Постанова № 63223048, 27.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р. Справа № 804/4052/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп "Новомосковський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства«Інтерпайп Новомосковський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому позивач просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000044600 від 19.01.2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 127731 грн.;

- №0000054600 від 19.01.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 191657 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95828,50 грн.;

- №0000124600 від 16.02.2016 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 367373 грн.;

- №0000134600 від 16.02.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 127731 грн., та нарахування штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 63865,50 грн.;

- №0000194600 від 31.03.2016 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 367373 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 183686,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС України проведено ряд камеральних перевірок даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубопрокатний завод» у деклараціях за листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року щодо сум бюджетного відшкодування. На підставі актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2016 №0000194600, від 19.01.2016 року № НОМЕР_1, від 19.01.2016 року №0000054600, від 16.02.2016 року № НОМЕР_2, від 16.02.2016 року №0000134600. Позивач вважає висновки податкового органу в актах перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» у декларації за листопад 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 в частині заниження бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% на суму, розрахунку виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Вищевикладене призвело до порушення абз. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року в частині завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 127731 грн.

При відображені ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за листопад 2015 року відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню порушено п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2015 року на 191657 грн.

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ заявленого у листопаді 2015 року у розмірі 12151641 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 № 9/28-01-46-05393139 від 06.01.2016 року, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 19.01.2016 року №0000044600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 127731 грн. та від 19.01.2016 року №0000054600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 191657 грн. за основним платежем, та 95828,50 грн. за штрафними санкціями.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» у декларації за грудень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлені порушення:

п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 в частині заниження бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% на суму, розрахунку виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Вищевикладене призвело до порушення абз. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року в частині завищення відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 367373 грн.

При відображені ПАТ «Інтерпайп НМТЗ» у декларації за грудень 2015 року відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню порушено п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у грудні 2015 року на 127731грн.

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ заявленого у грудні 2015 року у розмірі 19332068 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 № 22/28-01-46-05393139 від 04.02.2016 року, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0000124600, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 367373 грн., та від 16.02.2016 року №0000134600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127731 грн., за основним платежем, та 63865,50 грн., за штрафними санкціями.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» у декларації за січень 2016 року щодо сум бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлені порушення:

п. 200.1 абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2016 року на 367373 грн.

Перевіркою підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у січні 2016 року у розмірі 7918599 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 № 94/28-01-46-05393139 від 21.03.2016 року, на підставі якоговинесене податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000194600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем 367373 грн., та штрафними санкціями 183686,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» встановлено, що підприємством складено та зареєстровано податкові накладні на суму, розраховану виходячи з перевищенням собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Обсяг таких операцій згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за листопад 2015 року складає 638655 грн., за грудень 2015 року складає 1836865 грн.

Тобто, висновки акту ґрунтуються на тому, що у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості таких товарів оподатковується за ставкою 20%.

Так, за періоди, які перевірялися податковим органом, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, січень 2015 року, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного обєкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз обєкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобовязання.

Відповідно до пункту 26.2 статті 26 Податкового кодексу України під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Пункт 193.1 статті 193 Податкового кодексу України встановлює для податку на додану вартість ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах: 20%, 0% та 7%. Тобто, одній базі оподаткування повинна відповідати лише одна ставка податку. Ставка 0% застосовується до операцій, визначених у статтею 195 Податкового кодексу України.

Отже, ставка податку визначається від бази оподаткування, що складає предмет обєкту оподаткування, а при визначені розміру ставки оподаткування визначальною ознакою, яка має вплив на формування такої ставки є саме обєкт оподаткування, зокрема, операція з поставки товарів, в даному випадку експорту.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

є) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим обєктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг з місцем постачання на митній території України. Відповідно, до експорту не можуть застосовані правила визначення бази оподаткування, встановлені для інших обєктів оподаткування.

Відповідно до підпункту а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за ставкою 0% оподатковуються, зокрема, операції з вивезення товарів за межі митної території /країни у митному режимі експорту.

В даному випадку відбувається лише одна операція по вивезенню товарів за межі митної території України, ніяких інших операцій не відбувається, а отже немає жодних підстав вбачати інший обєкт оподаткування. Тобто, експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою, оскільки споживання товару на території України не відбуватиметься.

Згідно пункту 195.2 статті 195 Податкового кодексу України у разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7%, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті а пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу (20%), яка є основною.

Тобто, застосування до однієї операції дві різні ставки (0% та 20%) цей пункт не передбачає і одній базі оподаткування повинна відповідати одна ставка податку.

Таким чином, ставка податку залежить від характеру (виду) операції, як-то постачання товарів/послуг на митній території України, вивезення товарів за межі митної території України (експорт) чи ввезення товарів на митну територію України (імпорт). Тобто, розмір ставки з податку на додану вартість залежить від обєкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За змістом пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення.

Отже, у разі продажу самостійно виготовлених товарів/послуг за ціною нижче їх собівартості, податкові зобовязання з податку на додану вартість продавець повинен розрахувати виходячи з собівартості таких товарів/послуг.

Водночас, положення статті 188 Податкового кодексу України не передбачають такої окремої складової бази оподаткування податку на додану вартість, як перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною (експорту). Тобто, правила цієї норми застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.

