Постанова № 63231672, 05.12.2016, Володимирецький районний суд Рівненської області

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 556/1879/16-а

Номер рядка звіту 90

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2016 р. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

за участю представника відповідача - Лемещук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_2 до Володимирецького об'єднаного УПФУ Рівненської області про перерахунок пенсії, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Володимирецького об'єднаного УПФУ Рівненської області про перерахунок пенсії за віком з 01.06.2014 року відповідно до ст.. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії - за 2013 рік.

Позивач у судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ОСОБА_2, надала суду письмові заперечення, які долучені до справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Володимирецькому об'єднаному УПФУ Рівненської області та отримує пенсію за віком з 15.03.2012 року на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням позивача. Після призначення пенсії ОСОБА_2 продовжував працювати. 07.05.2015 р. звільнений із займаної посади за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою останнього НОМЕР_1.

07.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства, однак у проведенні такого перерахунку йому відмовлено, що підтверджується листом Управління пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області від 11.10.2016 р. №1508/05-01. І саме з даного листа позивач дізнався, що перерахунок йому пенсії з 01.06.2014 року був проведений із використанням показника середньої заробітної плати за 2011 рік, і відповідно останній не пропустив строк звернення до суду.

Відмова Управління пенсійного фонду України в Володимирецькому районі, на думку суду, є незаконною з огляду на таке.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за рік, що передує року звернення за призначенням чи перерахунком пенсії.

Як вбачається з ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Діючи всупереч вказаним вимогам Закону, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 мотивуючи тим, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати за 2011 рік, оскільки заява про призначення пенсії була подана 15.03.2012 року. Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами, внесеними законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»)було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно статті 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені до статтей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунку пенсій проводяться відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530. Відповідно перерахунок пенсії позивачу був проведений із використанням показника середньої заробітної плати за 2011 рік, з якої було призначено пенсію.

Разом з тим, такі доводи відповідача суперечать вимогам закону, і не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа, яка продовжує працювати після призначення пенсії, вправі звертатись до управління ПФУ із заявами про перерахунок цієї пенсії кожних 24 місяці, протягом яких пенсіонер працював. Кількість таких звернень законом не обмежена.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено в ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.. 64 Конституції України)

Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 pоку).

З огляду на викладене, відмова Володимирецького об'єднаного управління ПФУ провести перерахунок пенсії позивача ОСОБА_2 є незаконною, і позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 46, 64, 22, 58 Конституції України, ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.06.2014 року - відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії - за 2013 рік, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Володимирецького об'єднаного управління ПФУ Рівненської області - 551,20 судового збору, згідно Закону України "Про судовий збір".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя: Котик Л.О.