Постанова № 63222994, 05.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 918/167/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційні скарги ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" та ОСОБА_2 "Торговий дім "Насіння" на постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.16 р.

у справі № 918/167/16( суддя Заголдна Я.В. )

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ХХІ"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта-1 - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 04.11.2016р.);

апелянта-2 - не з'явився;

апелянта-3 - ОСОБА_5 (довіреність №7Д-32 від 14.09.2015р.)

кредиторів - ПАТ "ТАКО" - ОСОБА_6 (довіреність від 08.08.2016р.);

арбітражного керуючого - ОСОБА_7

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 року у справі №918/167/16 за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 XXI" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" про визнання банкрутом відмовлено в прийняті заяви арбітражного керуючого ОСОБА_8 про участь у даній справі. Затверджено звіт розпорядника майна ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" ОСОБА_7 про проведену роботу в процедурі розпорядження майном. Затверджено звіт розпорядника майна про оплату послуг та відшкодування витрат в розмірі 30 957,41 грн. Припинено процедуру розпорядження майном ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс".

Визнано банкрутом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс". Відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" арбітражного керуючого ОСОБА_7. Встановлено грошову винагороду ліквідатору у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" не допускається.

Завершено господарську діяльність ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс". Припинено з 25.10.2016 року повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, боржник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та направити справу для розгляду до господарського суду Рівненської області на стадію розпорядження майном боржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у справі №918/167/16 вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження; розгляд скарги призначено на 05.12.2016 року.

Крім того, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Компанії Ребельфорд Холдінгз Лімітед (REBELFORD HOLDINGS LIMITED) та ОСОБА_2 "Торговий дім "Насіння" на постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 року у справі №918/167/16, в якій останні просять постанову місцевого господарського суду скасувати та направити справу для розгляду до господарського суду Рівненської області на стадію розпорядження майном боржника.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у справі №918/167/16 вищевказані апеляційні скарги Компанії Ребельфорд Холдінгз Лімітед та ОСОБА_2 "Торговий дім "Насіння" прийняті до спільного провадження з апеляційною скаргою ТОВ "ОСОБА_1 Плюс"; розгляд скарг призначено на 05.12.2016 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в постанові місцевого суду, обставинам справи.

Арбітражний керуючий та кредитор - ПрАТ "ТАКО" у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржувану постанову місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники апелянта-2, кредиторів не з'явилися, причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта-2 та кредиторів, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 11.11.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники апелянта-1, апелянта 3, кредитора - ПрАТ "ТАКО" та арбітражний керуючий повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на них.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року у справі №918/167/16 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Ребельфорд Холдінгз Лімітед на постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 року у справі №918/167/16 припинено.

Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта-1, апелянта-3, арбітражного керуючого та кредитора - ПрАТ "ТАКО", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, постанову місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1 Плюс"; визнано вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 XXI" до боржника у сумі 11 961 814 грн. 80 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс"; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ТЗОВ "ОСОБА_1 Плюс".

28.03.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", призначено підсумкове засідання суду на 04.10.2016 року.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим ОСОБА_7 було ініційовано проведення зборів кредиторів підприємства-боржника з наступним порядком денним: 1. Звіт розпорядника майном за період процедури розпорядження майном ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс". 2. Визначення кількісного складу комітету кредиторів. 3. Обрання членів комітету кредиторів. 4. Інше.

Так, 26.08.2016 року зборами кредиторів ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" (протокол №1 перших зборів кредиторів від 26.08.2016р.) було сформовано комітет кредиторів ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" в кількості трьох конкурсних кредиторів, до якого було обрано наступних кредиторів: ТОВ "СП Агроекс", ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана", ТОВ "ОСОБА_1 ХХІ" (т.3, а.с. 191-194).

Також, на засіданні зборів комітету кредиторів боржника, які відбулися 30.08.2016 року (протокол №1 засідання комітету кредиторів від 30.08.2016 року) було вирішено обрати головою комітету кредиторів ТОВ "ОСОБА_1 ХХІ" (т.3, а.с. 196-198).

В подальшому, на засіданні комітету кредиторів ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" (протокол № 3 від 20.10.2016 року, т.3, а.с. 208-223) одноголосно прийнято рішення ввести стосовно ТОВ "ОСОБА_1 ХХІ" ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого ОСОБА_7; доручити голові комітету кредиторів - ТОВ "ОСОБА_1 ХХІ" звернутись до господарського суду Рівненської області з відповідним клопотанням.

24 жовтня 2016 року голова комітету кредиторів - ТОВ "ОСОБА_1 ХХІ", на підставі рішення комітету кредиторів, звернувся до господарського суду Рівненськї області з клопотанням про визнання ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, призначення арбітражного керуючого ОСОБА_7 ліквідатором зазначеного підприємства (т. 3, а.с. 120).

Місцевий господарський суд, розглянувши вказане клопотання, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для його задоволення.

Постановою господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 року у справі №918/167/16 боржника - ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т. 4, а.с. 31-35).

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно звітів розпорядника майном боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_7 щодо фінансового стану ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" підтверджено неплатоспроможність підприємства та наявність значної кредиторської заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), субєкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У статті 1 Закону про банкрутство надається визначення поняття неплатоспроможності та банкрутства, за змістом яких, при перебуванні суб'єкта підприємницької діяльності у стані "неплатоспроможності", останній може відновити свою платоспроможність шляхом вжиття заходів щодо її відновлення, до яких Закон відносить санацію, мирову угоду, виконання зобов'язань перед кредиторами власними силами; тоді як у стані "банкрутства" платоспроможність боржника відновити неможливо та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Слід зазначити, що при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає ст.205 ГК України, відповідно до положень частини 4 якої, суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, в звязку з чим, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обовязковому порядку повинен зясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Слід зазначити, що пасив боржника ОСОБА_2 "ОСОБА_1 Плюс" встановлено за даними реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.08.2016 року.

Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможності підприємства та матеріалів справи (т.2, а.с.62-138), фінансовий стан ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" протягом періоду, що аналізується, характеризується поточною та критичною неплатоспроможністю, передкризовою ліквідністю та кризовою фінансовою стійкістю, надмірним рівнем позикового капіталу, скороченням економічної ефективності господарської діяльності підприємства, що визначає неможливість його подальшого розвитку за рахунок власних джерел.

Результат аналізу основних показників діяльності підприємства на кінець періоду, що аналізується обумовлює первинну оцінку фінансового стану як передкризову, що характеризується відсутністю платоспроможності, недостатністю матеріально-технічної бази виробництва, неефективним використанням оборотних активів, високою дебіторською заборгованістю, порушенням розрахунково-кредитної дисципліни, відсутністю власного капіталу, високою залежністю від позикових кошів та зменшенням фінансової ефективності господарської діяльності. Іммобілізація оборотного капіталу в дебіторській заборгованості веде до тривалого заморожування оборотного капіталу, як наслідок - недостатність фінансових ресурсів як для погашення зобов'язань, так і для фінансування господарської діяльності, що зумовлює залучення позикових фінансових ресурсів на покриття термінових витрат. Підприємство не здатне своєчасно і в повному об'ємі розрахуватися по своїх зобов'язаннях існуючими власними грошовими коштами.

Результат аналізу формування чистого прибутку підприємства протягом періоду, що аналізується визначає його зменшення внаслідок скорочення сукупних доходів та збільшення сукупних витрат. Така подальша тенденція діяльності підприємства неминуче приводить до зростання збитків та банкрутства, внаслідок чого вичерпується власний капітал, скорочуються чисті активи підприємства, зменшуються інвестиції в оборотні активи, зростає заборгованість підприємства, що, в свою чергу, призводить до зупинення виробничої діяльності. Прибуток, як основне джерело формування фінансових ресурсів визначає неможливість подальшого розвитку підприємства за рахунок власних джерел фінансування.Результат аналізу структури витрат підприємства на кінець періоду, що аналізується визначає їх фронтальне зменшення, що зумовлює зменшення доходів операційної діяльності. Зменшення прибутку знижує ступінь забезпеченості матеріально- технічними та трудовими ресурсами, скорочує можливість самоокупності витрат, характеризує відсутність фінансової рівноваги та фінансової стабільності підприємства. Мінімізація витрат не санкціонувала максимізацію фінансового результату боржника

Результат аналізу виявлення ознак дій фіктивного банкрутства, приховування чи доведення до банкрутства, за наданих джерел інформації, не виявив аргументовані ознаки дій фіктивного, приховування банкрутства та не може виявити аргументовані ознаки доведення до банкрутства підприємства, за відсутності необхідних джерел інформації.

Фінансовий результат від операційної діяльності підприємства на кінець періоду, що аналізується збитковий. Основні внутрішні резерви подальшого збільшення прибутку практично вичерпано, зокрема: знижено витрати на виробництво та реалізацію продукції, збільшено продуктивність праці за рахунок зменшення чисельності персоналу, залучено позикові кошти для підвищення платоспроможності підприємства, частково оптимізовано структуру оборотного капіталу шляхом зменшення повільно реалізовуваних активів (товари, незавершене виробництво, готова продукція).

Також, в аналізі фінансово - господарської діяльності неплатоспроможності підприємства зазначено, що враховуючи відсутність ознак надкритичної неплатоспроможності та проміжні збільшення основних коефіцієнтів діяльності підприємства, за умови інвестиційної привабливості підприємства, існує можливість задоволення вимог кредиторів шляхом застосування процедури санації, в ході провадження справи про банкрутство, проте, збори кредиторів та комітет кредиторів, скориставшись своїм правом, одноголосно вирішили звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс".

Частиною 8 статті 26 Закону про банкрутство передбачено, що до компетенції комітету кредиторів належить також прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

В той же час частина 2 ст. 27 Закону про банкрутство визначає обов'язок зборів кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника прийняти рішення про подання до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вже зазначалося вище, на засіданні зборів комітету кредиторів ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" (протокол № 3 від 20.10.2016 року) одноголосно було прийнято рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" ОСОБА_7.

При цьому, рішення комітету кредиторів мотивоване неможливістю застосування іншої судової процедури у справі, а також тим, що задоволення вимог кредиторів є можливим лише внаслідок виконання заходів ліквідаційної процедури.

Крім того, 24 жовтня 2016 року відбулися збори кредиторів ТОВ "ОСОБА_1 Плюс", на яких було прийнято рішення про визнання боржника - ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т.3, а.с. 200-206).

Відповідно до ст.27 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень, зокрема, подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

Згідно ч.1 ст.37 Закону про банкрутство, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції стосовно того, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задоволити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

При цьому, колегією суддів враховується те, що на протязі всієї стадії розпорядження майном, виявлення кредиторів, пропозицій щодо укладення мирової угоди або санації боржника до господарського суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону про банкрутство у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Рівненської області з заявами на участь у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" звернулися арбітражні керуючі ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Розглянувши вищевказані заяви, суд першої інстанції відмовив в прийнятті заяви арбітражного керуючого ОСОБА_8 про участь у даній справі з огляду на те, що рішенням комітету кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" від 20.10.2016р. (протокол №3) одноголосно вирішено призначити ліквідатором ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" арбітражного керуючого ОСОБА_7.

Крім того зазначив, що норми Закону про банкрутство не надають можливості будь-якому арбітражному керуючому самостійно ініціювати питання щодо його призначення у справі про банкрутство, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідною заявою.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону про банкрутство, кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

Відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Отже, вирішення питання про обрання та призначення кандидатури ліквідатора є компетенцією господарського суду. При цьому суд, враховуючи вимоги ст.ст. 97, 114 Закону про банкрутство, ст.43 ГПК України, повинен належним чином обґрунтувати призначення ліквідатора банкрута та вмотивовано відхилити, за наявності, інші кандидатури арбітражних керуючих.

При виборі кандидатури ліквідатора суд має враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Згідно ч.2 ст.114 Закону про банкрутство розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; 4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого). До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Розглянувши кандидатури арбітражних керуючих судом апеляційної інстанції встановлено, що арбітражними керуючими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загалом дотриманий порядок щодо участі у відповідній справі про банкрутство, зокрема, подані заяви на участь у справі.

Аналіз поданих арбітражними керуючими даних дає можливість зробити висновок, що вказані кандидати відповідають вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: мають вищу юридичну освіту, володіють спеціальними знаннями, мають свідоцтва про здійснення діяльності арбітражного керуючого, договори добровільного страхування відповідальності професійної діяльності арбітражного керуючого, кандидати не здійснювали раніше управління боржником, їм не заборонено здійснювати підприємницьку діяльність в якості арбітражного керуючого або займати керівні посади, не мають судимість за вчинення корисливих злочинів, мають всі необхідні організаційні та технічні можливості виконувати обов'язки ліквідатора у даній справі.

Крім того, арбітражні керуючі в своїх заявах вказали, що вони не належать до жодної категорії осіб зазначених в ч.2 ст.114 Закону про банкрутство.

