Постанова № 63223756, 30.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 809/1414/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західноукраїнська інвестиційна компанія про стягнення податкового боргу в розмірі 80726,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у м. Івано-Франківську, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Західноукраїнська інвестиційна компанія (надалі ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія, відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 80726,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не погашено грошових зобовязань на загальну суму 80726,20. Щодо підстав виникнення зазначеного боргу позивач в адміністративному позові повідомляє наступне. 06.12.2011 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД за період з 01.11.2008 року по 31.10.2011 року, яка зафіксована в акті №12561/22-1/35517415. За виявлені порушення винесено податкове повідомлення-рішення №0000662201 від 16.12.2011 року на суму 80 726,20 грн. Дане рішення перебувало у судовому оскарженні. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року по справі №2а-42/12 відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову першої інстанції залишено без змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача: 76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Симона Петлюри, будинок 10, рекомендована кореспонденція з повісткою про виклик до суду, повернулась 15.11.2016 року та 24.11.2016 року назад до суду з довідкою установи звязку: за закінченням терміну зберігання. Інших даних щодо фактичного місцезнаходження в матеріалах справи немає. Згідно даних витягу з облікової картки відповідача податкова адреса вказаного платника відповідає адресі місцезнаходження юридичної особи, внесеній до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

24.12.2007 року проведено державну реєстрацію ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія як субєкта підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6-8).

Відповідач зареєстрований як платник податків в ДПІ у м. Івано-Франківську.

За ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія рахується податковий борг, а саме за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

06.12.2011 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері ЗЕД за період з 01.11.2008 року по 31.10.2011 року, яка зафіксована в акті №12561/22-1/35517415. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000662201 від 16.12.2011 року на суму 80 726,20 грн. (а.с. 9-13).

Відповідач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення №0000662201 від 16.12.2011 року. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року по справі №2а-42/12 відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі №9104/54912/12 постанову першої інстанції залишено без змін.

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (надалі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів п. 56.11 ст.56 ПК України податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи те, що відповідач оскаржував вищевказане податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2011 року: постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року по справі №2а-42/12 відмовлено у задоволенні позову, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі № 9104/54912/12 постанову першої інстанції залишено без змін, - то грошові зобовязання, визначені податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 16.12.2011 року відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженими з 21.10.2013 року, та в звязку з несплатою в установлений пунктом 57.3 статті 57.3 Податкового кодексу України строк - набули статусу податкового боргу.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що визначені ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія грошові зобовязання в загальному розмірі 80 726,20 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед Державним бюджетом України. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Вказаний розмір заборгованості ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія підтверджується поданими до суду витягами з облікової карти відповідача, копії податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.12.2011 року за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, копією розрахунку пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а також довідкою про борг за платежами по ТзОВ Західноукраїнська інвестиційна компанія від 21.09.2016 року (а.с. 17).

Згідно підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем було вручено відповідачу податкову вимогу форми Ю1 № 1/1039/12392/10/24-150/3010 від 29.04.2009 року, яка отримана представником відповідача під розписку 06.05.2009 року (а.с. 15).

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржив у строк, передбачений Податковим кодексом України. Доказів протилежного, а також переривання податкового боргу з моменту виставлення зазначеної податкової вимоги, відповідач суду відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 150135,95 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Західноукраїнська інвестиційна компанія про стягнення податкового боргу в розмірі 80726,20 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Відповідно до частин 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Західноукраїнська інвестиційна компанія (ідентифікаційний код 35517415, що знаходиться за адресою: 76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Симона Петлюри, будинок 10) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, в дохід Державного бюджету України податковий борг в розмірі 80726 (вісімдесят тисяч сімсот двадцять шість) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 05.12.2016 року.