Ухвала суду № 63226877, 16.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/51760/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Бившевої Л.І.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Музалевського Д.Є.,

представника відповідача Мартиненко Д.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 у справі №826/1201/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Інтегрейшн Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Інтегрейшн Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 №0007892203 та від 15.08.2012 №0007902203.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби 18.10.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.11.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 5.3.9 пункту 5.32 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 185, 188, 189, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Інтегрейшн Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.32 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 1.9 статті 139, а також статті 185, статті 188, статті 189, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток і податку на додану вартість.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 30.07.2012 №569/22-2/30603127 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.08.2012 №0007892203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 332082,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00грн.; від 15.08.2012 №0007902203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 257977,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податного органу про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетком Україна» з огляду на відсутність реальності господарських операцій та нікчемність правочинів з контрагентами, а також висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат першого кварталу 2011 року витрат, понесених у попередніх періодах.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 116227,00грн. за перший квартал 2011 року колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до декларації з податку на прибуток за перший квартал 2011 року включені витрати у розмірі 116227,00грн., що відповідає вартості наданих позивачу послуг з технічного обслуговування систем ІВМ та оренди виробничого приміщення, здійснення яких підтверджується відповідними, наявними у матеріалах справи, актами приймання-передачі послуг/надання послуг.

Зазначені витрати були понесені позивачем у попередніх періодах та відображені у рядку 05.2 Декларацій «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

При цьому, Податковим кодексом України не обмежено право платника податків на виправлення самостійно виявлених помилок за умови підтвердження здійснення витрат первинними документами.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є необгрунтованими.

Щодо висновків податкового органу про про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетком Україна» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетком Україна» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором поставки від 24.05.2011 №24/05.2 та договором поставки та виконання робіт від 29.05.2009 №090529, додатками до них, податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, банківськими виписками.

Придбане у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетком Україна» програмне забезпечення було використане позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено первинними документами, зокрема поставлено його покупцям.

До того ж, кримінальну справу, порушену за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, відносно директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна», було закрито відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 28.03.2012 №69-116.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістем Трейд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетком Україна».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Проте, відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями з контрагентами.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 у справі №826/1201/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер