Ухвала суду № 63225655, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 706/1051/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Орендарчук М.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач) про визнання дій Відповідача щодо відмови в призначенні пенсії по інвалідності відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу», протиправними; зобов'язання Відповідача призначити пенсію по інвалідності відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 % від розміру заробітної палати, зазначеної у довідці №05-240 від 31.05.2016 року, починаючи з 01.06.2016 року.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебуває на обліку в Уманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області, з 15.02.2011 року отримує пенсію як інвалід 2 групи загального захворювання, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наказом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 31.05.2016 року №177-К Позивача звільнено із посади завідуючого сектору експлуатації майна відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури, у зв'язку з набуттям 2 групи інвалідності та виходом на пенсію, відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України.

ОСОБА_3 01.06.2016 року звернувся до Христинівського відділу обслуговування громадян Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про державну службу».

Відповідач, листом від 15.06.2016 року №5310/10 відмовив в призначенні пенсії за віком посилаючись на ст.90 Закону України «Про державну службу», пункти 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

Так, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 9-12 статті 37 Закону України «Про державну службу» визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У період з 18.11.2002 р. по 31.05.2016 р. Позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить 13 років 6 місяцям та 13 днів.

Крім того, згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_1, виданого 13.05.2016 року Серії НОМЕР_2, Позивач є інвалід 2 групи, терміном дії - довічно.

Також, слід зазначити, що на час набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-УІІІ від 10.12.2015 року Позивач працював на посаді державного службовця та мав вислугу років понад 10 років.

Посилання апелянта на те, що пункти 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» стосуються лише призначення пенсії за віком є помилковим, оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу», 1993 року №3723-XII з наступними змінами, врегульовано питання призначення пенсії державним службовцям за віком, по інвалідності та у зв»язку з втратою годувальника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач має право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.

Згідно ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а вразі смерті цих осіб - члени їхніх сімей,зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 07 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.