Постанова № 63225381, 07.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року справа №812/678/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 812/678/16 (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі-відповідач, апелянт) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 276-17 від 09.06.16 про те, що станом на 08.06.2016 сума податкового боргу становить 81757,59 грн., у тому числі за основним платежем з орендної плати 81757,59 грн,.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, оскільки він здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території Луганської області де здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, нормою прямої дії Закону № 1669 передбачено звільнення таких суб'єктів господарювання під час проведення АТО, які здійснюють діяльність на території проведення АТО від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Позивач зазначив, що на час проведення АТО з квітня 2014 року він звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ" до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, - було задоволено частково шляхом:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 276-17 від 09 червня 2016 року на суму 81757,59 грн. (вісімдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят сім гривень 59 коп.) винесену відносно товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ".

В іншій частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, що пов'язані зі стягненням сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності у термін дії ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», - було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Також, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що ст. 6, 7 Закону № 1669-VII мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, відповідач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області № 276-17 від 09 червня 2016 року на суму 81757,59 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ТОВ «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» подало до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020364667, в якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю річна сума 327030,39 грн., в свою чергу помісячно з січня по листопад 27252,53 грн., в грудні 27252,56 грн., яка після закінчення терміну її добровільної сплати залишилась непогашеною бюджетником та є податковим боргом.

Відповідно до пункту 54.1 ст.54 Податкового Кодексу що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, у Інспекції наявні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 81757,59грн.

На думку апелянта, податковий орган при винесені та направленні податкової вимоги діяла у межах визначених чинним законодавством повноважень та у відповідності до самостійно поданої платником податків декларації.

Окрім вищенаведеного, позивачем Сертифікат Торгово-промислової палати до Інспекції не надавався.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, порушенні норми матеріального права, а саме пп. 14.1.147, пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14, пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, п.36.1 ст.36, п.287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), ст. 6, ст. 10 Закону № 1669-VII.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Вертикаль", код ЄДРПОУ 37762264, є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 14801050001051221 та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.7-10).

ТОВ "Омега Вертикаль" перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник окремих податків, зокрема орендної плати, що не заперечують сторони по справі.

На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 27.01.2012 № 1353 між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою укладено договір оренди землі від 14.02.2012 (зареєстрований 11.04.2012 за № 441290004000847), відповідно до якого відповідач передав позивачу в оренду строком до 26.01.2037 земельну ділянку загальною площею 0,2749 га, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 9-6, мікрорайон 73; земельна ділянка надана позивачу під автомобільний газозаправний пункт, що не заперечують сторони по справі.

ТОВ "ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ" надано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020364667, в якій платником визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, річна сума 327030,39 грн., в свою чергу помісячно з січня по листопад 27252,53 грн, в грудні 27252,56 грн (а.с.24,25).

З інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» та облікової картки платника податків вбачається, що за ТОВ «Омега Вертикаль» рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 81757,59 грн. (а.с.23,47,48).

09.06.2016 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області сформовано оскаржувану податкову вимогу № 276-17, відповідно до якої за ТОВ «Омега Вертикаль» станом на 08.06.2016 рахується податковий борг у сумі 81757,59 грн. за основним платежем. Вказану вимогу направлено позивачу засобами поштового зв'язку (а.с.6,26,27).

На теперішній час вказані зобов'язання в розмірі 81757,59 грн., не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Суд першої інстанції виходив з того, ст. 6, 7 Закону № 1669-VII мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, позивач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог п.п. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів вважає, що наведені норми ПК України не суперечать Закону України № 1669-VII, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю за за 2016 рік № 9020364667, в якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, річна сума 327030,39 грн., в свою чергу помісячно з січня по листопад 27252,53 грн, в грудні 27252,56 грн (а.с.24,25).

З інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» та облікової картки платника податків вбачається, що за ТОВ «Омега Вертикаль» рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 81757,59 грн.

У п.56.11 ст. 56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Доказів подання уточнюючого розрахунку про зменшення задекларованої суми податкового зобов'язання позивачем не надано.

Відповідно до вимог п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами п.37.3 ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Позивачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового зобов'язання щодо сплати земельного податку, у встановлений законом спосіб.

Згідно ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 N 576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за N 1840/24372, у п.2.2 якого також визначено, що податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Згідно п.3.1 цього Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Інспекцією була прийнята податкова вимога від 09.06.2016 року № 276-17

Матеріалами справи доводиться наявність у позивача податкового боргу з земельного податку в розмірі 81757,59 грн.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості із орендній платі з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 81757,59 грн.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо, в тому числі, якщо рішення, за яким такий борг стягується не було скасовано, а отже є чинним, борг не сплачено самостійно, то він підлягає стягненню у судовому порядку.

При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку, що, позивачем було подано (узгоджено) податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9020364667, в якій платником визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, річна сума 327030,39 грн., а з інтегрованої картки платника податків АІС «Податковий блок» та облікової картки платника податків вбачається, що за ТОВ «Омега Вертикаль» рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 81757,59 грн., тому податковим органом правомірно винесено спірну вимогу № 276-17 від 09.06.16 про те, що станом на 08.06.2016 сума податкового боргу становить 81757,59 грн.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 812/678/16 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. у справі № 812/678/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №276-17 від 09.06.2016 року -відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов