Постанова № 63223458, 28.11.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2016 рокум. Ужгород№ 807/157/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача 1: Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві -представник ОСОБА_3,

відповідача 2: Департамент патрульної поліції України - представник ОСОБА_3,

відповідача 3: Заступник командира роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві - капітан міліції ОСОБА_4,

третьої особи: Державна казначейська служба України - представник не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, заступника командира роти № 4 батальйону Національної поліції України ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та відшкодування завданої такими діями шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба Україні (далі третя особа), якою, з урахуванням уточнення, просить : визнати протиправними дії працівників Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві по доставленню 06 січня 2016 року на штрафмайданчик для зберігання належного йому автомобіля, н.з. АО7371 ВВ; - стягнути за рахунок бюджетних призначень Департаменту патрульної поліції на користь позивача 864,00 грн. у відшкодування збитків і 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданих протиправними діями працівників Управління патрульної служби у містах Ужгороді та Мукачеві; - стягнути з бюджетних призначень Департаменту патрульної поліції на користь позивача 551,20 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрати з оплати правової допомоги адвоката., ( а.с.82).

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві після винесення щодо позивача постанови серії ПС2 №702934 про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП тимчасово затримано автомобіль позивача та за допомогою викликаного ними евакуатора доставлено автомобіль позивача для зберігання на спеціальний майданчик (штрафмайданчик). Позивач вважає дії відповідача по доставленню Автомобіля на штрафмайданчик протиправними, здійсненими з порушенням вимог законодавства, оскільки вважає, що якщо після виявлення поліцейськими правопорушення існує можливість усунути причину затримання транспортного засобу і таке усунення припинить створення припинить створення перешкоди дорожньому руху, транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повній мірі.

Представник відповідача-1, відповідача-2 та відповідач-3 у судовому засіданні заперечували проти заявленого позову з мотивів наведених у письмових запереченнях. Пояснили, що відповідачами не порушено жодних прав позивача, всі рішення щодо тимчасово затримання автомобіля та доставлення на спеціальний майданчик приймалися у відповідності до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 та Закону України "Про Національну поліцію", а тому адміністративний позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідачів1,2, відповідача-3 всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки регулює Закон України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30 червня 1993 року, вказаний закон, зокрема визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 14 Закону учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п 8.1. Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п.8.2. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи , 06 січня 2016 року, працівниками Управління патрульної служби у містах Ужгороді та Мукачеві винесено щодо ОСОБА_1 постанову серії ПС2 №702934 про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а саме: за стоянку на пішохідному переході, що створило перешкоду учасникам дорожнього руху (пішоходам), чим порушено п.15.10 а Правил дорожнього руху України, ( а.с.23)

Автомобіль позивача було тимчасово затримано та за допомогою викликаного працівниками поліції евакуатора доставлено для зберігання на спеціальний майданчик. Позивачем оплачено послуги евакуатора в розмірі 720,00 грн. та послуги за зберігання автомобіля в розмірі 144,00 грн.

Позивач визнає свою провину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Проте вважає, що одразу після виявлення поліцейськими правопорушення він міг самостійно прибрати автомобіль з пішохідного переходу, а відтак усунути причину правопорушення і припинити створювати перешкоду дорожньому руху. Такі обставини у свою чергу зумовлювали відсутність правових підстав для доставлення Автомобіля на спецмайданчик. Доводить, що доставлення Автомобіля на спецмайданчик, а відтак і позбавлення його права користування ним протягом значного проміжку часу йому завдало значних душевних страждань. Оскільки, цього дня за Християнським календарем був Святий вечір, що передує Різдвяним святам. Автомобіль йому був вкрай необхідний для здійснення відповідних приготувань до свят. За таких обставин позивач просить відшкодування витрати в розмірі 864,00 грн. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 10 000, 00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Законом України "Про національну поліцію" № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Пунктом 11 ч.1 статті 23 Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIII, встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 265-2 Кодексу у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів адміністративного позову, про відсутність підстав для доставлення автомобіля на спецмайданчик передбачених Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102, судом встановлено наступне.

Так, Відповідно до частини 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102 (далі- Порядок) тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Відповідно до частини 4 цього Порядку для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач не міг усунути правопорушення на місці в максимально короткий строк, оскільки, по-перше, на момент виявлення порушення був відсутній, по-друге, правопорушення, а саме: стоянка на пішохідному переході, протягом тривалого часу створювало перешкоду учасникам дорожнього руху (пішоходам), у зв'язку з чим було усунуте працівниками патрульної поліції за допомогою евакуатора, по третє, позивач заявився на місці по завершенню завантаження ТЗ на евакуатор та складення Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Вказане підтверджується показами свідків та матеріалами справи.

Зокрема, після виявлення правопорушення працівниками поліції відбиралися пояснення у свідків ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 (протягом 15 хвилин), (пояснення наявні в матеріалах справи). Було здійснено виклик евакуатора. Після приїзду евакуатора, за участю свідків та представника підприємства якому належить евакуатор складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Після чого автомобіль завантажено на евакуатор та працівник ПП "Інформресурс" м. Ужгород прийняв транспортний засіб для його примусового переміщення.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1102, доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.

Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу;посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності.

Як встановлено судом позивач з'явився на місце правопорушення до початку переміщення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку та надав пояснення працівникам поліції, в яких визнав свою вину у вчиненні правопорушення. Зокрема погодився сплатити штраф та просив не доставляти автомобіль на спеціальний майданчик для зберігання.

Відповідно до пункту 4 Порядку, у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу.

Якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. При цьому, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, якщо його вже складено, долучається до рапорту поліцейського про факт появи водія на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що поліцейським рапорт про факт появи водія на місці правопорушення не складався, що свідчить про порушення останнім п.4 Порядку № 1102. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт появи позивача не заперечувався відповідачами в ході судового розгляду, та таке порушення допущене відповідачем не є достатньо підставою, для визнання протиправними дій відповідачі по справі із встановлених судом обставин.

Як слідує із Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках № 1102 від 17 грудня 2008 року, а саме пункту 10, строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставляння ТЗ на спеціальний майданчик.

В даному випадку, суд приходить до висновку, про правомірність дій відповідачів, в частині тимчасового затримання автомобіля та доставлення його на спеціальний майданчик, враховуючи факт появи позивача на місці правопорушення. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи на момент появи позивача було завершені роботи по завантаженню транспортного засобу. Таким чином, на момент появи позивача працівниками поліції була завершена процедура передачі автомобіля для примусового переміщення, автомобіль був прийнятий працівником підприємства уповноваженого на переміщення, що стверджується актом огляду та тимчасового затримання ТЗ від 06 січня 2015 року о 12 год 35 хв. за яким транспортний засіб для його примусового переміщення прийняв ПП "Інформресурс", (адреса підприємства, що доставляє ТЗ: м. Ужгород, вул. Гойди, 8, номерний знак (евакуатора) АР 8803 СК та містить підписи осіб, що здійснюють переміщення ТЗ. Тобто, дії особи, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу на спеціальний майданчик завершені та відповідальна особа прийняла такий транспортний засіб для переміщення.

В даному випадку суд би визнав прийнятними доводи позивача щодо неправомірності дій по доставленню ТЗ на спецмайданчик, якщо б останній прибув на місце правопорушення до завершення процесу завантаження ТЗ.

Такі дії відповідача цілком узгоджуються, із пунктом 8 Порядку № 1102, за яким про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу поліцейський повідомляє водієві під час складення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі його відсутності - до чергової частини територіального органу Національної поліції.

В даній справі, після прибуття позивача на місце правопорушення була складена постанова про адміністративне правопорушення. При цьому, патрульною поліцією особисто організовано прибуття водія ТЗ на спецмайданчик за адресою м. Ужгород, вул. Кошового, 2, для оперативного отримання ним затриманого транспортного засобу.

Із аналізу встановлених судом обставин, слідує, що в даному випадку строк затримання обраховується із моменту складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, оскільки такі дії відповідача передували винесенню постанови, що пов'язано було із тривалою відсутністю позивача, в даному випадку водія транспортного засобу. Отже, не знайшли свого підтвердження доводи адміністративного позову, що позивач прибув на місце порушення ще до приїзду евакуатора.Відповідно до частини 12 Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.

Згідно частини 13 Порядку за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів збитків та моральної шкоди, судового збору та витрат на правову допомогу, то під час розгляду даної справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причиню - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

.Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст. 69-71 КАС України, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів і моральними переживаннями позивача.Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 864,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють виникнення такої.

Оскільки, позивачу відмовлено у задоволенні позову із вищезазначених підстав, то судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства що ним доведено у межах даної адміністративної справи належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, заступника командира роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та м. Мукачеві ОСОБА_4 - про визнання протиправними дій та відшкодування завданої такими діями шкоди - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_7