Постанова № 63223645, 23.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року о/об 10 год. 55 хв.Справа № 808/1955/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді Татаринова Д.В., суддів Дуляницької С.М., Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування наказу та поновлення на роботі,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3

(діє на підставі договору б/н від 25.05.2016 року)

від відповідача - ОСОБА_4

(діє на підставі довіреності № 99-99-11-17/08/24 від 22.07.2016 )

від відповідача - ОСОБА_5

(діє на підставі довіреності № 99-99-10-17/08/17 від 26.02.2016 року)

від третьої особи - ОСОБА_4

(діє на підставі довіреності № 1863/08-01-10-02 від 09.08.2016 )

від третьої особи - ОСОБА_5

(діє на підставі довіреності № 40/08-01-10-06 від 19.02.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі відповідач) третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

-визнати неправомірним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1Г.»;

-зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з 23 травня 2016року;

-стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що наказом Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1Г.», позивача звільнено з посади начальника Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за систематичне невиконання, без поважних причин, покладених на нього трудових обов'язків, відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України). 24 травня 2016 року, наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області №165-о, позивачу оголошено вищевказаний наказ ДФС України. Позивач вважає, що підстави для застосування такого виду дисциплінарного стягнення відсутні, а також грубо порушена процедура застосування дисциплінарного стягнення, а відтак вищезазначений наказ є неправомірним та підлягає скасуванню. Постилається на те, що наказ № 72-ДС від 23 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1Г», яким звільнено з посади начальника Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі за текстом Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) позивача, прийнято без розгляду справи дисциплінарною комісією, тобто з порушенням вимог Закону України «Про державну службу» (взагалі не було застосовано) та відповідно позбавлення позивача всіх прав наданих ним. Разом з тим, вказує, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення та може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Позивач вказує на те, що до нього застосовано саме дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, що не передбачено як покарання за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків. Зауважує на те, що наказ № 58-ДС «Про застосування дисциплінарного стягнення» оскаржено в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/1353/16 від 27 травня 2016 року, даний наказ визнано неправомірним та скасовано. На підставі зазначеного вважає, що оскільки спірний наказ винесено з повним порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення, невідповідністю вибраного виду стягнення тим, що передбачені Законом та формулюванням підстав для застосування такого виду стягнення (систематичне порушення), то в порушення вимог Закону України «Про державну службу», наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, винесений безпідставно та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити у поновному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (вих. № 1650/08-01-10-02 від 11 липня 2016 року). Зазначає, що позивачем систематично не виконувались службові обовязки начальника Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. В запереченнях представники відповідача посилаються на накази №178 від 19 березня 2015 року; №186 від 25 березня 2015 року; №387 від 02 червня 2015 року; №383 від 26 червня 2015 року; №441 від 10 липня 2016 року; №987 від 17 грудня 2015 року; 35-ф від 16 березня 2016 року. Також вказує на те, що погодження з дисциплінарною комісією в даному випадку не вимагається, оскільки позивача звільнено відповідно до норм КЗпП України, а не відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

Подання ГУ ДФС у Запорізькій області щодо звільнення позивача №1559/8/08-01-04-02-ос подано до ДФС України 12 квітня 2016 року. ОСОБА_1 з 20 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та з 04 травня 2016 року по 21 травня 2016 року перебував на лікарняному, а відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період його тимчасової непрацездатності. Так, відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. З врахуванням наведеного та приймаючи до уваги той факт, що позивач перебував на лікарняному, наказ про його звільнення прийнято в перший робочий день, коли позивач повинен був стати до роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених обставин представником відповідача та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, та представника третьої особи, дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

02 червня 2016 року наказом ДФС України № 387 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у квітні 2015 року» начальнику Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ОСОБА_1 оголошено догану за незабезпечення належної організації та контролю за виконанням вимог наказу ДФС України № 110 у частині якісного та своєчасного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість за березень 2014 січень 2015 року.

Вказаний наказ застосовано на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України та позивачем не оскаржено.

05 лютого 2016 року, у звязку перейменування Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя в Запорізьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області, на підставі наказу № 241-о, позивача зараховано до штату Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на посаду начальника.

Листом ДФС України № 9918/7/99-99-22-02-02-17 від 23 березня 2016 року «Про недопущення порушень вимог податкового законодавства при організації та проведені позапланових перевірок» встановлено винесення начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя наказу про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВФ «Востокмет» № 14 від 15 січня 2016 року із порушенням положень статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Вказаним листом № 9918/7/99-99-22-02-02-17 доручено ГУ ДФС у Запорізькій області відібрати від позивача пояснення стосовно порушень податкового законодавства.

29 березня 2016 року позивачем до ДФС України направлено лист про надання пояснень № 680/7/08-29-14-0018 щодо винесення наказу № 14 від 15 січня 2016 року.

12 квітня 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області до ДФС України направлено подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ДФС України №72-ДС від 23 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за систематичне невиконання, без поважних причин, покладених на нього трудових обов'язків, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з такими діями ДФС України, ОСОБА_1Г звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Представник позивача, позивач вважають спірний наказ протиправним, оскільки порушено порядок винесення спірного наказу про застосування дисциплінарного стягнення, неправомірно застосовано вид стягнення та формулювання підстав застосування дисциплінарного стягнення, відсутня системність невиконання службових обовязків.

Підставами обґрунтування наведених тверджень, для здійснення дисциплінарного провадження, визначено необхідність застосування норм статей 64, 65, 66 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року.

Але, з вказаними твердженням колегія суддів не може погодитись тому, що відповідно до пункту 1, розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що закон набирає чинності з 01 травня 2016 року, а дисциплінарні проступки позивачем вчинені до вказаної дати. Тому до позивача повинні бути застосовані саме вимоги Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року або КЗпП України, які діяли на момент вчинення дисциплінарних проступків та направлення подання щодо звільнення начальника Запорізької ОДПІ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (чинний на час вчинення проступків) встановлено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В даному випадку до позивача застосовано дисциплінарні стягнення передбачені КЗпП України.

Згідно ж з статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Далі необхідно зазначити, що спірний наказ № 72 ДС винесений 23 травня 2016 року з обєктивних причин, у звязку з перебуванням позивача на лікарняному, що підтверджується наданими копіями листків непрацездатності № 550264, № 945405 та узгоджується з вимогами частини 1 статті 148 КЗпП України щодо строків для застосування дисциплінарного стягнення.

Вказаної нормою КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до встановлених судом обставин вчинення, виявлення проступку та застосування дисциплінарного стягнення, згідно статті 148 КЗпП України, строки застосування дисциплінарного стягнення відповідачем не порушено.

Проступок позивачем вчинено 15 січня 2016 року та виявлено ДФС України 23 березня 2016 року, про що свідчить лист № 9918/7/99-99-22-02-02-17. Подання ГУ ДФС у Запорізькій області направлено до ДФС України 12 квітня 2016 року. З урахуванням перебування позивача на лікарняному притягнуто до дисциплінарної відповідальності 23 травня 2016 року.

Стосовно системності невиконання службових обовязків позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Позивача звільнено відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Наведеною нормою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як зазначалось раніше, то позивача за наказом № 387 від 02 червня 2015 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності оголошено догану.

23 травня 2016 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення спірним наказом у вигляді звільнення.

Тобто, позивачем вчинено проступок після застосування дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю або знято достроково та з дати застосування якого до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Вказані обставини відповідають умовам наведеним у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1991 року.

Позивач щодо порушень податкового законодавства при видані наказу № 14 від 15 січня 2016 року не заперечував. Тільки надано пояснення стосовно наслідків, а поважність обставин допущення порушення податкового законодавства не визначено.

Але, необхідно вказати, що відповідно до порядку застосування дисциплінарних стягнень, встановленого частиною 3 статті 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Виконання наведеної норми КЗпП України про врахування відповідачем ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника підтверджується наданими представником відповідача матеріалами (подання на звільнення, пояснення позивача від 29 березня 2016 року, наказ ДФС України № 387 від 02 червня 2015 року, наказ ГУ ДФС у Запорізькій області № 383 від 26 червня 2015 року, наказ ДФС України № 469 від 06 липня 2015 року, наказ ГУ ДФС у Запорізькій області № 441 від 10 липня 2015 року, наказ ДФС України № 987 від 17 грудня 2015 року).

Наслідки винесення наказу № 14 від 15 січня 2016 року із порушенням положень статті 78 Податкового кодексу України усунено силами ГУ ДФС у Запорізькій області, шляхом ініціювання, в межах адміністративного оскарження, проведення позапланової документальної виїзної перевірки, на підставі підпункту 78.1.5 статті 78 Податкового кодексу України, що підтверджено наказом ГУ ДФС у Запорізькій області № 328 від 07 квітня 2016 року.

Представник позивача, у судовому засіданні, наголосив, що накази № 383 від 26 червня 2015 року, № 469 від 06 липня 2015 року, № 441 від 10 липня 2015 року, № 987 від 17 грудня 2015 року несуть рекомендаційний характер, уточнюють на що саме мають звернути увагу керівники регіональних інспекцій, що не призводило до звільнення.

Суд не погоджується з визначеним твердженням позивача, оскільки вважає, що наведені накази вказують на встановлені та наявні недоліки роботи позивача та прийняті до уваги відповідачем при видані спірного наказу, як характеристику попередньої роботи.

Відповідно до Положення про Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському району міста Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області, затвердженого наказом ДФС України № 76 від 26 серпня 2014 року, визначено обовязки начальника інспекції, зокрема: очолює та здійснює керівництво діяльності ДПІ, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності; організовує та забезпечує виконання в ДПІ Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, що належить до компетенції ДФС, наказів ДФС та ГУ ДФС, доручень ОСОБА_2 ДФС та начальника ГУ ДФС, їх перших заступників та заступників; підписує накази ДПІ.

Тобто, позивач зобовязаний виконувати накази ДФС України та ГУ ДФС в Запорізькій області, а також видавати накази ДПІ у відповідності до норм податкового законодавства.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем за наявності дисциплінарного стягнення від 02 червня 2015 року, дотримано порядок винесення спірного наказу, правомірно застосовано вид стягнення з належним формулюванням підстав застосування стягнення та правильно встановлена систематичність невиконання службових обовязків.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Головуючий суддя Д.В. Татаринов

судді: С.М. Дуляницька

ОСОБА_6