Ухвала суду № 63226472, 15.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Київ К/800/9410/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року

у справі №2а-10350/11/1370(9104/30196/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» (надалі - ТОВ «Кроно-Україна»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Кроно-Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просило скасувати повністю податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові від 20.05.2011 року №0000150801/0/9854.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Кроно-Україна» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року - без змін.

Крім цього, відповідач просить замінити СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові на її процесуального правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у грудні 2010 року, результати якої оформлено актом від 29.04.2011 року №371/08-01/31147999.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Кроно-Україна» п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в Товариства з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» лісопродукції, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагента позивача основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів і транспортних засобів, що обумовлює його приналежність до суб'єктів господарювання, які мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій.

Також, відповідач наголошував на непредставленні ТОВ «Кроно-Україна» на перевірку транспортної документації.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 року №0000150801/0/9854, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 213163,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем лісопродукції в ТОВ «Медео-Захід» засвідчується копіями належним чином оформлених специфікацій, накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт з навантаження та перевезення техсировини, товарно-транспортних накладних, а також показаннями допитаних судом першої інстанції свідків - ОСОБА_1 (начальника відділу постачання лісосировини ТОВ «Кроно-Україна»), ОСОБА_2 (начальника відділу постачання лісосировини Брошнівської філії ТОВ «Кроно-Україна»), ОСОБА_3 (приймальника лісосировини ТОВ «Кроно-Україна»), ОСОБА_4 (приймальника лісосировини Брошнівської філії ТОВ «Кроно-Україна»), які безпосередньо приймали продукцію від контрагента.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли наведені докази та пояснення до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів, зокрема транспортної документації, на перевірку як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, положення ст. 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому, суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами та поясненнями. Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Кроно-Україна» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Крім того, судові інстанції правильно не прийняли до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Медео-Захід» трудових та виробничих ресурсів, а також транспортних засобів, позаяк вказані обставини не виключають можливості реального виконання постачальником господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем. Так, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в контрагента на праві оренди або лізингу.

Інших доводів на підтвердження фіктивного характеру взаємовідносин позивача з ТОВ «Медео-Захід» контролюючим органом не наведено.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові на її процесуального правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна