Постанова № 63225919, 01.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Справа № 876/7508/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

позивача - ОСОБА_1;

представників відповідачів - Гудими В. О., Трояна Р. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2016 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України викладене в листі від 09 лютого 2016 року за вих. № 248/3/6/476 про відсутність підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, зобов'язання Тернопільського обласного військового комісаріату оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, пов'язаної із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, зобов'язання Міністерства оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу, пов'язану із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, та виплатити цю одноразову грошову допомогу (з урахуванням уточнення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 є ветераном десантних військ, військовим пенсіонером Збройних сил України, учасником бойових дій, інвалідом 2-ї групи, тому має право на одноразову грошову допомогу, виплата якої передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХП від 20.12.1991 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії направлено за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України викладене в листі від 09 лютого 2016 року за вих. № 248/3/6/476 про відсутність підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Тернопільський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов'язаної із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, пов'язану із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, та виплатити цю одноразову грошову допомогу ОСОБА_1.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Тернопільським обласним військовим комісаріатом, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Представники відповідачів - Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з метою одержання одноразової грошової компенсації, яка визначена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХП від 20.12.1991 року (із змінами), ОСОБА_1 09 грудня 2015 року звернувся із письмовою заявою на ім'я Тернопільського обласного військового комісара Катинського В. М.

Військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату Катинський В.М. листом за вих. № 10/2/10794 від 14 грудня 2015 року звернувся до директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому подав висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги прапорщику у запасі ОСОБА_1, який 28 березня 2011 року визнаний інвалідом третьої групи від захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, 15 травня 2014 року визнаний інвалідом другої групи від захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, до якого додаються документи. У цьому ж листі зазначено, що командування вважає, що позивач, який звільнений з військової служби 18 лютого 1988 року, не має права на отримання вказаної грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена до 01 січня 2014 року.

Листом за вих. № 248/3/6/476 від 09 лютого 2016 року начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Салахов В. В. дана відповідь на лист Тернопільського обласного військового комісаріату за № 10/2/10794 від 14 грудня 2015 року. У вказаному листі зазначено, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає, оскільки Закон України від 04 липня 2012 року №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975), набрав чинності 01 січня 2014 року. Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто, дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Оскільки дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року), то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається, а документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідачів вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як вбачається із витягу протоколу засідання військово-лікарської комісії західного регіону № 66 від 02 березня 2011 року, ОСОБА_1 має захворювання, пов'язане із захистом батьківщини, в зв'язку із зазначеним, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 04 січня 2011 року, та повторним оглядом - 2 групу інвалідності з 14 травня 2014 року, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 14 травня 2014 року.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого закономдля працездатних осіб (п."б" ч.1 ст. 16-2 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24 січня 2014 року.

Відповідно до п. 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п.8 Постанови).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1, в зв'язку із встановленням йому вперше інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував.

Слід зазначити, що дія постанови № 975 поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24 січня 2014 року, а інвалідність 2 групи була встановлена з 14 травня 2014 року під час повторного огляду. При цьому, необгрунтованим є висновок відповідача в листі № 248/3/6/476 від 09 лютого 2016 року про те, що дія даної постанови поширюється тільки на осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року, оскільки даний нормативний акт таких обмежень не містить.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач отримав право на призначення та отримання вказаної допомоги з 14 травня 2014 року, відповідно до Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975.

Що стосується посилання відповідача на те, що саме Міністерство оборони України як розпорядник бюджетних коштів має приймати рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а лист Департаменту фінансів України не є таким рішенням, відтак порушення прав позивача зі сторони Міністерства не відбулось, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.8 Наказу № 530 від 14 серпня 2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (далі - Наказ № 530), висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Згідно п.13 Постанови № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, за змістом абз.7 п.4.7 Наказу № 530, керівником уповноваженого органу, який подає висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особі, звільненій з військової служби (зборів, резерву) є обласний військовий комісар за місцем проживання такої особи. Вказане також випливає із додатку 13 до цього Наказу.

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12 квітня 2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Встановлено, що заява ОСОБА_1 щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались.

Таким чином, оскільки заява позивача Міністерством оборони України не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає про передчасність заявлених позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного аналізу вказаної норми вбачається, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити перерахунок та призначення грошової допомоги є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розгляду відповідачем - Міністерством оборони України заяви ОСОБА_1 у порядку, встановленому нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

В даному випадку справа № 607/5704/16-а була розглянута Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області суддею одноособово, що є порушенням ч. 1 ст. 24 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 вересня 2016 року в справі № 607/5704/16-а - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України викладене в листі від 09 лютого 2016 року за вих. № 248/3/6/476 про відсутність підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Тернопільський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов'язаної із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, пов'язаної із настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В.Кухтей

Постанову складено в повному обсязі 06 грудня 2016 року.