Рішення № 63230340, 30.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2051/16-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г. М.Провадження № 22-ц/780/5829/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 30.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вище зазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 02 серпня 2015 року померла її мати ОСОБА_4, яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира за номером 107 в смт. Глеваха, Васильківського району Київської області по вул. Вокзальній в будинку № 41, грошові кошти, ювелірні прикраси, боргові розписки, а також предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку. Згідно заповіту, складеного 28 квітня 2015 року та посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 за реєстровим №698, квартиру АДРЕСА_1 мати позивача заповіла відповідачу. Щодо іншого майна спадкодавця будь-яких розпоряджень не має. Позивач, будучи єдиною дочкою померлої матері та спадкоємцем за законом першої черги, має намір оскаржити вищевказаний заповіт, оскільки має сумніви у здатності покійної матері на момент складання заповіту усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, позивачка має намір прийняти в спадщину грошові кошти, ювелірні прикраси, боргові розписки й предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку.

В обґрунтування причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначає, що вона не змогла звернутись вчасно із заявою в нотаріальну контору, оскільки з 27 червня 2015 року по даний час утримується під вартою у слідчому ізоляторі № 1 міста Калуги Російської Федерації. З урахуванням даних обставин, як зазначає позивач, вона не знала про смерть власної матері, але й обєктивно не могла вчинити будь-яких дій для прийняття спадщини. Оскільки позивачу відмовлено у оформлені спадкових прав, у зв'язку з пропущенням строку на прийняття спадщини, вона просить суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 02 серпня 2015 року матері ОСОБА_6 строком у шість місяців.

РішеннямВасильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року позов ОСОБА_3задоволено частково, визначено ОСОБА_3додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 02 серпня 2015 року,терміном у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, у задоволенні решти вимог відмовилено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на його незаконність,порушення судом норм матеріального і процесуального права.Вважає, що позивачка була обізнана про смерть своєї матері, як і обізнана про час відкриття спадщини, тобто могла вчинити дії з прийняття спадщини із місця її утримання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачка, будучи єдиною дочкою та спадкоємцем майна померлої першої черги за законом, не заявила про відмову від спадщини, звернулась з заявою про її прийняття, однак звернення до нотаріальної контори не відбулось вчасно, з причин, які не залежали від волі позивача, а тому суд оцінюючи докази, вважає їх належними та допустимими, а вимоги позову такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки перебування позивача в місцях попереднього увязнення Російської Федерації, тобто за межами України, дає суду підстави визнати вказану причину поважною, оскільки вона повязана з обєктивними та істотними труднощами позивача для вчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 19.08.1972 року народилася ОСОБА_3, батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

Встановлено, що 02.08.2015 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-ОК № 344505, виданого 03.08.2015 року виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, актовий запис № 81 (а.с.7).

Як вбачається з довідки КЖЕП Глевахівської селищної ради № 720 від 08.10.2015 року, ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.10.2005 року по день смерті 02.08.2015 року (а.с.58).

Згідно заповіту , посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 28.04.2015 року ОСОБА_6 на випадок власної смерті належну їй квартиру № 107, що знаходиться в селищі міського типу Глеваха, Васильківського району Київської області по вул. Вокзальній в будинку за № 41 заповіла ОСОБА_2 (а.с.9).

Зі змісту спадкової справи № 10/2015 р. відкритої 13.10.2015 року до майна померлої 02.08.2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 13.10.2015 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої 02.08.2015 року ОСОБА_6 (а.с.55).

Крім того, з матеріалів спадкової справи, вбачається, що 29.12.2015 року з заявою про заявлення вимог кредитора, на підставі договору позики та боргової розписки, звернулася громадянка ОСОБА_9 ( а.с.73, 76-77).

Листом № 40/01-16 від 13.06.2016 року, на звернення представника позивача адвоката ОСОБА_10 в інтересах позивача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 повідомила про неможливість прийняття заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_3, в звязку з пропуском строку прийняття спадщини, з рекомендацією звернутися до суду з вимогою встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.33).

Відповідно до повідомлення Федеральної служби Російської Федерації по контролю за обігом наркотичних засобів № А42 від 27.06.2015 року та відповіддю на запит консультативного відділу Посольства України в Російській Федерації № 611/17-540-8860, зі змісту яких встановлено, що 27.06.2015 року ОСОБА_3 була затримала за підозрою в чиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 30, п «б» ч. 3 ст. 228.1 КК РФ (а.с. 10-11).

Згідно постанови Калужського районного суду Калужської області від 21.12.2015 року строк тримання ОСОБА_12 під вартою продовжено до 27.02.2016 року (а.с. 12-14).В подальшому, постановою Калужського районного суду Калужської області від 21 червня 2016 року строк тримання ОСОБА_12 під вартою продовжено до 27.09.2016 року (а.с.119).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220,1222,1270ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України до cпадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного ОСОБА_1 України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та від 4 листопада 2015 року (справа 6-1486цс15), які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів.

Пленум Верховного ОСОБА_1 України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про визнання причин, на які посилається позивач, а саме перебування позивача в місцях попереднього увязнення Російської Федерації, тобто за межами України та необізнаність її про смерть спадкодавця такими, які позбавляли позивача можливості звернутися з заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Відповідно до норм Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченимиКонституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. ( ст. 7 ч.2 КВК України).

Крім того, ст. 8 КВК Українизасуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні заяви подаються у двох примірниках, один з яких з відміткою про отримання залишається у засудженого.

Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачка як громадянка України, та яка перебуває в місцях позбавлення волі мала право та можливість на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті своєї матері, як самостійно так і через свого представника.

Крім того, слід зауважити, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідив всі матеріали справи, однак прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову, давши не вірну оцінку обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: