Ухвала суду № 63225198, 01.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2016 рокусправа № 808/2328/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Чабаненко С.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось з вищевказаним адміністративним позовом до суду в якому просило скасувати постанову № 50894074 від 07.07.2016 про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду згідно виконавчого листа від 29.03.2016 по справі № 808/3517/15 про зобов'язання Мінприроди розглянути питання щодо видачі ПАТ «Запоріжтрансформатор» ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та винесено повторну вимогу № 455/12 від 08.07.2016 щодо негайного виконання рішення суду від 29.03.2016.

В обґрунтування позову посилається на протиправність постанови про накладення штрафу у розмірі 1 360,00 грн., оскільки позивач належним чином проінформував державного виконавця про неможливість виконання рішення суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство екології та природних ресурсів України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. При цьому посилається на те, що висновки суду щодо неповідомлення державного виконавця про неможливість виконати рішення суду не відповідають обставинам справи, та спростовуються копією реєстру № 125 на кореспонденцію, направлену через УФС ГУУФЗ Держспецзв'язку.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 21.04.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВГІ № 50894074 з виконання виконавчого листа № 808/3517/15, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 29.03.2016, про зобов'язання Міністерства екології та природних ресурсів України розглянути питання щодо видачі Публічному акціонерному товариству «Запоріжтрансформатор» ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Вказаною постановою боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду.

Оскільки, боржником за виконавчим провадженням - Міністерством екології та природних ресурсів України, не було виконано рішення суду, не надано доказів виконання рішення суду, та не вказані поважні причини не виконання рішення суду та не надано відповідних підтверджуючих доказів поважності причин, державним виконавцем 26.05.2016 винесено постанову про накладення штрафу ВП № 50894074 у розмірі 680,00 грн.

На виконання вимоги державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 455/12 від 26.05.2016 щодо виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду, виданого 29.03.2016 у справі № 808/3517/15, Мінприроди листом від 06.06.2016 № 5/3-6/5257-16 повідомило, що п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що орган ліцензування розробляє проекти ліцензійних умов і змін до них та подає їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, в зв'язку з чим Мінприроди розроблено ліцензійні умови провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, які будуть подані в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України.

Після винесення рішення у справі № 808/3517/15 та видачі виконавчого листа ПАТ «Запоріжтрансформатор» до Мінприроди із заявою щодо видачі ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами не зверталось.

Як вбачається з матеріалів справи лист Мінприроди від 06.06.2016 № 5/3-6/5257-16 значиться у реєстрі № 125 на кореспонденцію направлену через УФС ГУУФЗ Держспецзв'язку (а.с. 95) однак докази отримання вказаного листа Мінюстом вістуні, а тому доводи апеляційної скарги щодо належного повідомлення державного виконавця про неможливість виконання рішення суду є необґрунтованими та не спростовують в цій частині висновків суду першої інстанції.

Крім того, у зв'язку з повторним невиконанням рішення боржником - Міністерством екології та природних ресурсів України без поважних причин, та не надано відповідних підтверджуючих доказів поважності причин, державним виконавцем 07.07.2016 ВП № 50894074 винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі - 1360,00 грн.

08.07.2016 боржнику та стягувачу надіслано вимогу № 455/12 щодо виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у т.ч. на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів.

Згідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законів заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 75 Закону передбачаються загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж. на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Також, відповідно до статті 27 Закону, у разі не надання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється за умов, визначених статтею 75 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений державним виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 89 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Стаття 89 Закону передбачає відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Згідно частини першої статті 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно частини другої статті 89 Закону, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Порушень зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження» при винесені оскарженої постанови допущено не було, а тому підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми чинного матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі - залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.В. Сафронова