Ухвала суду № 63226788, 29.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1146/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

29 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

представника відповідача - ОСОБА_4, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Вінницькій області від 05.07.2016 року №655 в частині звільнення його із служби, поновлення на роботі в поліції на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області з 06.07.2016 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 06.07.2016 року по день поновлення на службі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про різкість висловлювань позивачем, які могли принизити авторитет командира, порушень правил субординації, зухвалість та нетактовність. Також відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, а саме звільнення.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, з 11.07.2014 року по 06.11.2015 року ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а саме в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

З 07.11.2015 року ОСОБА_2 прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на посаду заступника командира БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області.

Правовий статус БПСПОП "Вінниця" ГУ НП у Вінницькій області врегульовано Положенням про батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" УМВС України у Вінницькій області, затверджений наказом УМВС України у Вінницькій області від 14.07.2014 року №758 (далі - Положення від 14.07.2014 року №758).

Відповідно до Розділу 1 "Загальні положення" Положення від 14.07.2014 року №758, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Вінниця" є високомобільним спеціальним структурним підрозділом УМВС України у Вінницькій області, створеним з метою належного забезпечення прав та свобод громадян, захисту суспільства від злочинних посягань, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, культурно -масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців, ліквідації аварій та стихійних лих.

Підрозділ безпосередньо підпорядковується начальнику УМВС, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.

Під час виконання завдань поза межами регіону постійної дислокації підрозділ переходить в оперативне підпорядкування начальника відповідного ГУ МВС УМВС.

06.06.2016 року до керівництва ГУ НП у Вінницькій області надійшов рапорт командира БПСПОП "Вінниця" майора поліції ОСОБА_5, в якому він зазначив про порушення певними працівниками БПСПОП "Вінниця" службової дисципліни, правил субординації та інших професійно-етичних норм.

06.06.2016 року на підставі рапорту командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_5 наказом ГУ НП у Вінницькій області № 683 призначено службове розслідування щодо порушення службової дисципліни окремими працівниками вказаного підрозділу, в тому числі ОСОБА_2 Пунктом 3 зазначеного наказу на час проведення службового розслідування ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків.

За результатами проведеного службового розслідування встановлено обставини та факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Зокрема, висновком службового розслідування від 05.07.2016 року задокументовано, що 02.06.2016 року відбулася ротація особового складу підрозділу в місті Краматорськ. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром була дана команда про шикування особового складу БПСПОП "Вінниця", на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_2

Після того, як особовий склад був вишикуваний, керівник загону ОСОБА_2 перед строєм, в різкій формі, не дотримуючись правил субординації та не вибираючи слів почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_5, керівництвом ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_6 і його заступником ОСОБА_7 ОСОБА_8 висловлювання ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які виступили на його підтримку, мало не призвели до сутички між особовим складом, який прибув на ротацію, що завдало втрати позитивного іміджу БПСПОП "Вінниця". Як зазначено у висновку службового розслідування, вказана ситуація, також вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність.

Службовим розслідуванням також встановлено, що позивач звертався до командира батальйону на підвищених тонах, зухвало, нетактовно, без дотримання вимог субординації, що загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

05.07.2016 року наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 за порушення вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, п.1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, функціональних обов'язків, що виразилось у недотриманні субординації, статутних відносин, норм професійної та службової етики при обговоренні службових питань з командиром батальйону майором поліції ОСОБА_5, з проявленням неповаги, у присутності особового складу підрозділу, а також неприпиненні порушень службової дисципліни підлеглими, що призвело до створення ним конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО, заступника командира БПСПОП Вінниця ГУ НП у Вінницькій області полковника поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.

Позивач вважаючи, що його звільнення зі служби в поліції є протиправним та з метою його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що проаналізувавши склад дисциплінарного проступку, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_2, суд дійшов висновку про наявність у діях позивача, що мали місце 02.06.2016 року під час ротації БПСПОП "Вінниця" у м. Краматорськ проступку, який є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.91р. (далі - Положення №114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію зазначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до положень ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Статуту. Так, відповідно до абз.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В силу ч.ч. 2, 3 вказаної статті днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Отже, як втановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи наказом ГУ НП у Вінницькій області № 655 від 05.07.2016 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в органах Національної поліції за порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2012 року №455, п.1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, функціональних обов'язків.

Причинами вказаного звільнення слугували порушення вище вказаних нормативних актів та функціональних обов'язків, які виразились у недотриманні субординації, статутних відносин, норм професійної та службової етики при обговоренні службових питань з командиром батальйону майором поліції ОСОБА_5, з проявленням неповаги, у присутності особового складу підрозділу, а також неприпиненні порушень службової дисципліни підлеглими, що призвело до створення ним конфлікту з командиром батальйону в умовах проведення АТО.

