Постанова № 63224405, 01.12.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р. Справа №818/1223/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Т.М.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Сумах про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ПП ОСОБА_1О.) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач, ДПІ у м.Суми) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2016р. №Ф-1633/23.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені станом на 31.07.2016р. на суму 80419,58 грн. Зазначає, що ним було виявлено помилкове відображення в звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015р. загальну суму, на яку нараховується єдиний внесок. Після виявлення помилки позивач звернувся до податкового органу для перевірки та зменшення даної суми. Після проведеної перевірки відповідачем самостійно, на власний розсуд було визначено максимальний розмір мінімальної заробітної плати, в зв'язку із чим до сплати визначено максимальну суму єдиного внеску, замість мінімального, про що зазначав позивач під час перевірки. Позивач зазначає, що в податкового органу відсутнє право для самостійного визначення даної суми, він наділений повноваженням щодо контролю за мінімальним та максимальним розміром мінімальної заробітної плати на яку нараховується єдиний внесок.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала, зазначала, що згідно звернення позивача було проведено перевірку повноти нарахування та сплати єдиного внеску. Після перевірки встановлено, що позивачем було перевищено суму на яку нараховується єдиний внесок, в зв'язку із чим податковим органом було зменшено дану суму до максимально дозволеного діючим законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ПП ОСОБА_1, який є платником єдиного податку 2 групи, було подано до ДПІ у м.Суми звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015р. (а.с.9-10). Даний звіт було отримано податковим органом 05.02.2016р. за №9275160935. за даними звіту позивачем було самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок - 460895 грн.

Податковим органом було проведено перевірку, про що складено акт від 27.06.2015р. №1174/18-19-13-04/НОМЕР_1. В судовому засіданні представники сторін зазначили, що вірна дата складення акту є 27.05.2016р., ДПІ у м.Сумах допущено описку в даті акту.

Податковим органом було встановлено порушення п. 4 ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4, п.3 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010р. (далі Закон №2464), що призвело до завищення єдиного податку у сумі 69935,43 грн. за 2015р. Так, під час перевірки встановлено, що позивач перевищив максимальну суму бази нарахування суми єдиного внеску - 259352 грн., тобто відхилення (перевищення) складає 201543 грн. В зв'язку із тим, що позивачем невірно було визначено суму бази нарахування внеску, позивачем також в зв'язку із цим перевищена і сума єдиного внеску. Так, позивач задекларував до сплати суму 159930 грн. єдиного внеску, при цьому максимально допустима сума становить 89995,14 грн., тобто відхилення (перевищення) складає 69935,43 грн.

В зв'язку із виявленими порушеннями податковим органом було прийнято вимогу № Ф-1633-23 від 09.07.2016р. про сплату 80419,58 грн. (а.с.41).

При розгляді справи представником ДПІ у м.Сумах було надано розрахунок даної суми вимоги (а.с. 114 зворотн.стор.).

Так, від суми зменшеної проведеної перевіркою по звіту 89995,14 грн. відповідачем було зменшено суму сплачену за 2015р. єдиного внеску (2810,32 грн), наявну переплату станом на 01.01.2016р. (4756,51 грн.), попередні нарахування ДПІ у м.Сумах за 2015р. (5293,88 грн.), що становить суму 77134,43 грн. В подальшому суму 77134,43 грн. було збільшено на суму внесків за 1 кв. 2016р. (909,48грн.), 2 квартал 2016р. на суму 941,16 грн., 4 квартал 2015р. на суму 1434,51 грн. Таким чином сума, яка підлягає сплаті ПП ОСОБА_1 становить 80419,58 грн. станом на 31.07.2016р., про що зазначено в спірній вимозі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464. Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, Законом №2464 визначено виключне право платника самостійно визначати суму єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року N 435,зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за N 460/26905 (далі Порядок №345). Так, розділом V Порядку №345 визначено процедура виправлення помилок.

Так, ч.1 розділу V Порядку №345 визначає, що у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку.

В даному випадку, ПП ОСОБА_1 було виявлено помилку після закінчення даного строку, що позбавляє права позивача на виправлення помилки згідно Порядку №345.

Разом із тим, п. 16 Порядку №345 передбачено, що ФО - підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким за результатами проведеної перевірки збільшено або зменшено зобов'язання, формують і подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків. Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку формується і подається до органів доходів і зборів на підставі акта перевірки страхувальника (обов'язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов'язання (у такому разі допускається внесення від'ємного значення).

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, " Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

В даному випадку, позивачем було подано заяви до ДПІ у м.Сумах від 11.03.2016р. (а.с.93), від 17.03.2016р. (а.с.94) в яких ПП ОСОБА_1 просив податковий орган провести перевірку його звіту за 2015р. в зв'язку із помилкою у відображених сумах. Так, позивачем було відображено загальний обсяг доходу за 2015р. 460895 грн., що не відповідає сумі, яку він просить вважати сумою, яка є самостійно ним визначена , як база для обчислення єдиного внеску.

За таких обставин, оскільки позивач дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо проведення перевірки та зменшення актом перевірки суми, яку позивач зазначив як вірну в письмових клопотаннях та заяві, надання Законом №2464 права виключно платника визначати суму, обмеження у внесенні відповідних коригувань та уточнення задекларованої суми в зв'язку із виявленою помилкою, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захистові.

Так, 28.04.2016р. позивачем подано клопотання до відповідача, в якому він просить вважати вірною суму , на яку повинно бути нараховано єдиний внесок 15256 грн., а сума єдиного внеску за 2015р. 5293,88 грн. (а.с.29-31), тобто дані суми не були меншими ніж мінімально дозволені діючим законодавством.

Натомість, при проведенні перевірки, ДПІ у м.Сумах не було взято до уваги дані обставини, і самостійно, на власний розсуд було визначено суму, яка є максимально допустимою для сплати єдиного внеску. При цьому, пояснити на підставі якого нормативно-правового акту ДПІ у м.Сумах визначила саме максимально допустиме значення бази оподаткування представник відповідача пояснити не зміг. Посилання на те, що було взято максимальну суму згідно діючого законодавства, судом до уваги не приймається, враховуючи те, що таке право (від мінімального до максимального) надано лише платнику податків.

Дані дії відповідача суперечать вимогам Закону №2464, оскільки таке право надано лише платнику, тобто позивачу. Крім того, податковий орган мав можливість зменшити суму, до якої просив в клопотанні позивач, відобразити це в акті, і дані суми були б підставою для надання відповідних змін до звіту у відповідності до Порядку №345.

Натомість, відповідач позбавив права платника на право щодо зменшення невірно відображеної суми. В матеріалах справи не містяться жодні докази того, що платник не заперечував визначення максимальної суми, натомість містяться заяви та клопотання що зменшення даної суми, які ДПІ у м.Сумах не були взяті до уваги.

Спірне рішення відповідача, зокрема, оспорювана вимога, прийнята необґрунтовано, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений ст. 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Стосовно відображення у вимозі збільшення суми щодо внесків за 1-2 кв. 2016р., 4кв.2015р., слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується повна сплата даних сум. Так, матеріалами справи, зокрема підтверджується сплата позивачем внесків за 1-2 кв. 2016р. 16.02.2016р., 15.03.2016р., 09.04.2016р., 14.05.2016р., 12.06.2016р., 09.07.2016р., за 4 кв.2015р. сплачено 20.11.2015р., 18.12.2015р., 20.01.2016р. Таким чином на момент винесення вимоги у позивача була відсутня заборгованість по сплаті за зазначені періоди.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 804,21 грн., сплачені квитанцією №0.0.623646537.1 від 24.09.2016 р.. оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.3), а також суму витрат на правову допомогу в розмірі 3000грн., сплачену відповідно до квитанції №0.0.624738649.1 від 27.09.2016р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.87), що не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Сумах про скасування вимоги задовольнити .

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м.Сумах №Ф-1633-23 від 09.08.2016р. про сплату боргу (недоїмки) на суму 80419,58 грн.

Стягнути на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Суми, вул.. 1-ша Продольна,15, і.к.2387201796) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у сумській області (м.Суми, пл.Покровська,2) суму судового збору в розмірі 804,21 грн., 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2016 року.

Суддя С.М. Гелета