України у Львівській області необхідні документи, а саме нотаріальну посвідчену копію паспорта ОСОБА_2 та заяву про зарахування коштів на рахунок у ВАТ «Ощадбанк» м.Львова /а.с.34/, але відповіддю відповідача від 12.04.2016 року повідомлено, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст.17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними /а.с.35/.

Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Пунктом 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого ним Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав Людини і основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», кожному гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 25-рп/2009 положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Отже, з 7.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності вище вказаних положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст.ст. 2,4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101% пенсії підлягає обов'язковій індексації.

Згідно ст.ст. 1,2,6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів (у т.ч. пенсій), у випадку порушення строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу, які виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, з проведенням її індексації і здійснення компенсації втрати частини доходу з моменту її припинення.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, подається до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (П.2.8 Порядку). Даним пунктом регламентовано лише право особи додати додаткові документи, однак не встановлено такого обов'язку.

Отож, як встановлено, позивач та її представник в належному порядку звертались до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплати, однак виплати такої не поновлено.

Не можуть буди прийняті судом до уваги посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, оскільки позивач про порушення свого права дізнався після отримання від відповідача листа, тобто 12.04.2016 року, а до суду звернувся 05.09.2016 року в межах шестимісячного строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про підставність та обгрунтованість позовних вимог, так як доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-12,70,86,160-163 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_2 з 07.10.2009 року в порядку, передбаченому статтями 35, 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не поновленої і невиплаченої пенсії ОСОБА_2.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в дохід держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок - судових витрат.

Постанову суду в частині виплати поновленої пенсії за один місяць допустити до негайного виконання.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Суддя: Стрельбицький В.В.