Ухвала суду № 63225379, 07.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року справа №805/1255/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 805/1255/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Домант (далі ТОВ Домант або товариство) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219.

Ухвалою місцевого суду від 31.05.2016 було замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на належного - Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі Інспекція, податковий орган).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Інспекцією було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Домант з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ Альтцем за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. За результатами перевірки відповідачем складно акт від 28.12.2015 за №11/05-61-15-01/36512219, за висновками якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, абз.б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України) та п.п.4.6.6, п.п.4.6.7 п.4.6 ст.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 за №1492, в результаті чого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 195 781 грн.

Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі його висновків, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2016 року адміністративний позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 18.01.2016 за №0000151223/36512219, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2195781 грн. за березень 2014 року.

Постанова мотивована тим, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Також, оскільки на підтвердження виконання договорів позивачем суду першої інстанції надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, специфікації, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ Альтцем на суму 2 195 781 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме:

п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, абз. б) п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України;

пп. 4.6.6, пп. 4.6.7 п.4.6 ст. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 за №1492.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ Домант зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 36512219, за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Майська, буд.66. Позивач є платником податку на додану вартість (а.с.133).

Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є юридичною особою та у відповідності до норм ПК України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Домант з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході взаємовідносин з ТОВ Альтцем за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. За результатами перевірки відповідачем складно акт від 28.12.2015 за №11/05-61-15-01/36512219, за висновками якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, абз. б п.200.4 ст.200 ПК України та п.п.4.6.6, пп. 4.6.7 п.4.6 ст.4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 за №1492, в результаті чого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 195 781 грн. за операціям з придбання товарів/послуг у ТОВ Альтцем за березень 2014 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства контрагентом постачальником ТОВ Альтцем.

Зокрема зазначено, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно нереальності господарських операцій позивача та його контрагента постачальника були дані АС Єдиний реєстр податкових накладних, в якому відсутні відомості стосовно реєстрації ТОВ Альтцем податкових накладних по взаємовідносинах з позивачем за березень 2014 року на суму ПДВ 2 195 781 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № Дмт/Р/В/С/1-226 від 16.09.2013, укладеного між ТОВ Альтцем (Постачальник) та ТОВ Домант (Покупець) постачальник зобовязувався здійснити поставку продукції (будівельні матеріали) у власність покупця у кількості, одиниці виміру, ціні та асортименті товару, які зазначені в специфікаціях к цьому договору, з урахуванням додаткових угод (а.с.20-25).

03.03.2014 між покупцем та постачальником була складена специфікація, відповідно до якої постачальнику слід поставити покупцю цемент ПЦ ІІ/А-Ш-400 загальною вартістю 13 174 689,50 грн., у тому числі ПДВ 2 195 781,58 грн. Відповідно до п.2 специфікації передбачено здійснення попередньої оплати на всю суму товару.

На виконання умов договору 14.03.2014 позивачем була здійснена попередня оплата в сумі 13 174 689,50 грн., у тому числі ПДВ 2 195 781,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.03.2014 за №№371-380, №382, №383 (а.с.27-38).

Постачальником ТМЦ на виконання договору були виписані позивачу податкові накладні (а.с.39-50).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 (абз.1-3) статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон N 996-XIV), що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д 8), а отже має право на включення до складу податкового кредиту сум по не зареєстрованим у відповідному законом порядку податкових накладних за правовідносинами з ТОВ Альтцем.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону N 996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем не були надані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням у березні 2014 року товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону N 996-XIV, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг від ТОВ Альтцем, на підставі наступного.

В матеріалах справи наявний лист ТОВ Домант від 17.04.2014 на адресу ДПІ в Будьоннівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області, яким підприємство доводить до відома податкового органу інформацію, зокрема, щодо включення до податкової звітності з ПДВ за березень 2014 року суми податкового кредиту по податковим накладним №№9-20 від 14.03.2014, виписаних ТОВ Альтцем на загальну суму 13 174 689,50 грн., які не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та включені позивачем в Додаток №8 до декларації. Додатками до даного листа є спірні податкові накладні та виписки банку щодо сплати вартості ТМЦ за договором (а.с.51).

Згідно п.п.201.9 ст.201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємство постачальник є платником податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, з урахуванням заповнення Додатку №8 до декларації з ПДВ за спірний період, ПК України не містить.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд погоджується з доводами Вищого адміністративного суду України, що знайшли своє відображення в Ухвалі цього суду від 28 липня 2015 року у справі № К/800/24214/15:

поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна позиція міститься в наступних рішеннях ВАСУ: Ухвала від 28 липня 2015 року у справі № К/800/26173/15; Ухвала від 28 липня 2015 року у справі № К/800/42947/14, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі № К/9991/38528/12, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі № К/800/1381/14, Ухвала від 6 серпня 2015 року у справі № К/800/52613/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, специфікації, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ Альтцем на суму 2 195 781 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення позивачу розміру відємного значення з ПДВ за березень 2014 року у розмірі 2 195 781 грн.

Так, відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 07 грудня 2016 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 805/1255/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2016 за №0000151223/36512219 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_4