Ухвала суду № 63236761, 07.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 257/4544/14-ц Номер провадження 22-ц/775/2138/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 грудня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Канурної О.Д.,

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 8 травня 2014 року у цивіль-ній справі за поданням відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку, заінтересована особа товариство з обмеженою від-повідальністю «АІС-ЛІЗИНГ», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

На примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Київського РУЮ у м. Донецьку перебував виконавчий лист № 24/214 від 09 січня 2013 року та № 24/210 від 21 листопада 2012 року, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АІС-ЛІЗИНГ» суми заборгованості у розмірі 557 760 гривень 73 коп.

24 лютого 2014 року державним виконавцем ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У порядку ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державним вико-навцем здійснювались виконавчі дії для виконання рішення суду.

Боржником не було вчинено дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, що свідчить про ухилення боржника від його виконання.

Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 8 травня 2014 року, яка була відновлена рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської об-ласті від 26 вересня 2016 року, подання відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку, заінтересована особа товариство з обме-женою відповідальністю «АІС-ЛІЗИНГ», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 задоволено. Встановлено тимчасове об-меження у праві виїзду за межі України громадянину ОСОБА_2

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Київського районно-го суду міста Донецька від 8 травня 2014 року скасувати та постановити нову, якою від-мовити у задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Київського районно-го управління юстиції у місті Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник апелянта зазначив, що задовольняючи подання відділу державної виконавчої служби судом в своїй ухвалі не за-значено, якими доказами обґрунтовано та доведено законність підстав подання державно-го виконавця.

Верховний Суд України у Листі від 1 лютого 2013 року роз'яснив, що при вирі-шенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України подання держав-ного виконавця повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. Проте зі змісту ухвали Київського районного суду міста Донецька від 8 травня 2014 року взагалі не вбачається будь-яких доказів про повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та ухилення його від виконання зобов'язань. Сама лише констатація факту наявності у ОСОБА_2 заборгованості не може бути дос-татньою підставою для обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець не провів жодних інших виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості крім відкриття виконавчого провадження. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 52027989 від 25.01.2016 року відомості про наявність арештів та будь-яких обмежень, накладених на підставі постанов про накладення арешту на майно боржника за виконавчим провадженням ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку щодо нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, відсутні.

Крім того ОСОБА_2 добровільно виконав взяті на себе зобов'язання, адже в рахунок погашення боргу за договорами фінансового лізингу повернув, а ТОВ «АІС-ЛІЗИНГ» прийняло автомобілі відповідно до наведених Актів. Тобто взагалі є безпідстав-ним стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, просила ух-валу суду скасувати.

Представник стягувача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.

Належним чином повідомлений представник ДВС у судове засідання не з'явився.

Суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу за відсутністю належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив-ши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду ска-суванню з наступних підстав.

Задовольняючи подання відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку суд першої інстанції виходив з того, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов'язань, тобто є підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Проте з таким висновком судді колегія суддів не може погодитись, оскільки він не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2012 року Господарським судом Донецької області ухвалено рішення згідно до якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «АІС-ЛІЗИНГ» суму заборгованості у розмірі 557 760 гривень 73 коп.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі Украї-ни при виконанні судових рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного вико-навця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

На підставі п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимча-сово відмовлено у виїзді за кордон у випадках якщо діють неврегульовані аліменти, дого-вірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов'язань за-ставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до висновків, що містяться у Листі Верховного Суду України від 1 лю-того 2013 року у резолютивній частині ухвали також зазначається, до якого моменту ді-ють обмеження, тобто виконання якого зобов'язання, покладеного на боржника рішенням, є підставою для їх припинення. Враховуючи наведене, в ухвалі слід зазначати резолютив-ну частину рішення, яке перебуває на виконанні у підрозділі ДВС та на підставі якого вноситься подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Фактично неможливо виконати ухвалу, в якій не зазначено строк дії тимчасового обмеження.

Проте резолютивна частина оскаржуваної ухвали Київського районного суду міста Донецька від 8 травня 2014 року не містить строку, на який діє обмеження у праві на виїзд за межі України, хоча дане обмеження є саме тимчасовим, та повинно бути зазначено з якого часу та до якого воно діє.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідне подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню не за наявність фа-кту невиконання зобов'язання, а за ухилення від його виконання.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття вико-навчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладе-них на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно ная-вним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

З подання вбачається лише, що боржника було повідомлено про відкриття вико-навчого провадження та те, що боржник самостійно не виконав зобов'язання.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

Таким чином доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, та на підставі викладе-ного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з відмовою у задоволенні подання

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 377-1 ЦПК України, апеляційний суд Донецької об-ласті,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 8 травня 2014 року скасува-ти.

У задоволені подання відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: