Постанова № 63225068, 06.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 грудня 2016 року 08:10 справа №826/2321/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІ”

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРІ” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ПАРІ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2321/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04 травня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 08 вересня 2015 року №0004122202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “ПАРІ” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 968 750,00 грн., у тому числі за основним платежем на 775 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 193 750,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 липня 2015 року №3121/26-56-22-02-03/592740064 “Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Договору про спільну діяльність від 28 лютого 2014 року №27/14 (код ЄДРПОУ 592740064) – уповноважена особа ТОВ “ПАРІ” (код ЄДРПОУ 31037994) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39269592) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 775 000,00 грн., в тому числі за січень 2015 року – 775 000,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”, у зв’язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправними податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ “ПАРІ” та ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” укладено договір простого товариства про спільну виробничу діяльність (без створення юридичної особи) на Шереметівському родовищі від 28 лютого 2014 року №27/14, предметом якого є спільна діяльність учасників, які беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою забезпечення здійснення власником спеціального дозволу промислової розробки Ділянки надр (Шереметівського родовища) в межах Річних програм робіт Спеціальної діяльності та реалізації продукції та отримання прибутку учасниками.

На виконання вказаного договору, між ТОВ “ПАРІ” (замовник) та ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” (виконавець) укладено договір про надання послуг від 21 листопада 2014 року №СД/21/11/14, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику послуги з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, а замовник зобов’язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх в розмірі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до вимог пунктів 1.2, 1.3 договору строк надання послуг по договору – 30 січня 2015 року; послуги повинні обов’язково мати нормативне (документальне) підтвердження та обґрунтування у вигляді надання письмових звітів (висновків) що є власністю замовника, з прикладенням таких звітів (висновків) до вкладених актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункті 3.2, 3.3 договору від 21 листопада 2014 року №СД/21/11/14 приймання-передачі проміжних результатів надання послуг, може проводитись шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг.

У підтвердження факту надання виконавцем повного спектру послуг, передбачених умовами цього договору, складається акт приймання-передачі наданих послуг,що підписується повноважними представниками сторін.

Протоколом погодження договірної вартості надання послуг, сторонами досягнуто згоди про розмір договірної вартості надання послуг в сумі 4 654 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 775 700,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 30 січня 2015 року №1, ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” надано послуги з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини.

ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” виписало позивачу податкову накладну від 30 січня 2015 року №51 на загальну суму 4 654 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 775 700,00 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується копією платіжного доручення, яке міститься в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ “ПАРІ” є добування природного газу (КВЕД 06.20) та розвідувальне вугілля (КВЕД 43.13).

Позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами від 13 січня 2011 року №5387 виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, відповідно до якого Шереметівське родовище надане ТОВ “ПАРІ” у користування.

Таким чином, спірний договір укладено з метою обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договір про надання послуг, протокол погодження договірної вартості надання послуг, акт приймання-передачі, податкову накладну, платіжне доручення, звіти виконавця.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ “ПАРІ” придбавало у ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” послуги з метою подальшого використання у межах своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що з поданого виконавцем звіту, останнім рекомендовано буріння проектних оціночно-експлуатаційних свердловин №№11, 12 та 14 Шереметівського родовища.

Так, між ТОВ “ПАРІ” (замовник) та ТОВ “Західтехногаз” (підрядник) укладено договір підряду по будівництву свердловини №14 – Шереметівська Шереметівського газового родовища від 05 березня 2015 року №03-05/15.

Разом з цим, 17 липня 2015 року Держгірпромнаглядом та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС надано акт прийому-передачу свердловини №14 – Шереметівська Шереметівського газового родовища для введення в експлуатацію.

Крім того, судом встановлено, що 26 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39269592) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25 червня 2014 року по 31 серпня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 25 червня 2014 року по 31 серпня 2015 року, якою встановлено порушення ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” вимог податкового законодавства, за результатами чого, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2015 року №0007722207, яке скасовано рішенням ДПІ у Голосіївському районі про результати розгляду первинної скарги від 12 лютого 2016 року №3050/10/26-15-10-06-35.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що роботи аналогічні тим, які виконувало ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”, могло виконати ДНВП “Геоінформ України”, так як постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 1996 року №1366 ДНВП “Геоінформ України” надано статус галузевого державного архіву, спеціально створеного для збирання, обліку та зберігання геологічних матеріалів, а не переінтерпретації геофізичних даних та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини.

Крім того, необґрунтованими є посилання контролюючого органу щодо ненадання позивачем інформації про реєстрацію звіту виконавця - ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”, з огляду на наступне.

Процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов’язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з’ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин визначено Порядком державної реєстрації робіт і досліджень, пов’язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14 червня 2013 року №263 (далі по тексту - Порядок).

Дія цього Порядку регулює відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення, у тому числі на стадії дослідно-промислової розробки, яка провадиться на ділянках надр, і поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір проводити роботи і дослідження з геологічного вивчення надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Судом враховано, що з огляду на отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами від 13 січня 2011 року №5387, стадія геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки для Шереметівського родовища вже завершена.

Пунктом 1.6 Порядку встановлено ряд робіт, які не підлягають реєстрації, зокрема експлуатаційна розвідка.

Враховуючи, що роботи виконані ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ” є внутрішнім питанням господарської діяльності учасників договору простого товариства про спільну виробничу діяльність (без створення юридичної особи) на Шереметівському родовищі від 28 лютого 2014 року №27/14, вони не підлягають державній реєстрації.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “БУД-ІН-ВЕСТ”, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 08 вересня 2015 року №0004122202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, прийняття спірних наказу та податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ПАРІ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІ” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 вересня 2015 року №0004122202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІ” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 531,25 грн. (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять одна гривня двадцять п’ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко