Постанова № 63223937, 28.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року №813/2883/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сасевича О.М.,

судді Кедик М.В.,

судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус МКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розрахунку №184 від 30.07.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус МКС» до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №184 від 30.07.2016 року.

Ухвалою судді 29.08.2016 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

У звязку із усуненням недоліків первинної позовної заяви, проте із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачу було продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

При цьому, з огляду на те, що на виконання вимог вищевказаних ухвал судді представник позивача усунула недоліки позовної заяви, ухвалами судді від 21.09.2016 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.07.2016 року головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу позивача, за результатами якої складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.07.2016 року №0001951 та розрахунок плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.07.2016 року №184, у якому визначено плату за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 628,35 євро.

На переконання позивача, дії відповідача щодо проведення перевірки та складення зазначених документів є протиправними з огляду на відсутність законних підстав для проведення перевірки, безпідставне нарахування плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Окрім того, позивач наголошує на безпідставності висновків інспектора, викладених в акті перевірки, оскільки автомобіль, який належав позивачу та підлягав перевірці, на думку позивача, не був перевантажений. ПозиваСтверджує, що процедура зважування автомобіля відбувалась з порушенням вимог чинного законодавства і технічних норм, оскільки на думку позивача дані вимірювання є неточними, що підтверджується товарно-транспортною накладною, якою зафіксований обсяг товару, що перевозився.

Протокольною ухвалою суду від 27.10.2016 року було здійснено заміну відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, додаткових усних поясненнях в обґрунтування позову та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову й просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 30.07.2016 року на автомобільній дорозі Київ-Чоп 610км+115м посадовими особами територіального Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, які здійснювали рейдову перевірку, було зупинено для здійснення габаритно-вагового контролю автомобіль ТзОВ «Статус МКС» марки КАМАЗ 6520, номерний знак НОМЕР_1, керував яким водій ОСОБА_3 Водію було запропоновано взяти участь у габаритно-ваговому контролі транспортного засобу.

За результатами перевірки було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.07.2016 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001951 від 30.07.2016 року й, відповідно, на підставі останніх складено розрахунок від 30 липня 2016 року №184 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 628,35 євро.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 було встановлено, що навантаження на осі становило: 1)8650 кг, 2)13100 кг, 3)13550 кг, разом 35300 кг.

Таким чином, як вбачається, під час перевірки було встановлено, що перевезення товару (бетону) автомобілем позивача здійснювалось із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, а також без дозволу, виданого службою автодоріг, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Зазначена обставина обєктивно підтверджується чеком вагового контролю від 30.07.2016 року, копія якого наявна у матеріалах справи. В акті перевірки, окрім іншого, вказані показники нормативно допустимих, а також фактичних осьових навантажень, зафіксованих ваговим комплексом, з чого вбачається перевищення встановлених нормативів.

Судом також встановлено, що водій транспортного засобу був ознайомлений і підписав акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом без заперечень.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення перевірки та складеними за її результатами розрахунком, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

При цьому, надаючи правову оцінку позовним вимогам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.16 Порядку №1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Згідно з підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

А відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, визначено, що дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.

Пунктом 6 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

При цьому, враховуючи наведені вище положення пунктів 2, 6 Порядку №879, суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог щодо місця здійснення габаритного-вагового контролю.

Суд критично оцінює доводи позивача про технічну несправність вагового комплексу, оскільки вони спростовуються наданими представником відповідача матеріалами. Так, під час зважування транспортного засобу використовувались належним чином повірені ваги виробництва компанії «CHEKLODE FREEWEIGH» (Великобританія), що підтверджується сертифікатом затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-M1/1-2195-2007 від 21.11.2007 року, який не встановлює обмеження на використання пристрою для зважування в русі чи в статичному режимі. Крім того, зазначений комплекс пройшов періодичну повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-00/3517, чинного до 08.07.2017 року.

Відповідно до п.28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

В силу п.30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Згідно п.31 Порядку, при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Пунктом 31-1 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у пятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобовязаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Отже, нормами чинного законодавства встановлені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування.

Так, зокрема, обовязковою умовою під час здійснення відповідних перевезень є дотримання перевізником вагових та габаритних параметрів відповідного транспортного засобу.

