Ухвала суду № 63225833, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/8079/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до Шацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови в частині накладення арешту на майно,-

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - позивач) звернулося з позовом до відділу Державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа) про скасування постанови в частині накладення арешту на майно, а саме земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на яку було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 26530699 від 17.05.2011 року, видану відділом Державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року відділ Державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції замінено на правонаступника - Шацький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду матеріалам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на продовження розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.06.2007 року третя особа уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - банк) договір про надання споживчого кредиту № 11171596000 (а.с. 7-9).

У забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором 21.06.2007 року між третьої особою і банком укладено договір іпотеки згідно з умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-13).

11.06.2012 року між банком і позивачем укладений Договір факторингу № 4, згідно з яким Клієнт зобов'язався передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення (а.с. 14-17).

Крім того, 11.06.2012 року між банком і позивачем укладений Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки. У зв'язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм Договору факторингу № 4 від 11.06.2012 року Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки (а.с. 18-20).

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.08.2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Луцького міського суду від 06.07.2010 року за позовом банку до третьої особи про стягнення боргу за кредитним договором з банку (ПАТ «УкрСиббанк») на позивача. Ухвала набрала законної сили 03.09.2013 року (а.с. 57-58).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек станом на 30.06.2016 року іпотекодержателем об'єкта обтяження - земельної ділянки, площею 0,12 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Волинська область, АДРЕСА_1, є позивач на підставі договору відступлення прав вимоги від 11.06.2012 року (а.с. 21-22).

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 8 Закону № 606 сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що позивач є стороною виконавчого провадження, а тому рішення державного виконавця він мав оскаржити до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно зі ст. 383, 384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Оскільки постанова державного виконавця була винесена на підставі виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом, то у суду першої інстанції були наявні законні підстави для закриття провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі № 803/1090/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула