Постанова № 63223125, 29.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 р. Справа №805/3368/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.,

при секретарі Кочетові В.К.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401 незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401, скасування постанови про розшук майна боржника ВП № 50608401 від 31.03.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401 незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401, скасування постанови про розшук майна боржника ВП № 50608401 від 31.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.09.2008 року між нею та ЗАТ «Перший український Міжнародний банк» був укладений кредитний договір №6666998. Того ж дня з метою забезпечення виконання боргових зобовязань між позивачем та ЗАТ «Перший український Міжнародний банк» укладено договір застави транспортного засобу №6847317, згідно якого у заставу передано автомобіль HYUNDAY TUCSON 2.0 4АТ4, 2008 року випуску, сірого кольору, № кузову Y61LJN81L210460. KMH JN81BP9U944620. 13.09.2016 року позивач дізналась про те, що в провадженні відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження ВП №50608401. Підставою відкриття даного виконавчого провадження є виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу №15419 від 11.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» 108629,04грн. заборгованості. Також, 31.03.2016 року в рамках даного виконавчого провадження винесено постанову про розшук автомобілю. Позивач з огляду на приписи Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки підстав для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса не передбачено. Крім того, позивач вказує на те, що вона зареєстрована та мешкає у Центрально-Міському районі м. Макіївка, а тому територіально не відноситься до компетенції відповідача. Таким чином, просив визнати дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50608401 незаконними, скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50608401 та про розшук майна боржника ВП №50608401 від 31.03.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 785840, копія якого наявна в матеріалах справи, є власником автомобілю HYUNDAY TUCSON універсал-В легковий, 2008 року випуску, сірого кольору, № кузову Y61LJN81L210460, KMH JN81BP9U944620.

Відповідно до кредитного договору №6666998 від 02.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», банк надав позивачу кредит у розмірі 27320,00 доларів США.

На виконання умов даного договору між позивачем та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» укладено Договір застави транспортного засобу №6847317, за яким позивач з метою забезпечення повного виконання основного зобовязання передала в заставу транспортний засіб легковий універсал марки HYUNDAY TUCSON 2.0 4АТ4, 2008 року випуску, сірого кольору, № кузову Y61LJN81L210460, KMH JN81BP9U944620, обєм двигуна 1975, тип пального В, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві власності.

11.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу винесено виконавчий напис №15419, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль легковий універсал марки HYUNDAY TUCSON 2.0 4АТ4, 2008 року випуску, сірого кольору, № кузову Y61LJN81L210460, KMH JN81BP9U944620, обєм двигуна 1975, тип пального В, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також, відповідно до даного виконавчого напису нотаріуса за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, запропоновано задовольнити вимоги Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 19.08.2014 року по 25.10.2015 року, а саме на загальну суму 108629,04грн.

Постановою державного виконавця від 23.03.2016 року на підставі поданої ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» заяви про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження ВП №50608401 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №15419 від 11.11.2015 року та визначено строк для самостійного виконання виконавчого документу до 30.03.2016 року.

Постановою державного виконавця ВП №50608401 від 31.03.2016 року про розшук майна боржника оголошено в розшук автомобіль марки HYUNDAY TUCSON 2.0 4АТ4, 2008 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, 07.12.1968р.н.

26.09.2016 року відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу посадовими особами ДПС ГУНП України в Дніпропетровській області здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу HYUNDAY TUCSON з номерним знаком АН6508ЕЕ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В силу ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

За приписами ч. 1 ст. 17 даного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п. 4 ч. 2 даної статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього

Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою відкриття виконавчого провадження ВП №50608401 є виконавчий напис №15419, виданий 11.11.2015 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

За приписами ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Таким чином, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 року № 3-134гс11.

Крім того, суд зауважує, що в спірній в даній справі постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року ВП №50608401 державним виконавцем визначено виконавчий документ виконавчий напис №15419 від 11.11.2015 року, виданий Київським міським нотаріальним округом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованості у сумі 108629,04грн.

При цьому, як вже зазначалось судом, виконавчим написом нотаріуса №15419 від 11.11.2015 року, поданим стягувачем на примусове виконання, запропоновано задовольнити вимоги Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 19.08.2014 року по 25.10.2015 року, а саме на загальну суму 108629,04грн.

Тобто, даний виконавчий напис №15419 від 11.11.2015 року не містить положень щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» суми заборгованості у розмірі 108629,04грн.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 25 цього Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктами 4, 8 ч. 1 ст. 26 даного Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання

рішення; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Стосовно наявності підстав для відкриття виконавчого провадження відповідачем надано до суду пояснення, в яких зазначено, що предявлення виконавчого документу виконавчого напису нотаріуса до відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції обумовлено тим, що майно боржника ОСОБА_2 було помічено в м. Івано-Франківську.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Фактично відповідач лише посилається на наявність інформації щодо наявності майна ОСОБА_2 у м. Івано-Франківську, проте не наводить в підтвердження зазначеного належних в розумінні приписів КАС України доказів, як і не вказує на їх існування.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не зазначено, яким чином, яке майно і при яких обставинах було помічено в м. Івано-Франківську.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав для відкриття відповідачем виконавчого провадження ВП №50608401 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №15419 від 11.11.2015 року, у звязку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині скасування постанови про розшук майна боржника ВП № 50608401 від 31.03.2016 року суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Витрати органів Національної поліції, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, оголошення в розшук майна боржника здійснюється з метою забезпечення виконання боржником рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, що свідчить про те, що передумовою прийняття постанови про розшук майна боржника є наявність відповідного рішення (виконавчого документа), яке підлягає виконанню, та наявність відкритого на підставі цього рішення виконавчого провадження.

За таких обставин, враховуючи те, що судом встановлено протиправне прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття постанови про розшук майна боржника від 31.03.2016 року.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50608401 суд зазначає, що вказані вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту. Правові наслідки створює постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №50608401 від 23.03.2016 року, яка є правовим актом індивідуальної дії, правомірно заявлена позивачем у складі позовних вимог та визнана судом такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» про визнання дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401 незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401, скасування постанови про розшук майна боржника ВП № 50608401 від 31.03.2016 року задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608401 від 23.03.2016 року та постанову про розшук майна боржника ВП № 50608401 від 31.03.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 листопада 2016 року.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.