Ухвала суду № 63228323, 07.12.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6834/15-к

1-кп/357/1013/16

Категорія 19

У Х В А Л А

07.12.2016 м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Буцмака Ю.Є., за участі секретаря Коляда С.М., прокурора Лугової Я.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, в ході підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, відносно якого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою

У С Т А Н О В И В :

17 листопада 2016 р. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.16 р. кримінальне провадження № 357/6834/15-к,1-кп/357/101316 відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, передано для розгляду по суті судді Буцмаку Ю.Є.

У ході проведення підготовчого судового засідання прокурор вважає обвинувальний акт відповідає вимогам КПК, можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні. Викликати у судове засідання обвинуваченого, захисника, потерпілих, свідків. Клопотань про витребування матеріалів не має. Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відносно обвинуваченого не вбачає.

Захисник вважає обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору оскільки він не відповідає вимогам КПК України на що звернуто увагу Апеляційним Судом Київської області у ухвалі при скасуванні вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цій справі.

Обвинувачений згідний із захисником, підтримав його клопотання.

Потерпілі будучи належним чином повідомленими про підготовче судове засідання у судове засідання не з»явились, надіслали до суду заяви у яких просять підготовче судове засідання проводити у їх відсутності.

Судом постановлена ухвала про здійснення підготовчого судового засідання у відсутності потерпілих, які належним чином повідомлені про підготовче судове засідання.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 314 ч.1, 3 п. 3, ст. 315 ч.1 КПК України після отримання обвинувального акта … суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ст. 415 ч.3 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

У статті 291 ч.2 КПК України вказано, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 5) - виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, - правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та - формулювання обвинувачення.

Судом встановлено, що: 1) у вказаному кримінальному провадженні обвинувальний акт, затверджений 14.05.2015 р.. прокурором прокуратури м. Біла Церква Горюшкіною Я.В., згідно якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.3, 187 ч.3 КК України; 2) в ході судового розгляду кримінального провадження складений новий обвинувальний акт: а) прокурором прокуратури м. Біла Церква Горюшкіною Я.В., погоджений із першим заступником прокурора м. Біла Церква 10.08.2015 р., згідно якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.3, 187 ч.3 КК України; б) прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Луговою Я.В., погоджений із керівником Білоцерківської місцевої прокуратури 07.04.2016 р., згідно якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ст. 186 ч.3 КК України.

04.07.2016 р. вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі головуючого судді Закаблука О.В., суддів Сливки В.В., Примаченка В.О. ухвалений вирок яким ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені злочинів, передбачених ст. 186 ч.3 КК України та засуджений до 5 років позбавлення волі.

Прокурором Луговою Я.В., обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником ОСОБА_2 подані апеляційні скарги на вказаний вирок.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 18.10.2016 р. у складі головуючого судді Гриненка О.І., суддів Полосенка В.С., Димарецького В.М. вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2016 р., ухвалений відносно ОСОБА_1 скасований. Призначено новий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

У ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 18.10.2016 р. зазначено:

«Відповідно до положень ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є так порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При перевірці матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність обвинувального акта, складеного відносно ОСОБА_1 вимогам ст. 291 КПК У країни.

Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 14 травня 2015 року прокуратурою міста Біла Церква Київської області до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області направлено для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2015 року за № 12015110030000665 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України. В подальшому, 10 серпня 2015 року прокурором прокуратури міста Біла Церква Київської області було змінене обвинувачення ОСОБА_1, зокрема, шляхом виправлення допущеної описки, що не вплинуло на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_1

07 квітня 2016 року прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області змінила обвинувачення ОСОБА_1, змінивши правову кваліфікацію дій останнього на ч.3 ст.186 КК України, за трьома епізодами злочинних дій.

Однак, на переконання колегії суддів, як первісний обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_1 14 травня 2015 року, так і наступні обвинувальні акти, складені відносно ОСОБА_1 в порядку зміни обвинувачення відповідно до ст.338 КПК України, 10 серпня 2015 року та 07 квітня 2016 року, не відповідають вимогам ст. 291 КПК України, оскільки сформульоване в них обвинувачення ОСОБА_1 є неконкретним.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався спочатку у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, а після зміни обвинувачення 07 квітня 2016 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за трьома епізодами злочинних дій.

Висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 у грабежі та розбої, а після зміни обвинувачення у грабежі, сторона обвинувачення зазначала кваліфікуючі ознаки, що, відповідно, впливали на кваліфікацію дій ОСОБА_1 - вчинення грабежу повторно, вчинення грабежу із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для здоровя потерпілого, вчинення грабежу із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоровя потерпілого, вчинення грабежу, поєднаного з проникненням у сховище, вчинення грабежу, поєднаного з проникненням у приміщення, вчинення розбою, поєднаного з проникненням у приміщення.

Однак, викладаючи формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у всіх випадках орган досудового розслідування зазначає про те, ОСОБА_1 заходив до приміщень магазинів вже з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, при цьому, відповідно до змісту вказаних обвинувальних актів, ОСОБА_1 проникав не у приміщення, а за прилавок магазину чи до шухляди. Також, орган досудового розслідування, вказуючи на кваліфікуючу ознаку проникнення у сховище, в обвинуваченні ОСОБА_1 не зазначає змісту поняття «сховище» та ознак, які його характеризують. Таким чином, в обвинуваченні ОСОБА_1 відсутнє конкретне визначення сукупності ознак понять «проникнення» та «сховище», на які сторона обвинувачення вказує в правовій кваліфікації дій ОСОБА_1

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, органом досудового розслідування допущено суттєві протиріччя в обвинуваченні та правовій кваліфікації дій ОСОБА_1, що свідчить про неконкретність обвинувачення та невідповідність обвинувальних актів, складених відносно ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні, вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України та тим самим порушує право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Таким чином, оскільки на момент передачі до суду обвинувального акта, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень було не конкретним, суд першої інстанції не мав жодних підстав призначати судовий розгляд кримінального провадження.

З урахуванням того, що стороною обвинувачення не було пред»явлено ОСОБА_1 чітко сформульованого обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а судовий розгляд проведений на підставі неконкретного обвинувачення, вирок суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню, при цьому суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості постановити у справі законне та обґрунтоване рішення».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 20 КПК України обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення…

Згідно із ст. 337 ч.1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд вважає, коли прокурором в обвинувальному акті, через невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 ч. 2 п.5 КПК України, не сформульоване конкретне обвинувачення (п.13 ч.1 ст.3 КПК України) про вчинення особою злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України, не висунуте обвинувачення в порядку встановленому КПК України (ст. 110 ч.4 КПК України), вказане є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке беззаперечно перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є безумовною підставою для скасування судового рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції відповідно до ст. 409,ч.1 ст. 412, ст. 438 КПК України.

Суд вважає, що ухвалений судом першої інстанції вирок у кримінальному провадженні, за яким прокурор у обвинувальному акті не сформулював конкретне та не висунув конкретне та зрозуміле обвинувачення особі, у будь-якому разі підлягає скасуванню судом апеляційної чи касаційної інстанції, оскільки такий вирок не відповідатиме загальним засадам кримінального провадження, а саме вимогам ст.ст. 7,8,9,20 КПК України.

Суд вважає, недопустимим призначення судового засідання у кримінальному провадженні, у якому у підготовчому судовому засіданні встановлена невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, що зазначено у ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 18.10.2016 р.

При цьому суд вважає неприпустимим проведення судового засідання у кримінальному провадженні лише заради зміни прокурором обвинувачення, складення ним нового обвинувального акта, оскільки вказане не відповідає завданням кримінального провадження - ст. 2 КПК України, загальним засадам кримінального провадження - ст.ст. 7,8,9,10 КПК України, порушує право обвинуваченого на захист.

Відповідно до ст. 7 ч.1, ст. 9 ч.6 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: 1) верховенство права; 2) законність. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 9 ч.1 КПК України під час кримінального провадження суд, прокурор, зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу …

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 371 ч.3 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 2,3,7,9,110,291,314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд.

П О С Т А Н О В И В :

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України разом із долученими до нього під час судового розгляду матеріалами кримінального провадження, прокурору Білоцерківської місцевої прокуратури Луговій Я.В. через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою вважати продовженим з дією згідно ухвали Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 р. до 16 грудня 2016 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області