Так, відповідно до п.1.1., абз. 2, 4, 5 п.1.2 Розділу IV "Професійно-етичні правила поведінки працівника органів внутрішніх справ" Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ від 22.02.2012 року №455 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально - етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Норми професійної етики вимагають від працівника:

постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій;

виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку;

у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

Разом з цим, статутні правила відносин між військовослужбовцями - це правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на інші військові формування України. Значення статутних взаємовідносин для будь-якої військової організації виключно велике. Засновані на принципах єдиноначальності та суворої субординації, колективізму і високого гуманізму, вони згуртовують воїнів в єдиний бойовий колектив, підвищують боєготовність частин, створюють необхідні умови для оперативного керівництва в бою. На стан військової дисципліни багато в чому впливають взаємини, що склалися серед особового складу частини (підрозділу). Відхилення взаємин від статутних норм нерідко призводили до серйозних порушень військової дисципліни.

Крім того, відповідно до Функціональних обов'язків заступника командира БПСПОП Вінниця ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_2, затверджених тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП у Вінницькій області полковником поліції ОСОБА_6, заступник командира БПСПОП Вінниця ГУ НП у Вінницькій області безпосередньо підпорядковується командиру та під час його відсутності виконує обов'язки командира батальйону.

Разом з тим, заступник командира БПСПОП Вінниця ГУ НП у Вінницькій області, крім іншого, зобов'язаний забезпечувати неухильне виконання функціональних обов'язків командирами рот та їх заступниками, командирами та старшими інспекторами взводів, а також міліціонерами взводів.

В апеляційній скарзі зазначено, що позивач не був ознайомлений з його функціональними обовязками, однак суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач працював в органах внутрішніх справ з 2014 року, а згодом працює в органах Нацполіції, при цьому маючи звання «полковника» та перебуваючи на посаді заступника командира батальйону повинен знати свої права та обовязки та своїх підлеглих, оскільки це є керівна посада, яка вимагає відповідних знань не лише локальних нормативних актів, а й законодавства, яке регулює діяльність органу в якому позивач обіймає певну посаду.

Так, за результатами службового розслідування складено висновок від 05.07.2016 року, у якому встановлено, що 02.06.2016 року відбулася ротація особового складу підрозділу в місті Краматорськ. Після проведення організаційних заходів з прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, командиром була дана команда про шикування особового складу БПСПОП "Вінниця", на чолі з керівником загону - заступником командира батальйону полковником поліції ОСОБА_2

Після того, як особовий склад був вишикуваний, керівник загону ОСОБА_2 перед строєм почав висловлювати незадоволення з приводу прийняття рішень щодо організації роботи ОСОБА_5, керівництвом ГУ НП у Вінницькій області на чолі з тимчасово виконуючим обов'язки начальника ГУ НП полковником поліції ОСОБА_6 і його заступником ОСОБА_7

Різкі висловлювання ОСОБА_2 в адресу командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_14 стосувалися питання щодо кадрових призначень на керівні посади батальйону, матеріально - технічного забезпечення та заохочення особового складу.

Таким чином службовим розслідуванням та судом першої інстанції встановлено факт звернення позивача до командира БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_14 з провокаційними питаннями, неприпинення порушень дисципліни підлеглими, підтверджено показами свідка та матеріалами службового розслідування, зокрема поясненнями інших поліцейських, що були присутні під час вказаних подій.

Крім того, службовим розслідуванням також встановлено, що позивач звертався до командира батальйону на підвищених тонах, зухвало, нетактовно, без дотримання вимог субординації, що загострювало ситуацію, принижувало авторитет командира перед особовим складом батальйону.

Як зазначено судом першої інстанції про порушення позивачем норм правил субординації та порушення авторитету командира свідчить і те, що ним особовому складу після суперечок з командиром віддано наказ: "хто не підтримує командира крок вперед". Факт саме такої поведінки підтверджується поясненнями, що містяться в матеріалах службового розслідування, зокрема ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25В, ОСОБА_26, ОСОБА_27

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції перекрутив висловлювання з яким позивач звернувся до батальйону, а саме: ним було поставлено запитання: «хто не довіряє таким рішенням», також судом вибірково взято до уваги пояснення працівників. Проте суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані обставини не спростовують самого факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. До того ж більшість пояснень працівників, крім тих які не були присутні, містять твердження того, що між позивачем та командиром БПСПОП "Вінниця" ОСОБА_14 виник конфлікт, який відбувся у присутності та із залученням підпорядкованих осіб, що є недопустимим. Крім того, складності даної ситуації додає і те, що вказаний конфлікт відбувся у зоні проведення АТО під час ротації особового складу підрозділу в місті Краматорськ між особовим складом, який до того ж мав при собі зброю.

