Ухвала суду № 63225573, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 813/5586/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.,В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Кабінету Міністрів України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якому просило суд:

визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиконання ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», яка доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14 травня 2015 року №423-VIII щодо затвердження відповідачем форми типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році;

зобов'язання відповідача виконати приписи ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», яка доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14 травня 2015 року №423-VIII щодо затвердження відповідачем форми типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році.

Ухвалою суду Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №813/5586/15, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, відповідною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду (суддя Данилишин В.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем, Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго», подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку бездіяльності Відповідача щодо не прийняття у місячний строк з дня набрання чинності Законом України від 14.05.2015 року №423-VIII нормативно-правових актів, прийняття яких було передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що ч. 13 ст. 18 Закону №2467-VI не було зобов'язано Кабінет Міністрів України вчинити дії щодо затвердження форми типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році, крім того суду зазначив, що час винесення рішення Закон №2467-VI втратив свою чинність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ЛКП «Залізничтеплоенерго» як юридична особа зареєстроване 27 листопада 2002 року. Основним напрямком діяльності ЛКП «Залізничтеплоенерго» згідно статуту є, зокрема, виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлового фонду, об'єктів соціально-культурного та промислово-виробничого призначення міста та підприємницької діяльності.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08 липня 2010 року №2467-VI (далі - Закон №2467-VI).

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14 травня 2015 року №423-VIII, зокрема, доповнено ст. 18 Закону №2467-VI частиною 13 такого змісту:

« 13. Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України». На даний час Закон «Про засади функціонування природного газу» втратив свою чинність.

Встановивши обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції, переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» в апеляційній скарзі посилається на те, що для проведення реструктуризації заборгованості за 2014 рік та списання пені, штрафних та фінансових санкцій Кабінету Міністрів України необхідно було прийняти постанову про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості та Порядку про списання пені, штрафних та фінансових санкцій у місячний строк з дня набрання чинності Законом України від 14.05.2015 року №423-VIII відповідно до Прикінцевих положень цього закону.

Однак, провівши аналіз змісту вказаного закону, колегія суддів зазначає, що ні Прикінцеві положення, ні інші норми вказаного Закону (Закону №423) не передбачають прийняття Кабінетом Міністрів України постанови Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості та Порядку про списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Так, ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» було передбачено лише, що Кабінет Міністрів України затверджує форму типового договору про реструктуризацію заборгованості, а не сам типовий договір.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що закон не визначав чіткого механізму затвердження форми типового договору про реструктуризацію заборгованості - законом було передбачено лише затвердження, а не розробка Кабінетом Міністрів України форми типового договору.

Крім того, законом не було, також, визначено, який нормативний акт має бути прийнято Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія приходить до висновку, що які б формулювання не містились у законі, який втратив чинність на момент розгляду спору, він не може бути використаний як підстава для зобов'язання відповідача вчинити дії, оскільки його норми не мають сили на момент прийняття рішення у спорі, визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші офіційні документи.

Так, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, « Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно, не може визнаватись протиправною бездіяльність цих органів у неприйнятті певного нормативного документу, якщо обов'язковість прийняття такого документа не встановлювалась компетентним органом або законом, вище вже зазначалось, що нормами Закону № 2467-VI не було встановлено, який саме нормативно-правовий акт має бути прийнятий КМ України і хто його має розробити.

Така правова позиція відповідає практиці Вищого адміністративного суду України, що підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 року у справі №К/9991/41486/12.

Крім того, судом апеляційної інстанції у Кабінету Міністрів України витребовувались докази щодо вчинення дій на виконання вимог ч. 13 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», яка доповнена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14 травня 2015 року №423-VIII, однак представник Відповідача у судовому засіданні зазначив, що наразі надати витребувані документи не видається за можливе, проте колегія суддів зазначає, навіть якщо припустити, що суд зобов'яже Кабінет Міністрів України на виконання нечинного закону затвердити форму типового договору про реструктуризацію, то на сьогоднішній день відсутні норми закону, які б дозволяли певним суб'єктам чи зобов'язували певних суб'єктів здійснювати таку реструктуризацію та списання пені, штрафних та фінансових санкцій позивачу, тому і визнання протиправною бездіяльності КМ України, на думку суду апеляційної інстанції, на момент прийняття даного рішення не є доцільним у рамках даного спору.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Ю.А. Ісаєнко

(Повний текст Ухвали виготовлений 07 грудня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.