Ухвала суду № 63226556, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Київ К/800/8087/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року

у справі №826/8247/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» (надалі - ТОВ «РРС Комунікації»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «РРС Комунікації» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.12.2014 року №0001142203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі-Ес-Сі» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 04.12.2014 року №38/1-22-03/37414393.

Здійсненою перевіркою встановлено порушення ТОВ «РРС Комунікації» п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Джі-Ес-Сі» послуг з підвищення експлуатаційної надійності обладнання, що використовується у сфері ІТ технологій, та товарно-матеріальних цінностей (комп'ютерного та інтернет-обладнання), з огляду на недоліки представленої документації, а саме - в рахунках-фактурах та податкових накладних не зазначено номери та дати договорів, на підставі яких їх виписано, а в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити довіреностей.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 року №0001142203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 348631,50 грн., у тому числі 232421,00 грн. за основним платежем та 116210,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що складені з недоліками первинні та розрахункові документи не можуть слугувати належними доказами реального характеру здійснених господарських операцій, у зв'язку з чим спірний акт індивідуальної дії прийнято ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг та товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Джі-Ес-Сі» засвідчується відповідними копіями рахунків-фактур, актів задачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, документів, що підтверджують господарський характер понесених ТОВ «РРС Комунікації» витрат. Судом також перевірено можливість надання ТОВ «Джі-Ес-Сі» відповідних послуг позивачу, в тому числі наявність кваліфікованого персоналу.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «РРС Комунікації» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «РРС Комунікації» та ТОВ «Джі-Ес-Сі» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, звітували до органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

З огляду на викладене, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про правомірність відображення ТОВ «РРС Комунікації» у податковому обліку господарських операцій з придбання в ТОВ «Джі-Ес-Сі» послуг та товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком об'єктивно відхилив посилання відповідача на недоліки поданих позивачем рахунків-фактур, податкових накладних та товарно-транспортних накладних як на підставу для висновку про удаваний характер здійснених операцій, оскільки певні недоліки первинних та розрахункових документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів. Вказані документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком Київського апеляційного адміністративного суду щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ І.Я. Олендер