У разі перевезення вантажу з перевищенням відповідних вагових та (або) габаритних параметрів з перевізника справляється плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

На підставі акту перевірки відповідачем проведений розрахунок плати за проїзд від 30.07.2016 року з зазначенням перевищення нормативів: пройдена відстань - 71 км, навантаження на здвоєну вісь перевищено на 10,65 кг, плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км 1,77.

Судом проведена детальна перевірка усіх числових значень розрахунку, а також методики обчислення штрафних санкцій в присутності представників сторін в судовому засіданні, і встановлено, що він відповідає вимогам Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Так, згідно із формулою, яка наведена у вказаному Порядку, розрахунок виглядає наступним чином: (1,77) х 71 х 5 = 628,35 євро (0,1 - коефіцієнт перевищення загальної маси транспортного засобу; 1,77 - коефіцієнт перевищення навантаження на вісь; 71 - пройдена відстань; 5 - коефіцієнт збільшення плати за проїзд у звязку із перевищенням нормативу вагового параметру).

Вказаний розрахунок містить суму, яку позивачу необхідно сплатити за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, а саме - 628,35 євро. Сума розрахованої плати за проїзд відповідає вимогам закону, а тому розрахунок є правомірним.

На думку суду, відповідачем для здійснення габаритно-вагового контролю правомірно було використано дані, отримані внаслідок застосування вказаного вимірювального обладнання. Позивачем не надані будь-які належні докази, які б могли спростувати достовірність числових значень навантаження, зафіксованих у чеку.

У той же час, посилання позивача на відомості про кількість, обєм та масу товару, що перевозився, не може бути доказом на підтвердження позовних вимог. Суд звертає увагу на те, що під час перевірки не досліджувалась кількість товару по накладних і його вага/обєм, а проводилось зважування транспортного засобу разом із завантаженим товаром в цілому без розвантажування.

При цьому, суд критично оцінює пояснення представника позивача щодо дійсної ваги бетону, оскільки судом встановлено, що на момент проведення габаритно-вагового контролю повна маса транспортного засобу становила 35300 кг, що зафіксовано у встановленому порядку відповідним обладнанням, позаяк встановлення дійсної повної маси транспортного засобу з вантажем для перевірки дотримання габаритно-вагових параметрів здійснюється на спеціально обладнаних стаціонарних або пересувних пунктах відповідним вимірювальним та зважувальним обладнанням, а не засобами будь-якого іншого субєкта господарювання, відтак не може бути використано при визначенні належності окремого транспортного засобу до великовагового та/або великогабаритного.

Більш того, суд не приймає до уваги і посилання позивача щодо властивостей вантажу, а саме бетону, який під час руху переміщається по резервуару бетономішалки, призначеному для змішування бетону, в результаті чого при відсутності порушень по загальній масі автомобіля, можливий зсув вантажу на одну вісь. Відповідно до вищезазначеного законодавства, що регулює правовідносини у сфері дорожнього руху, відповідальність за правильне розташування, розміщення та закріплення вантажу несе грузоперевізник. Саме він зобовязаний враховувати всі властивості вантажу та технічні характеристики транспортного засобу з метою недопущення порушення правил дорожнього руху та безпеки на транспорті.

Суд також оцінює критично доводи позивача щодо неналежності довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.07.2016 року, як доказу на підтвердження вказаної у розрахунку суми та розяснює, що єдиним первинним документом, який підтверджує зважування є автоматична роздруківка чек, що друкується вагою автомобільною й на підставі якого здійснюється розрахунок сплати, а усі інші документи є похідними і не містять первинної інформації про результати зважування.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки було здійснено перевірку відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням порядку державного контролю на автомобільному транспорті, були зясовані всі обставини, які мали значення для розрахунку плати за проїзд. Таким чином, суд вважає правомірним прийняття відповідачем оскаржуваного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та, відповідно, наголошує на відсутності підстав для його скасування.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

До того ж, як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач в ході судового розгляду справи довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, позивач не надав суду належних доказів того, що оспорювані дії та рішення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та порушують його права і законні інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тож, з врахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що позивач не надав суду жодного доказу порушення його законних прав та інтересів відповідачем щодо проведення перевірки, а така, як було досліджено судом, проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог і вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Керуючись ст.ст.7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сасевич О.М.

Суддя Кедик М.В.

Суддя Потабенко В.А.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2016 року.