Також господарським апеляційним судом з'ясовано, що місцезнаходженням офісу арбітражного керуючого ОСОБА_7 є м. Луцьк, арбітражного керуючого - м. Київ, що є значно віддаленішим від місцезнаходження боржника.

Разом з тим, частиною 6 статті 26 Закону про банкрутство визначено, що під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

До компетенції комітету кредиторів, зокрема, належить прийняття рішення про: звернення до господарського суду з клопотання про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

Враховуючи зазначені приписи Закону про банкрутство, завданням господарського суду при вирішенні питання про призначення арбітражного керуючого на посаду ліквідатора боржника є надання можливості комітету кредиторів у повному обсязі реалізувати свої функції в процедурах банкрутства, що передбачені Законом про банкрутство, зокрема, подати до господарського суду клопотання про призначення погодженої кандидатури арбітражного керуючого для його призначення на посаду ліквідатора боржника.

Господарський суд повинен давати оцінку рішенням комітету кредиторів та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Як вже зазначалося вище, на засіданні зборів комітету кредиторів ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" (протокол № 3 від 20.10.2016 року) одноголосно прийнято рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" ОСОБА_7

Абзацом 2 ч. 2 ст. 4 Закону про банкрутство передбачено, що одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

Враховуючи освіту, досвід, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий ОСОБА_7, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у даній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки, а також те, що запропонована комітетом кандидатура арбітражного керуючого ОСОБА_7 відповідає вимогам положень ст.ст. 97,114 Закону про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення ліквідатором ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" арбітражного керуючого ОСОБА_7.

При цьому, апеляційним судом взято до уваги абз.5 п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, враховуючи активи та пасиви боржника, клопотання голови комітету кредиторів на підставі рішення комітету кредиторів боржника щодо відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7, а також те, що боржник неспроможний відновити свою платоспроможність та задоволити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання боржника банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого ОСОБА_7, який виконував функції розпорядника майном підприємства-боржника та зідно рішення зборів комітету кредиторів від від 20.10.2016 року був запропонований комітетом кредиторів.

При цьому, посилання апелянта-3 щодо порушення розпорядником майна боржника вимог ч.11 ст.26 Закону про банкрутство, якою передбачено, що проведення засідання комітету кредиторів з питання введення наступної судової процедури повинно відбуватися не пізніше п'яти днів до судового засідання, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки збори комітету кредиторів відбулися 20.10.2016 року, тобто за 5 днів до проведення судового засідання, при цьому, Закон про банкрутство не містить такої вимоги до проведення зборів кредиторів.

Крім того, слід зазначити, що звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у відповідності до вимог ч.8 ст.26 Закону про банкрутство, належить до компетенції комітету кредиторів.

Також безпідставними є посилання апелянта-1 щодо непроведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, оскільки в матеріалах справи міститься акт інвертаризації основних засобів ТОВ "ОСОБА_1 Плюс", акт інвертаризації дебіторської заборгованості ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" та акт інвертаризації кредиторської заборгованості ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" (т.2, а.с. 42-54), наданий розпорядником майна.

Не беруться до уваги і посилання апелянта-1 про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1 Плюс", оскільки як місцевим господарським судом в підготовчому судовому засіданні, так і апеляційним судом встановлено, що боржник - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", як суб'єкт господарської діяльності, неспроможний виконати грошові зобов'язання перед заявником - ОСОБА_2 "ОСОБА_1 XXI" в сумі 11 948 034 грн. 80 коп., які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, що у відповідності до вимог ч.3 ст.10 Закону про банкрутство є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1 Плюс". Дана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Стосовно посилань апелянта-3 щодо непроведення розпорядником майна інвентаризації посівів на земельних ділянках, які перебувають в оренді боржника, спростовуються наявними в матеріалах справи звітами суб'єкта малого підприємництва - ТОВ "ОСОБА_1 Плюс"станом на 31.12.2015 року, 31.03.2016 року, 30.06.2016 року, відповідно до яких в рядках актив балансу, а саме, в рядку: 1020 (довгострокові біологічні активи), 1110 (поточні біологічні активи), 1102 (незавершене виробництво) - відсутня вартість посівів, насаджень сільськогосподарських та інших культур та виробленої продукції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування постанови місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" та ОСОБА_2 "Торговий дім "Насіння" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Рівненської області від 25.10.2016 року у справі №918/167/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.