Датою виникнення податкових зобовязань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України).

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пункт 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у день виникнення податкових зобовязань продавець повинен скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом Міністерства і Фінансів України від 22.09.2014 року №957.

Окрім загальних вимог до заповнення податкових накладних, зазначеним Порядком передбачені певні обставини (випадки), при настанні яких порядок складання таких накладних має свої особливості їх заповнення.

Так, пунктом 9 Порядку заповнення податкових накладних зазначено, що податкові накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 12, 13, 20 цього Порядку (зокрема, податкові накладні, які складаються у разі вивезення товарів за межі митної території України та податкові накладні, які складаються на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання) реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних та не видаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг.

У верхній лівій частині таких податкових накладних робиться відповідна помітка X -з зазначається тип причини, окрім інших: 07 - Експортні постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

Пункт 20 Порядку заповнення податкових накладних передбачає, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість/звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні:

- одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання,

- іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/ балансової залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною.

У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку, а саме 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

У рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкових накладних при заповненні графи 3 розділу І Номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця) другої податкової накладної, складеній на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, у цій графі також зазначається перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, указаних у податковій накладній N_ (зазначається порядковий номер податкової накладної, складеної на суму постачання цих товарів/послуг, визначену, виходячи з їх фактичної ціни (договірної вартості).

Виходячи з наведеного, друга податкова накладна лише доповнює основну (першу) податкову накладну, що складається за наслідками здійснення однієї експортної операції, оформленої митною декларацією, причому податкові зобовязання при їх складанні дорівнюють нулю.

Кількість виписаних податкових накладних не може ділити одне постачання на два, тим більше впливати на розмір ставки, якою оподатковується конкретна операція. Отже, податкова накладна виписана на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання також повинна бути виписана із застосуванням нульової ставки.

У митній декларації зазначається товар як цілісний обєкт оподаткування, що вказує на здійснення однієї експортної операції.

Однак, у висновках відповідача стосовно операцій з постачання самостійно виготовлених товарів на експорт за ціною нижче їх собівартості фактично зазначається про наявність двох самостійних обєктів оподаткування, визначених пунктом 185.1 статтею 185 Податкового кодексу України: операції з постачання товарів на експорт з типом причини 07 Експорт товарів у податковій накладній, які відповідно до підпункту а підпункту 195.1.1 пункту 195. 1 статті 195 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою 0%, а також операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з типом причини 17 Перевищення собівартості над фактичною ціною постачання, що оподатковуються за основною ставкою у розмірі 20% відповідно до положень пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України.

Така позиція суперечить чинному законодавству України, оскільки ставки оподаткування встановлюються для конкретних операцій та залежно від виду операцій визначається база оподаткування (в даному випадку застосуванню підлягають приписи пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України). Порядок визначення бази оподаткування не змінює вид операції, а саме: експорт залишається експортом і має оподатковуватися за нульової ставкою.

Податкове законодавство не містить подвійних чи змішаних обєктів оподаткування (частково експортна і частково операція на митній території України), а зміна порядку визначення бази оподаткування не передбачає застосування виключно основної ставки податку при складенні другої податкової накладної. При здійснені експорту товарів мова йде про одну операцію і про один обєкт оподаткування, який згідно положень підпункту 195.1.1. пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою.

До того ж, Податковий кодекс України не містить прямої вказівки на те, що у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості повинна оподатковуватись за ставкою 20%, а Порядок заповнення податкових накладних не може змінювати порядку визначення бази оподаткування і застосування ставки податку на додану вартість, а також вказувати на виникнення іншого обєкту оподаткування, як наслідок застосування основної ставки податку на додану вартість.

Таким чином, при проведенні експортних операцій іншого обєкту оподаткування, які б оподатковувались за основною ставкою 20% не може виникати, а тому застосування до операцій з товаром, споживання якого в Україні не передбачається ставки податку на додану вартість 20 % є незаконним.

У разі постачання товарів на експорт за ціною нижче їх собівартості здійснюється одна господарська операція з вивезення товару за межі митної території України, а поширення правил пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України на цю операцію не приводить до того, що вона перестає бути експортом в цілому або в будь-якій її частині. Немає ніяких передумов вбачати тут інший обєкт оподаткування, оскільки іншої операції, крім експорту товарів, не відбувається. До того ж, незалежно від того, за якою вартістю відвантажується готова продукція на експорт, база оподаткування дорівнює нулю та податкова накладна на різницю також повинна бути виписана із застосуванням нульової ставки.

Отже, підприємство експортувало товар, отримавши право на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ таких операцій відповідно до статті 195 Податкового кодексу України.

У разі, якщо б здійснення таких операцій було обмежено, то законодавець встановив би відповідні умови їх оподаткування. Проаналізовані норми податкового законодавства дають змогу дійти висновку про стимулювання державою експортних операцій.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 19.01.2016 року №000044600 та №0000054600, від 16.02.2016 року №0000124600 та №0000134600, від 31.03.2016 року за №0000194600.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» судовий збір у розмірі 22878,68 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2016 року

Суддя ОСОБА_1