Ухвала суду № 63225752, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1507/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» та Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 468 972, 10 грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 095, 18 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 52 451, 90 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Діоро» є юридичною особою - працедавцем, який відповідно до ст. 18 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

15.01.2016 відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПІ), згідно з яким задекларував, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 рік становила 358 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, становить 14 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 39 081, 00 грн. (а.с. 6).

У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування 12 інвалідів позивачем було подано даний позов до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-ХІІ передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій в частині працевлаштування у січні 2015 року 6 осіб з обмеженими фізичними можливостями, у лютому 2015 року - 7 осіб, у березні 2015 року - 10 осіб; у квітні 2015 року - 10 осіб, у травні 2015 року - 11 осіб, у червні 2015 року - 15 осіб, у липні 2015 року - 16 осіб, у серпні 2015 року - 18 осіб, у вересні 2015 року - 18 осіб, у жовтні 2015 року - 18 осіб, у листопаді 2015 року - 19 осіб, у грудні 2015 року - 19 осіб. До відповідача підлягають застосуванню штрафні санкції та пеня за невиконання нормативу створення робочих місць для осіб з обмеженими можливостями 6 вакансій у січні 2015 року, 5 вакансій у лютому 2015 року, 2 вакансій у березні 2015 року, 2 вакансій у квітні 2015 року, 1 вакансії у травні 2015 року, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що на підставі даних, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно визначено суму адміністративно-господарських санкцій у наведеному розмірі за нестворення робочих місць для працевлаштування.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що відповідач здійснив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством та залежні від нього заходи щодо створення робочих місць та для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 №3483-IV зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 № 07.2-10/2 при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Крім того, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. А адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №21-60а11 та ухвалі Верховного Суду України від 08.05.2015 у справі №21-848а15.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище відповідач 15.01.2016 подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 (форма № 10-ПІ), згідно з яким задекларував, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 рік становила 358 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, становила 14 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 39 081, 00 грн. (а.с. 6).

Крім того, відповідач у січні-грудні 2015 року подавав до Славутицького міського центру зайнятості звіти форми № 3 - ПН про наявність у нього вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, зокрема, електрозварника ручного дугового зварювання, монтажника з/б конструкцій, арматурника, тощо.

Як вбачається з вказаних звітів відповідач повідомляв Славутицький міський центр зайнятості про наявність у нього вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Зокрема:

- у січні 2015 року про наявність 6 вакансій (2 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій);

- у лютому 2015 року - 7 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій);

- у березні 2015 року - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у квітні 2015 року - 10 вакансій (3 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у травні 2015 року - 11 вакансій (4 електрозварника ручного дугового зварювання, 4 - монтажника з/б конструкцій, 3 - арматурника);

- у червні 2015 року - 15 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 5 - арматурника);

- у липні 2015 року - 16 вакансій (5 електрозварника ручного дугового зварювання, 5 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у серпні 2015 року - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у вересні 2015 року - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у жовтні 2015 року - 18 вакансій (6 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у листопаді 2015 року - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника);

- у грудні 2015 року - 19 вакансій (7 електрозварника ручного дугового зварювання, 6 - монтажника з/б конструкцій, 6 - арматурника) (а.с. 44-65).

Направлення позивачем до центру зайнятості звітів форми № 3 - ПН підтверджується також листом Славутицького міського центру зайнятості від 26.09.2016 № 922/02 (а.с. 68).

Наведене свідчить, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо створення вакансій для осіб з обмеженими можливостями 6 вакансій у січні 2015 року, 5 вакансій у лютому 2015 року, 2 вакансій у березні 2015 року, 2 вакансій у квітні 2015 року, 1 вакансії у травні 2015 року, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що до відповідача підлягають застосуванню штрафні санкції та пеня за невиконання нормативу створення вказаних робочих місць.

З матеріалів справи вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 30 081, 01 грн., середньомісячна - 3 256, 75 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій складає 52 108, 00 грн.: (3 256, 75 + (3 256, 75 х 2) + (3 256, 75 х 2) + (3 256, 75 х 5)+ (3 256, 75 * 6)).

Сума пені складає 343 90 грн.: (52 108, 00 грн. * 0,06 % (одноденний розмір пені)*11 (кількість днів прострочення)).

Враховуючи вищевикладене та те, що у цей період жодного випадку відмови відповідача у працевлаштуванні осіб інвалідів не було, колегія суддів вважає, що позивачем протиправно здійснено нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені за 2015 рік у сумі 419 615 40 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про часткову відсутність в діях відповідача складу правопорушення щодо визначення кількості й створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щодо щомісячного інформування центру зайнятості, про наявність вакансій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» та Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.