Ухвала суду № 63238226, 06.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/2284/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Добрєва М.В.

Провадження №22-ц/778/4233/16 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

за участю секретаря Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про захист прав приватної власності, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4 про захист права приватної власності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 1997 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.10.2012 року шлюб між сторонами було розірвано .

Позивач є власником 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на домоволодіння він набув згідно з: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.03.2005 року, виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради на підставі Розпорядження голови Ленінської районної адміністрації від 14.12.2004р. №3181р.;Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28.01.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Запорізької нотаріальної контори Білик О.В. за №1-144, виданого після смерті ОСОБА_7

Іншим власником 1/2 частини домоволодіння є його колишня дружина ОСОБА_3

Домоволодіння складається з наступних побудов: житловий будинок літ.А (житлова площа - 24,6 кв.м., загальна площа - 60,5 кв.м.), житловий будинок літ.Б (житлова площа - 21,2 кв.м., загальна площа - 37,5 кв.м.), вбиральня літ.В, сарай літ.Е, вбиральня літ.З, літня кухня літ.Г, сарай літ.Ж, душ літ.К, гараж літ.Л, навіс літ.М, ворота №3, ворота №4, паркан №1, паркан №7, паркан №8, паркан №9, паркан №10, водопровід №5, замощення-І, замощення -II.

Житловий будинок літ.А був побудований батьками відповідача в 1957 році, а житловий будинок літ.Б - в 1984 році. Однак будинки не були введені в експлуатацію, право власності не було оформлено на батьків ОСОБА_3, станом на початок 2004 року будинки були у занедбаному стані.

В 2004 році будинок літ.А та будинок літ.Б були суттєво добудовані, реконструйовані та введені в експлуатацію, їх ринкова вартість була збільшена за допомогою будівництва власними силами позивача та за його власні кошти, які він отримав від продажу будинку, наданому йому в спадщину.

Однак, в 2012 році стосунки позивача з відповідачем погіршилися, вони розлучилися, а з початку 2013 року відповідач вигнала позивача з будинку. З цього часу позивач не проживає у вказаному домоволодінні.

Будь-які спроби відновити порушені права на свою власність у позивача не мають результату, тому він вимушений звернутися до суду.

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_5 просить усунути перешкоди в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та вселити його у житлове приміщення Літ.А, домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2016 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_5 домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_5, у житлове приміщення Літ.А. домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 31.03.2005 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Кожному належить по 69/200 частки на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.03. 2005 року виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради ( а.с. 74).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 26.02.2010 року ОСОБА_5 є власником 31/200 частки цього ж домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2010 року виданого другою Запорізької державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до цього ж свідоцтва ОСОБА_3 також прийняла спадщину в розмірі 31/200 частки спірного домоволодіння ( а.с. 75-76).

Сторони зареєстрували шлюб 25.11.1997 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 11).

Відповідно до довідки № 181 від 01.04.2016 року квартального комітету № 72 Ленінського району вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та за зазначеною адресою не проживає ( а.с. 7).

Судом також встановлено, що з 2013 року відповідач вигнала позивача із спірного будинку та перешкоджає позивачу реалізувати своє право на користування домоволодінням за адресою АДРЕСА_1, шляхом не допуску його до будинку.

Зазначені обставини підтверджуються висновком УІМ Ленінського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області, в якому зазначено, що 05.01.2013 року до Ленінського РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області звернувся ОСОБА_5 з проханням прийняти міри до ОСОБА_8, яка перешкоджає проживати йому в Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 ( а.с. 22).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, керуючись положеннями ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 386 ЦК України, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач є власником 1/2 частини вказаного домоволодіння відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.03.2005 року, та в порядку спадкування за заповітом після смерті свого тестя , однак відповідач чинить останньому перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю часткою домоволодіння, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, які зводяться до того, що в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя є цивільна справа № 334/10409\14 -ц за його позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де він оспорює законність набуття останніми права власності на спірне домоволодіння на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_5 є співвласником спірного домоволодіння, а підстав, які дозволяли б дійти висновку про припинення його права власності чи права користування таким житлом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: