Постанова № 63223520, 11.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року о/об 12 год. 30 хв.Справа № 808/1337/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці ДФС, третя особа, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання неправомірною бездіяльності та зобовязання повернути переплату ввізного мита,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшов адміністративний позов від Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі відповідач), третя особа, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі третя особа), в якому позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо неповернення з Державного бюджету України ПАТ «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року у розмірі 13025,69 грн.

- зобов'язати Запорізьку митницю ДФС повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 13025,69 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що не погодившись з рішенням та карткою відмови митного органу, ПАТ «Дніпроспецсталь» 13 лютого 2014 року звернулось з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті першочергово поданної ВМД та стягнення переплати ввізного мита. 18 березня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1144/14 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000566/1 від 13 серпня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00609 від 13 серпня 2013 року. 25 червня 2014 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Запорізької митниці ДФС та ПАТ «Дніпроспецсталь» залишені без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі № 808/1144/14 без змін. 17 вересня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі № 808/1144/14 залишені без змін. Позивач зазначає, що керуючись нормами законодавства та враховуючи те, що вищезазначене рішення та картка відмови були скасовані у судовому порядку, 08 жовтня 2015 року листом № 171/1-443 позивач на підставі «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі Порядок № 618), звернувся до відповідача із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 13 025,69 грн. за ВМД № 112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року. 22 жовтня 2015 року листом № 1201/11/08-70-10 митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів, посилаючись на те, що «Документів, які б підтверджували надмірну сплату митних платежів до бюджету, Вами не надані. У зв'язку з вищевикладеним підстав для повернення надміру сплачених коштів у митниці не має.» Позивач вважає, що відмова Митного органу у поверненні надмірно сплачених податків і зборів/обов'язкових платежів є незаконною та протиправною.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 11 жовтня 2016 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що аналіз статей 8 та 55 Митного кодексу України дає підстави вважати, що тільки орган ходів і зборів вповноважений вирішувати питання застосування методу застосування митної вартості товарів, а отже й питання визнання заявленої митної вартості чи її невизнання. Тобто, тільки після того, як митний орган прийме рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, з'являється надміру сплачена сума. Встановлена судами неправомірність рішення про коригування митної вартості митниці не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних та інших платежів у зазначеному ним розмірі. Для того, щоб прийняти рішення про визнання митної вартості товарів у органу доходів і борів є першорядний та другорядні методи визначення митної вартості товарів згідно норм чинного кодексу України. Після митного оформлення товару письмове рішення щодо визнання заявленої вартості товару Запорізька митниця ДФС не приймала. Отже вказує на те, що враховуючи таку обставину, підстави для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, відсутні, дії митниці ДФС вважає правомірними, та обґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 11 жовтня 2016 року через канцелярію суду подав клопотання відповідно до якого просить розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представником Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області через канцелярію суду 06 червня 2016 року були подані письмові пояснення відповідно до яких останній зазначає, що з 22 січня 2016 року у процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів органи Державної казначейської служби України керуються Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, відповідно до якого органи Державної казначейської служби України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до висновку органу Державної фіскальної служби України. Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів, а здійснюють таке повернення тільки на підставі висновків органів Державної фіскальної служби України або за рішенням суду. На підставі зазначеного вказує, що оскільки відповідний висновок щодо повернення позивачу помилково або надміру сплаченого ввізного мита у розмірі 13 025,69 грн. на адресу Головного управління від Запорізької митниці Державної фіскальної служби не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За правилами частини 6 статті 12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 1 статті 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, дослідивши їх, судом встановлені наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (ідентифікаційний код 00186536) зареєстровано, як юридична особа 15 квітня 1994 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

13 серпня 2013 року для проведення митного оформлення ввезеного товару ПАТ «Дніпроспецсталь» подана вантажна митна декларація № 112030000/2013/018048. У графі 43 зазначеної ВМД позивачем вказано основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди. Митні платежі за даною ВМД повинні були становити ввізного мита - 94 717,95 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр.47 «Нарахування мита та митних платежів декларації».

13 серпня 2013 року митним органом безпідставно та з порушенням норм законодавства прийнято рішення №112030000/2013/000566/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом та у зв'язку з цим 13 серпня 2013 року видано картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2013/00609 за поданою ВМД, в якій зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення товару, а саме подання нової ВМД.

13 серпня 2013 року позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2013/018072, яку прийнято до митного оформлення. Платежі ввізного мита за новою ВМД склали 107743,64 грн.

