Ухвала суду № 63226631, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/64073/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представників позивача Коновала Д.В., Человського О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №810/4752/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2013 №0005572201 в частині донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 176206,12грн., у тому числі за основним платежем 144301,00грн. та 31905,12грн. за штрафними санкціями; від 27.08.2013 №0005582201 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 38419,01грн., у тому числі за основним платежем 25612,67грн. та 12806,34грн. за штрафними санкціями; від 27.08.2013 №0005592201 в частині зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 41239,00грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» 19.12.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 2, 76, 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодомережі» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області складено акт від 15.08.2013 №85/10-06-2201/32372988 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.08.2013 №0005572201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 199330,00грн., у тому числі за основним платежем - 163255,00грн. та штрафна санкція - 36075,00грн.; від 27.08.2013 №0005582201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63141,00грн., в тому числі за основним платежем - 42094,00грн. та штрафна санкція - 21047,00грн.; від 27.08.2013 №0005592201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 57721,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепловодомережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг» з огляду на відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг».

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг», дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту визначення місця проведення робіт, погодження проектно-кошторисної документації та переліку матеріалів, необхідних для виконання договору підряду.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані позивачем первинні документи не є належними доказами виконання монтажних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг», оскільки не містять даних щодо договору підряду від 14.06.2011 №14/06, у довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних робіт за договорами між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Готельний комплекс «Братислава» Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг» не вказано у якості субпідрядника.

За таких обставин, дані документи не дають підстав вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрспецзовнішторг» виконувало монтажні роботи як субпідрядник за договором з Публічним акціонерним товариством «Готельний комплекс «Братислава».

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за взаємовідносинами позивача з є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №810/4752/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер