Ухвала суду № 63230294, 01.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/935/16-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О. В.Провадження № 22-ц/780/5704/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 01.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Володарської районної ради Київської області про визнання дійсним договору міни нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій просив визнати дійсним договір міни від 02.12.2004 року, укладений між ним та Володарською районною радою Київської області, посилаючись на те, що 02.12.2004 року між ним та Володарською районною радою Київської області було укладено в простій письмовій формі договір міни нежитлового приміщення Володарського районного відділу статистики Київської області, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Миру, 7, на приміщення з комп»ютерним обладнанням та меблями по вул. Коцюбинського, 52/58 в смт. Володарка.

Вищевказаний договір міни було укладено за домовленістю з Володарською районною радою Київської області, відповідно до якої сторони узгодили обмін нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Коцюбинського, 58, прим. 52, на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Миру, 7. На виконання домовленостей ОСОБА_2 було подаровано Володарській районній раді Київської області нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Коцюбинського, 58, прим. 52, згідно договору дарування від 20.12.2003 року.

В березні 2016 року ОСОБА_2 отримав лист від ГУ статистики в Київській області №20-0511288 від 04.03.2016 року про звільнення самовільно зайнятої ним адміністративної будівлі за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Миру, 7, а тому, враховуючи факт ухилення відповідача від нотаріального оформлення договору міни від 02.12.2004 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2003 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарував Володарській районній раді Київської області нежитлове приміщення, що знаходиться в смт. Володарка, Володарського району, Київської області по вулиці Коцюбинського, 58, приміщення № 52 (а.с.4).

02.12.2004 року між сторонами в простій письмовій формі укладено договір міни, відповідно до якого ОСОБА_2 здійснив обмін квартири АДРЕСА_1 на приміщення управління статистики по вул. Миру, 7, в смт. Володарка Київської області (а.с.3).

Рішенням Володарської районної державної адміністрації Київської області № 140-21-ІV від 09 серпня 2005 року вирішено прийняти квартиру АДРЕСА_2 до спільної власності територіальних громад Володарського району (а.с.5). Рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Володарської районної ради Київської області вирішено прийняти як дар до спільної власності територіальних громад Володарського району нежитлове приміщення в житловому будинку в смт. Володарка по вул. Коцюбинського 58/52, від гр. ОСОБА_2 та в п. 3 вказаного рішення зазначено, що в разі прийняття до спільної власності територіальних громад Володарського району приміщення Володарського районного відділу статистики, що знаходиться в смт. Володарка по вул. Миру, 7, приміщення буде продане ОСОБА_2 по оціночній на момент продажу вартості (а.с.5).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що договір міни від 02.12.2004 року укладений з порушенням встановленого для цього законом порядку, крім того, судом правильно зауважено, що приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1, яке ОСОБА_2 обміняв на приміщення управління статистики по вул. Миру, 7, в смт. Володарка Київської області згідно договору міни від 02.12.2004 року, вибуло з власності позивача ще у грудні 2003 року на підставі договору дарування від 20.12.2003 року, в зв»язку з чим останній був позбавлений можливості вчиняти з цим приміщенням будь-які дії, в тому числі обмінювати його. Враховуючи викладене, посилання ОСОБА_2 на те, що він повністю виконав укладений між ним та відповідачем договір міни від 02.12.2004 року, що дає йому право вимагати визнання цього правочину дійсним, є необґрунтованими та недоведеними.

Оскільки позивачем суду не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні його позову.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: