Постанова № 63223613, 31.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року 810/3029/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування рішень, -

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі – позивач або ТОВ «Технополіс-1») до Інспекції з питань захисту пав споживачів у Запорізькій області (далі – відповідач або Інспекція), в якому позивач просить суд: визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №000088 від 10 грудня 2013 року в сумі 24 650,00грн. протиправними; скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Запорізькій області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000080 від 10.12.2013; скасувати винесену Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області постанову №000088 від 10.12.2013 про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Технополіс-1» в сумі 24 650,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадові особи відповідача через штучно створені підстави здійснили комплексну перевірку магазину позивача, що є порушенням прав та законних інтересів ТОВ «Технополіс-1», порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Також позивач зазначає, що маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник – резидент. Якщо виробник не є резидентом, і відсутній його уповноважений представник – резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник – резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання. Так, товари що зазначені в акті перевірки відповідають технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, що надавалися посадовим особам відповідача під час перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року прийнято адміністративну справу №810/3029/14 до провадження суддею Горобцовою Я.В.

В судове засідання, призначене на 12 жовтня 2016 року представник позивача не прибув, через службу діловодства суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання, призначене на 12 жовтня 2016 року представник відповідача не прибув, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Правом подати заперечення адміністративний позов відповідач не скористався.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» 18.04.2003 зареєстроване як юридична особа за адресою: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4, ідентифікаційний код 32498133.

На підставі наказу №316 від 04.12.2013, направлення №186-Пр та згоди Держспоживінспекції України посадовими особами Держспоживінспекції у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» за місцезнаходженням продукції: м.Запоріжжі, Жовтневий район, пр. Леніна, буд. 146, магазин «Ельдорадо».

За результатами перевірки складено Акт перевірки характеристики продукції №000157 від 04.12.2013 на підставі якого прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.12.2013 №000080 та постанову про накладення штрафних санкцій від 11.12.2013 №000088.

Відповідно до висновків перевірки в маркуванні техніки та її супровідній документації відсутні відомості про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента, імпортера), встановлено факти розповсюдження продукції без національного знаку відповідності в маркуванні (пакуванні) та супровідній документації, що є порушенням Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 №785, Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 №1149.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною третьою статті 29 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

За нормами пункту 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149 перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Як закріплено у пункті 10 цього ж Технічного регламенту національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Як передбачено у згаданому додатку 4 зображення національного знака відповідності низьковольтного електричного обладнання має відповідати опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599 “Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності”.

Як визначено у пункті 5 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У відповідності із пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами пункту 1 частини третьої цієї ж статті до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частин першої та другої статті 33 цього ж Закону обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті: за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону; за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону; на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин третьої і четвертої статті 8 цього Закону; на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб'єктами господарювання відповідно до Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб’єктами господарювання відповідно до частин десятої і п'ятнадцятої цієї статті (частина третя статті 33 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”).

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття постанов про накладення штрафних санкцій слід зазначити, що прийняття постанов про накладення санкцій за результатами перевірки у випадку виявлення порушень є правом відповідача, як органу, який відповідно до законодавства здійснює контрольно-наглядові функції у сфері захисту прав споживачів, тому підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.12.2013 № 000080 суд зазначає таке.

Відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 № 1407, органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція.

Разом з тим, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийнято Інспекцією без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №1407 від 26.12.2011, якою визначено критерії оцінки ризику.

Так, відповідно до ч.ч. 7 та 9 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акту, складеного за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції.

Згідно з пп. 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26.12.2011, оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.

Критеріями оцінки ризику є:

- небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції;

- категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію;

- види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції;

- характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції;

- наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.

Відповідно до п.п. 10 та 11 Методики на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.

Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція затверджена у Додатку №1 та Додатку №2 Методики.

Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.

Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акту перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30-31 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.

Проте, як оцінка ризику, так і сценарний план Інспекцією відносно товарів, що реалізовувались позивачем, не складався.

Як вбачається з постанови від 11.12.2013 № 000088 про накладення штрафних санкцій вона прийнята на підставі Акта перевірки від 04.12.2013 № 000157, в якому встановлено невідповідність товарів вимогам пункту ТР з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 і ТР безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, а саме

- акустична система ТМ «Fd-Audio”;

- зарядний пристрій “ANSMANN ”;

- мережевий зарядний пристрій TM “NOKIA ”;

- телевізор ТМ “THOMSON ”;

- масляний обігрівач ТМ “SATURN”;

- електрорадіатор масло наповнений ТМ “Mirta”;

- побутовий тепловентилятор ТМ “Mirta”;

- еспресокавоварка ТМ “ZEKMER ”.

Постанова від 11.12.2013 № 000088 прийнята у зв’язку з порушенням позивачем вимог пункту другого частини другої статті 44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009 № 785, Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

В обгрутування позовних вимог позивач проти висновків Акта перевірки заперечував і пояснив, що товари, описані в акті перевірки відповідають технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності і декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів.

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії зазначених сертифікатів і декларації про відповідність на товари, які вказані в Акті перевірки, а саме

- акустичної системи ТМ «Fd-Audio”;

- зарядного пристрою “ANSMANN ”;

- мережевого ий зарядний пристрій TM “NOKIA ”;

- телевізор ТМ “THOMSON ”;

- масляний обігрівач ТМ “SATURN”;

- електрорадіатор масло наповнений ТМ “Mirta”;

- побутовий тепловентилятор ТМ “Mirta”;

- еспресокавоварка ТМ “ZELMER ”.

Крім того, представник позивача надав суду копії договорів поставки товарів, копії специфікацій на товари, що поставлялись, копії видаткових накладних на товари, які зазначені в Акті перевірки.

Також, представник позивача надав суду копію повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.01.2014 № 3, яке надіслано Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим 17.01.2014, що підтверджується даними наявної в матеріалах справи копії опису вкладення у цінний лист. У зазначеному повідомленні позивач вказав, що в ході проведення перевірки підприємством було надано посадовим особам, які проводили перевірку декларації про відповідність продукції, яка була предметом перевірки і у випадку необхідності підприємство було готове надати відповідні декларації повторно. Крім того, позивач повідомляв, що недоліки маркування продукції про які зазначено у рішенні вдсутні.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача і надані ним документи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене і з огляду на те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 10.12.2013 №000080, а також постанови про накладення штрафних санкцій від 10.12.2013 №000088.

Стосовно посилання позивача в обгрутнування позовних вимог на порушеня порядку проведення перевірки в частині підстав проведення останньої суд не приймає до уваги доводи позивача з огляду на таке.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі №826/6626/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - 1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування рішень задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 апеляційну скаргу Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Донецькій, Запорізькій, Черкаській, Чернігівській, Сумській, Миколаївській, Київській, Луганській, Житомирській, Харківській, Хмельницькій областях на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Сумській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправними та скасування згоди, направлень, наказів, визнання протиправними дій – задоволен, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Технополіс-1» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року.

Постановою Верховного Суду України по справі №21-65а-15 від 28.04.2015 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» відмовлено. У вказаній постанові зазначено, що об'єднання споживачів, яким є Спілка, з метою захисту законних прав та інтересів споживачів має право звертатися до Держспоживінспекції, а остання, в свою чергу, зобов'язана відреагувати на таке звернення в межах наданих їй повноважень. Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що на підставі звернення об'єднання споживачів Держспоживінспекція та її територіальні органи в межах наданих їм повноважень у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти суб'єкти господарювання сфери торгівлі і послуг. За таких обставин касаційний суд дійшов правильного висновку, що при наданні згоди територіальним органам на проведення позапланової перевірки позивача на підставі звернення Спілки Держспоживінспекція діяла відповідно до вимог статті 6 Закону № 877-V та підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2735-VI.

Відповідно до правил ч. 1 ст . 72 КАС України обставини, встановлені судовис рішенням в адміністративній, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іших справ, у яких беруть участь ті сам особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 91, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний возов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техополіс-1» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Запорізькій області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000080 від 10.12.2013.

Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області №000088 від 10.12.2013 про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Технополіс-1» в сумі 24 650,00грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова