Ухвала суду № 63225012, 02.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

02 грудня 2016 року м. Київ № 826/8524/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до третя особаКиївської міської ради Шевченківська районна у м. Києві державна адміністраціяпровизнання незаконним рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання незаконним рішення (нечинним) рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку 12-А по вул. Щусєва у м. Києві (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 К/800/60454/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 К/800/60454/14 зазначено "Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом до суду у червні 2014 року, тоді як оскаржуване рішення прийнято відповідачем у 2010 році. Таким чином, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: не дали оцінку позовним вимогам в аспекті наслідків пропуску строку звернення до суду та поважності його причинам. Окрім того, на думку суду касаційної інстанції, вирішуючи питання про порушене право позивача, суди не дослідили питання власності спірного приміщення, тобто на праві якого титулу перебуває приміщення та за ким воно закріплено.".

Згідно із частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 826/236/14.

В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується рішення відповідача Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку 12-А по вул. Щусєва у м. Києві (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319).

Згідно із статтею 59 "Про місцеве самоврядування в Україні" (редакція від 31.10.2010) Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи, що відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи, суд витребував у відповідача інформацію щодо набрання чинності та офіційного оприлюднення рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку 12-А по вул. Щусєва у м. Києві (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319).

21.11.2016 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких останній повідомив суду, що на офіційному веб-порталі Київської міської ради (http://kmr.gov.ua/) у розділі «Нормотворча діяльність» було розміщено повний текст спірного рішення разом з додатками, у тому числі додаток №10. Відповідач стверджує, що датою оприлюднення рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 (додаток № 10 до рішення) є дата розміщення його на офіційному веб-порталі Київської міської ради, тобто 02.01.2011. У зв'язку з чим, просить залишити позов без розгляду, оскільки ще 02.07.2011 сплив встановлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096.

Отже, саме з січня 2011 року позивач повинен був дізнатися про порушення спірним рішенням своїх прав та інтересів, однак, ОСОБА_1 лише 12.06.2014 за допомогою засобів поштового зв'язку подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва для захисту порушених правах та інтересів, тобто понад 3 (три) роки з дня, коли повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не надано.

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законодавством строку звернення до адміністративного суду та враховуючи те, що суд на підставі поданої ним позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 9 частини першої та частини другої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись статтями 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання незаконним рішення (нечинним) рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02 грудня 2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку 12-А по вул. Щусєва у м. Києві (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319).

2. Копію ухвали надіслати сторонам та третій особі.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П. Огурцов