Ухвала суду № 63223315, 06.12.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

06 грудня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2089/16

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Шешеня О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Державного реєстратора Перечинської міської ради; третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Перечинської міської ради; третя особа ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Державного реєстратора Перечинської міської ради щодо не проведення перевірки відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться в поданих ПАТ «Україінська залізниця» документах та зобовязання Державного реєстратора Перечинської міської ради вчинити дії щодо проведення виправлення помилки в Державному реєстрі речових прав, допущеної при виготовленні для ПАТ «Українська залізниця» Інформаційної довідки № 57798006 від 20 квітня 2016р. шляхом виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про обєкт нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 на земельній ділянці залізниці з кадастровим номером 2123255100:01:006:0041.

Згідно зі ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України): висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи з наведених правових норм, суд керується висновками Верховного Суду України також при вирішенні питання про відкриття провадження у справі чи відмову у її відкритті.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства, судової практики, змісту та суті позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається по своїй суті стосується скасування рішення реєстратора шляхом виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про обєкт нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2123255100:01:006:0041, тобто даний спір стосується цивільного права.

Окрім цього, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 29 березня 2016 року № 21-5430а15 та від 14 червня 2016 року № 21-41а16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір про скасування рішення чи реєстраційного запису субєкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Разом з тим, враховуючи наведене, суд дійшов би помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження чи користування землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

Зокрема, такого ж висновку дотримується й Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 24 лютого 2015 року по справі № 21-34а15. В своїй постанові колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на викладене, порушені права і інтереси осіб підлягають захисту в порядку цивільного судочинства з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає одним із способів захисту цивільного права визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України: суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 6 ст. 109 КАС України: у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Оскільки відповідачем по даній справі є Державний реєстратор Перечинської міської ради, а також, враховуючи ту обставину, що предмет спору стосується цивільного права, саме права власності третьої особи ОСОБА_1 на земельну ділянку, дана справа підсудна місцевому загальному суду, а саме Перечинському районному суду Закарпатської області та розглядатиметься в порядку цивільного судочинства (ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, суд проходить до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1.У відкритті провадження в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Державного реєстратора Перечинської міської ради; третя особа ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Державного реєстратора Перечинської міської ради щодо не проведення перевірки відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться в поданих ПАТ «Україінська залізниця» документах та зобовязання Державного реєстратора Перечинської міської ради вчинити дії щодо проведення виправлення помилки в Державному реєстрі речових прав, допущеної при виготовленні для ПАТ «Українська залізниця» Інформаційної довідки № 57798006 від 20 квітня 2016р. шляхом виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про обєкт нерухомого майна громадянина ОСОБА_1 на земельній ділянці залізниці з кадастровим номером 2123255100:01:006:0041 - відмовити.

2.Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

3.Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_2