Крім того, судом першої інстанції слушно зауважено, що позивач за своєю посадою не лише не повинен допускати дії, що описані вище, але й зобов'язаний вживати заходів щодо недопущення таких зі сторони підлеглих осіб, натомість позивач сам зі своєї сторони допустив підрив дисципліни під час ротації особового складу БПСПОП «Вінниця» в зоні проведення АТО, вказана ситуація вплинула на моральний стан поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО та на їх бойову готовність. Така поведінка позивача безумовно негативно вплинула на авторитет командира та поставила його під сумнів в особовому складі батальйоні.

Так, неправомірна поведінка позивача порушила статутний порядок у батальйоні, правила професійної та службової етики. У вчиненому позивачем проступку проявилося окрім порушення норм службової дисципліни та недотримання субординації, і невміння стійко переносити труднощі та обмеження пов'язаних із службою, неввічливість, неповага до колег, призначених на ті чи інші посади у батальйоні (із призначенням яких позивач фактично висловив свою незгоду).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доводів позивача про відсутність негативних наслідків його поведінки. Так, виходячи із змісту та характеру поставлених питань, відданих наказів під час шикування особового складу, висловлювань в адресу командира, безумовно така поведінка позивача підриває авторитет командира перед особовим складом батальйону та призводить до порушення правил субординації у батальйоні та функціональних обов'язків позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача, що мали місце 02.06.2016 року під час ротації БПСПОП "Вінниця" у м. Краматорськ проступку, який є достатньою підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення правового статусу БПСПОП "Вінниця" не є пріоритетним для вирішення вказаної справи, та взагалі не стосується предмету доказування. Так, підрозділ - Батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Вінниця» входить у структуру та підпорядковується ГУНП у Вінницькій області, а тому усі рішення у структурному підрозділі повинні узгоджуватись із вищестоящим органом.

В даному випадку суд оцінює наявність або відсутність дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості та відповідність застосування дисциплінарного стягнення до порушника дисципліни.

Стосовно доводів апелянта, що відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, а саме звільнення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Такий вид припинення служби в поліції, як звільнення є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади.

Вимогами статті 14 вищевказаного Статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Висновком службового розслідування затвердженим т.в.о. начальника ГУНП у Вінницькій області від 05.07.2016 року, встановлено факт недотримання позивачем вимог субординації, статутних відносин, обговорення службових питань з командиром батальйону на підвищених тонах у присутності особового складу підрозділу, не дотримуючись професійної та службової етики, а також неприпиненні порушень службової дисципліни підлеглими, що призвело до створення конфлікту між окремими поліцейськими БПСПОП «Вінниця» у відношенні до командира батальйону і мало не призвело до сутички між особовим складом підрозділу та негативно вплинуло на моральний стан та боєготовність поліцейських, які прибули для несення служби в зону проведення АТО. Вчинення позивачем дій, описаних у висновку службового розслідування є вчинком, що дискредитує звання працівника начальницького складу НПУ, в зв'язку з чим рекомендовано звільнити позивача зі служби в поліції.

За підсумками проведеного службового розслідування зазначені дії позивача були розцінені, як вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу та є несумісним з перебуванням в органах поліції.

При цьому вид дисциплінарного стягнення є пропорційним ступеню скоєного проступку, а тому роботодавець враховуючи ступінь провини на власний розсуд застосовує дисциплінарне стягнення від найменш сурового виду стягнення до крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, оскільки підривають довіру громадян як до працівників, так і до органів Національної поліції в цілому, принижують їх авторитет. До того ж більшої вагомості дисциплінарному проступку додає і те, що позивач перебував на керівній посаді, яка передбачає, серед іншого, вжиття заходів щодо дотримання дисципліни серед підлеглих та заходів щодо забезпечення безпеки підпорядкованих осіб, а не створення конфліктних ситуацій та підбурення колективу (особового складу).

Отже, відповідачем при звільненні позивача зі служби в поліції не допущено порушень вимог чинного законодавства щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати звільнення незаконним.

За наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, оскільки під час розгляду справи підтвердився факт недотримання позивачем правил службової субординації, етики та прояв неповаги до старшого за посадою. До того ж позивач як заступник командира під час виникнення конфліктної ситуації повинен був сприяти врегулюванню та раціональному вирішенню назріваючому становищу, натомість позивач підтримав посилення конфліктної ситуації.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_2 із служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_28