Таким чином, за декларацією № 112030000/2013/018072 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ввізного мита склала 13 025,69 грн.

Не погодившись з рішенням та карткою відмови митного органу, ПАТ «Дніпроспецсталь» 13 лютого 2014 року звернулось з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті першочергово поданої ВМД та стягнення переплати ввізного мита.

18 березня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1144/14 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000566/1 від 13 серпня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2013/00609 від 13 серпня 2013 року. 25 червня 2014 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Запорізької митниці ДФС та ПАТ «Дніпроспецсталь» залишені без задоволення, а Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі № 808/1144/14 без змін. 17 вересня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі № 808/1144/14 залишені без змін.

08 жовтня 2015 року листом № 171/1-443 позивач на підставі «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, звернувся до Запорізької митниці ДФС із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 13 025,69 грн. за ВМД № 112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року.

22 жовтня 2015 року листом № 1201/11/08-70-10 митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів, посилаючись на те, що «Документів, які б підтверджували надмірну сплату митних платежів до бюджету, позивачем не надані. У зв'язку з вищевикладеним підстав для повернення надміру сплачених коштів у митниці не має.».

Не погодившись з таким рішенням митного органу, Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулося до суду з адміністративним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного та Податкового кодексів України, а також іншими законами України з питань оподаткування.

За правилами статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України немає, але воно міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункта 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

У відповідності до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (далі - Порядок №618).

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України і Міністерства фінансів України №882/1188 від 30 грудня 2013 року затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №882/1188).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15 грудня 2015 року, який є чинним з 22 січня 2016 року (далі Порядок №1146).

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням шляху перерахування коштів.

Як було зазначено судом, позивач подав таку заяву у жовтні 2015 року, однак листом № 1201/11/08-70-10 від 22 жовтня 2015 року Запорізька митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні сплачених грошових зобов'язань.

У відмові про повернення надмірі сплачених коштів митниця вказує на те, що позивачем при зверненні з заявою не додано до неї документів, які б підтверджували надміру сплату митних платежів до бюджету.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки до такої заяви позивачем додано:

-копія МД №І 12030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року;

-копія ДМВ-2 №112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року;

-копія МД№112030000/2013/018048 від 13 серпня 2013 року;

-копія ДМВ-1 №112030000/2013/018048 від 13 серпня 2013 року;

-копія платіжного доручення №14760 від 13 серпня 2013 року на суму 25000 ,00 грн., про перерахування митних платежів.

-копія платіжного доручення №14759 від 13 серпня 2013 року на суму 1140000 ,00 грн., про перерахування митних платежів.

-копія Рішення про коригування митної вартості товару №112030000/2013/000566/1 від 13 серпня 2013 року;

-копія Картки відмови №112030000/2013/00609 від 13 серпня 2013 року;

-копія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі №808/1144/14;

-копія Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі №808/1144/14.

Зі змісту Порядку №618 вбачається, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплачених митних платежів може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

Оскільки постановою суду від 18 березня 2014 року по справі № 808/1144/14, яка набрала законної сили, скасовано вищевказане рішення про визначення митної вартості товару, яким позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована підстава для сплати позивачем грошових коштів визначених митним органом.

Відтак, посилання митного органу на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року по справі № 808/1144/14 не є підставою для повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до Порядку №618, суд вважає безпідставним.

У зв'язку з цим та враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд вважає, що це свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у поверненні позивачу з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів.

Статтею 27 Митного кодексу України визначено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

За таких умов, відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви повинен був підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів мав здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Згідно з пунктами 8 11 Порядку №1146 орган ДФС у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань у визначеному законодавством порядку.

Із наведених вище правових норм вбачається, що законодавчою передумовою повернення коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14, в якій зазначено, що у разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Однак, Запорізькою митницею ДФС висновок не підготовлено, внаслідок чого не відбулося повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з цим та враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд вважає, що оскільки відповідачем не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку, а лише надано письмову відповідь про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, в даному випадку мала місце відповідна протиправна бездіяльність субєкта владних повноважень щодо ненадання органу казначейської служби висновку про повернення із бюджету коштів.

За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобовязати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року у розмірі 13025,69 грн.

Зобовязати Запорізьку митницю ДФС прийняти Висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» надмірно сплачених митних платежів за ВМД за ВМД №112030000/2013/018072 від 13 серпня 2013 року у розмірі 13025,69 грн., та надати Висновок для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2756 (двох тисяч семисот пятдесяти шести) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов