Ухвала суду № 63225745, 01.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 р. № 876/7692/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕ Борднетце-Україна» до управління Держпраці у Тернопільській області про оскарження постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна» 14.07.2016 звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ТЕ10/19-16-33/127 від 06.07.2016.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Управління Держпраці в Тернопільській області про накладення штрафу №ТЕ-10/19-16-33/127 від 06.07.2016.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Держпраці у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна» порушено вимоги законодавства про працю. В ході документальної перевірки встановлено порушення: ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, а саме при звільненні ОСОБА_2 виплата всіх сум, що належить йому від товариства, в день звільнення не проведена; порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, не було виплачено середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку; порушенням вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України, належно заповнену трудову книжку видано в день звільнення 24.03.2016, а остаточний розрахунок у строки зазначені у ст. 116 КЗпП України не проведено.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що з метою розгляду звернень громадянина ОСОБА_2 від 05.05.2016, 26.05.2016 та листа-погодження Держпраці України від 23.05.2016 № 5664/4/4.2-ДП-16, заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління ОСОБА_3, на підставі наказу від 13.06.2016 № 171 та направлення від 13.06.2016 № 123, була проведена позапланова перевірка ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна» у період з 14.06.2016 по 21.06.2016.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 19-16-33/127 від 21.06.2016 року у якому зафіксовані наступні порушення законодавства про працю при звільненні ОСОБА_4, а саме: - наказом від 24.03.2016 № 437-К ОСОБА_4 звільнено з роботи 24.03.2016 в порушення вимог ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від товариства, в день звільнення не проведена; - ОСОБА_4 було звільнено з роботи 24.03.2016, а виплату всіх сум коштів належних від товариства проведено 25.03.2016. В порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України йому не було виплачено середній заробіток за весь час затримки день фактичного розрахунку; - належно заповнена трудова книжка була видана ОСОБА_4 в день звільнення 24.03.2016, а остаточний розрахунок у строки зазначені у ст. 116 КЗпП України не проведено, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

За висновками ОСОБА_2 перевірки на підставі абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України управлінням Держпраці у Тернопільській області 06 липня 2016 року винесена Постанова про накладення на товариство штрафу №ТЕ-10/19-16-33/127 в сумі 1450 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна» не порушено ст. 116 КЗпП, оскільки виплата коштів здійснена 25.03.2016, тобто на наступний день після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, а тому позов є обґрунтованим.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Згідно із пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема управління Держпраці у Тернопільській області.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення про Управління передбачено, що Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління, Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Тернопільської області.

Позивач вважаючи, що ним не здійснено порушень законодавства встановлених та закріплених в акті перевірки, звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 звільнено з роботи 24.03.2016 згідно п. 1. ст. 36 КЗпП України за угодою сторін на підставі особистої заяви працівника від 24.03.2015, яку ним було подано на підприємство 24.03.2016 о 17 годині 00 хвилин.

Належним чином заповнена трудова книжка була видана ОСОБА_4 24.03.2016. Усі належні до виплати працівнику грошові кошти при звільненні перераховані 25.03.2016. на картковий рахунок в сумі 1907,45 грн., в тому числі компенсація за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 08.04.2015 по 24.03.2016.

Підтвердженням факту сплати вказаних грошових коштів підприємством додано платіжне доручення №1495 0410001 від 25.03.2016 та Відомісті розподілу заробітної плати ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна».

Враховуючи те, що ОСОБА_2 подано заяву про звільнення о 17.00 год.,тобто в кінці робочого дня, його розрахунок не міг бути проведеним 24.03.2016 року.

Так,згідно п. 5.2.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТзОВ «СЕ Борднетце-Україна» від 03 грудня 2015 року робочий день офісного персоналу повинен починатися в проміжку часу між 8 та 9 годинами та закінчуватися в проміжку між 16:30 та 17:30 годинами на вибір працівника та тривати від 7 до 8 годин. Обов'язковою при цьому є присутність працівника на підприємстві з 9 до 16:30 години. При цьому керівники відділів зобов'язані при необхідності організувати роботу відділів з 8год. до 17:30 год. Отже, ОСОБА_4 подав заяву про звільнення за 30 хвилин до завершення робочого дня на підприємстві та операційної роботи установ банків.

У відповідності до вищенаведеного колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем не порушено ст. 116 КЗпП, оскільки виплата коштів здійснена 25.03.2016, тобто на наступний день після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та в силу обставин - закінченням робочого дня, коли не можливо було виплатити кошти.

Колегія суддів також враховує те, що згідно наказу №155а «Про встановлення факту простою від 16.03.2016» та ОСОБА_2 про відмову від підпису наказу про ознайомлення з наказом від 17.03.2016 починаючи із 17.03.2016 по день фактичного звільнення, а саме 25.03.2016 ОСОБА_2 фактично не працював.

Табелем обліку робочого часу інженера-технолога ОСОБА_2 за березень 2016 року, наявного в матеріалах справи підтверджується відсутність працівника. Також, вказане підтверджується Витягом з системи обліку робочого часу «СЕ Борднетце-Україна» з якого видно, що ОСОБА_2 не працював, починаючи із 17.03.2016, до моменту звільнення, що відповідає змісту Наказу № 155а.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що сплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку проводиться у випадку фактичного порушення роботодавцем розрахунку при звільненні, а належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного порушення роботодавцем розрахунку при звільненні та порушення позивачем ст. 116 КЗпП Управлінням Держпраці в Тернопільській області не надано, колегія суддів погоджується з висновками суду інстанції про обгрунтованість позову.

Про відсутність вини генерального директора товариства при звільненні ОСОБА_2 підтверджує постанова Тернопільського міськрайонного суду від 15.07.2016 у справі №607/6962/16-ц, якою адміністративну справу про притягнення Екхарт Бістрам за ч. 1 ст. 41 КУпАП України закрито за відсутності події адміністративного правопорушення ( а.с.89-92).

Посилання апелянта на залишення судом апеляційної інстанції в силі вимоги припису Інспекції праці про вказані вище порушення трудового законодавства не спростовує встановленого судом факту про відсутність вини товариства при звільненні ОСОБА_2

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що формальні ознаки порушення трудового законодавства, що стали підставою для припису, не можуть в даному випадку бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, так як відсутня обовязкова і необхідна умова складу правопорушення - вина товариства ( керівника).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №819/793/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_5

Ухвала у повному обсязі складена 06.12.2016 року.