Ухвала суду № 63226640, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/62253/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представників позивача Плужник С.М., Жовковського М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі №816/3357/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 №0000041500.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області 05.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 286.2 статті 286, підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2011 по 30.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 286.2 статті 286, пункту 288.7 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в загальній сумі 14681,14грн.

За висновками податкового органу позивачем при обчисленні орендної плати за землю в 2011 році та в період з січня по квітень 2012 року в порушення вимог законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 5% від грошової оцінки землі в розмірі 271589,50грн., встановленої договором, замість 5% за договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.10.2011 від грошової оцінки землі у розмірі 566953,40грн., встановленої рішенням Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області.

Так, згідно з договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.10.2011 внесено відповідні зміни до пунктів 5 та 9 договору оренди від 16.03.2007 та передбачено розмір орендної плати - 5% від грошової оцінки землі у розмірі 566953,40грн. Державна реєстрація договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.10.2011 здійснена 18.04.2012 за реєстровим номером 532160004001241.

За результатами перевірки Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області складено акт від 06.02.2013 №15/15/32544734 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 №0000041500, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 16937,77грн., у тому числі 14681,14грн. основного платежу та 2256,63грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 №0000041500 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порядок нарахування та сплати грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які належать до загальнодержавних податків і зборів, регламентується положеннями спеціальних Законів, а застосування до вказаних правовідносин положень договору оренди земельної ділянки, які суперечать нормам таких Законів, є неправомірним.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача були відсутні підстави для застосування при обчисленні грошових зобов'язань з орендної плати за землю нормативної грошової оцінки землі в іншому значені, ніж визначено в договорі оренди від 16.03.2007. На час подання податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 та 2012 рік, а також уточнюючої податкової декларації, позивач не володів інформацією про затвердження на сесії Карлівської міської ради технічної документації нової нормативної грошової оцінки землі у місті Карлівка.

Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За таких обставин, у 2011 році та січні-квітні 2012 року, тобто до моменту внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.03.2007 та їх реєстрації, позивач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянки, які перебували в його користуванні, у розмірі не меншому за 3% від нормативної грошової оцінки, яка діяла на той час, тобто грошової оцінки землі у розмірі 566953,40грн., встановленої рішенням Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області станом на 01.01.2011.

За таких обставин, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати яка мінімальна сума орендної плати підлягала до сплати позивачем у 2011 році та січні-квітні 2012 року (3% діючої нормативної грошової оцінки); яка сума орендної плати фактично була нарахована та сплачена позивачем; визначити різницю між задекларованою товариством орендною платою за земельні ділянки та розміром, який підлягав сплаті; та у випадку встановлення заниження позивачем податкового зобов'язання відповідна сума має бути виокремлена із загального розміру донарахування за відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2013та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 у справі №816/3357/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер