Ухвала суду № 63225876, 05.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 р. Справа № 876/7063/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Каралюса В.М.,, Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедової А.О.,

з участю представників:

від апелянта: ОСОБА_2,

позивача: ОСОБА_3,

представника позивача: ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року у справі № 819/644/14а за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд із адміністративним позовом до УМВС України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу № 252 о/с від 27 листопада 2013 року «Про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі п. 64 «д» через службову невідповідність»; про поновлення ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції відділу ДІМ МГБ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області; про стягнення з УМВС України в Тернопільській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року у справі № 819/644/14-а позов ОСОБА_3 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ № 252 о/с від 27.11.2013р. «Про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі п.64 «д» через службову невідповідність»; поновлено ОСОБА_3 на посаді дільничного інспектора міліції відділу ДІМ МГБ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області; стягнуто з Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.11.2013 р. по 21.07.2016 року в розмірі 80628, 46 грн.; постанову суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з даною постановою суду Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області оскаржило її подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, на те, що судом не враховано пропущення строку звернення до суду позивачем, що є наслідком залишення позовної заяви без розгляду. Крім цього апелянт вказує на те, що звільнення позивача з посади є законним, оскільки відповідачу при виданні спірного наказу не було відомо про перебування позивача на лікарняному, а такі докази позивач надала суду вже після її звільнення. Крім цього апелянт вказує на те, що вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не дослідив, чи позивач в цей період перебувала на обліку в органах центру зайнятості населення та одержувала відповідні виплати по безробіттю.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та її представник заперечили проти апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану постанову такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з повним зясуванням обставин справи та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи, та апеляційну скаргу в межах наведених доводів, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з міським відділом УМВС України в Тернопільській області, а саме на посаді дільничного інспектора міліції відділу ДІМ МГБ Тернопільського МВ.

Відповідно до наказу № 252 о/с від 27.11.2013 року ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.64 «Д» (через службову невідповідність) за результатами атестації.

Судом встановлено, що спірний наказ № 252 о/с від 27.11.2013 року позивач одержала 03.12.2013 року, що вона підтвердила в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, визнаючи протиправним та скасовуючи наказ відповідача про звільнення позивача, поновлюючи її на роботі суд першої інстанції виходив з того, що позивача було незаконно звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом та не обґрунтовано поважності причин пропуску такого виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 99 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач одержала оспорюваний наказ від 27.11.2013 року № 252 о/с, про її звільнення з роботи, 03.12.2013 року.

З даним позовом ОСОБА_3 звернулася до суду 26.03.2014 року, тобто більш ніж через три місяці від дати одержання наказу, тобто з порушенням строку встановленого ч.3 ст.99 КАС України.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказала на те, що нею 06.12.2013 року було подано адміністративний позов до Тернопільського окружного адміністративного суду з вимогою скасування наказу № 252 о/с від 27.11.2013 року в частині звільнення ОСОБА_3 та поновлення її на роботі. Однак 11.03.2014 року позивач подала в суд заяву про відкликання позовної заяви, зазначивши, що продовжує лікування, на що судом 11.03.2014 року винесено відповідну ухвалу у справі № 819/3036/13-а, про залишення позовної заяви без розгляду.

Крім цього в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач вказала, що про незаконність наказу про її звільнення дізналася 26.03.2014 року ознайомлюючись з матеріалами справи № 819/3036/13-а, що на думку колегії суддів апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи, оскільки переконливим є факт того, що позивач вказаний наказ одержала 03.12.2013 року, про, що сама вказала в позові, та оскаржила його до суду ще в грудні 2014 року при першому поданні позову.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що звертаючись до суду 26.03.2014 року з даним позовом ОСОБА_3 не вказала підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду при оскарженні наказу відповідача від 27.11.2013 року № 252 о/с.

Колегія суддів вважає, що звернення до суду в грудні 2013 року з позовом про визнання протиправним та скасування наказу № 252 о/с від 27.11.2013 року та його подальше залишення без розгляду ухвалою суду від 11.03.2014 року у зв'язку з відкликанням ОСОБА_3 позовної заяви, через необхідність продовження лікування, не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом 26.03.2014 року, оскільки з матеріалів справи (а.с. 9, 107, 125, том 1) вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на лікарняному в періоди з 27.11.2013 по 06.12.2013, з 07.12.2013 по 16.12.2013, з 17.12.2013 по 15.01.2014, з 17.01.2014 по 26.02.2014 р..

В матеріалах справи відсутні докази неможливості ОСОБА_3 брати участь в судових засіданнях після 26.02.2014 року, тобто в період після якого позивач подала заяву про відкликання позову (справа № 819/3036/13-а).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ч.3 ст.155 КАС України передбачено, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Тобто позивач вправі повторно звернутися до суду з позовом, але в межах строку звернення до суду, а коли такий строк пропущено то заявнику слід вказати підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що ОСОБА_3 звернувшись до суду з даним позовом, пропустила строки звернення до адміністративного суду, встановлені ч.3 ст.99 КАС України, та не навела підстав, для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.155 КАС України визначено, що суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відтак доводи апеляційної скарги є частково суттєвими, вказують на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права та неповне зясування обставин справи, через що оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти ухвалу якою позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 155, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року у справі № 819/644/14-а скасувати та прийняти ухвалу, якою позов ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді В.М.Каралюс

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 07.12.2016 року