Постанова № 63222799, 05.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 903/616/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Мамченко Ю.А.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Державного підприємства "Вугілля України" на рішення господарського суду Волинської області від 11.10.16 р.

у справі № 903/616/16 (суддя Костюк Софія Василівна )

позивач ОСОБА_1 підприємство "Вугілля України"

відповідач ОСОБА_2 підприємство "Сам Моторс"

про стягнення 40 732, 86 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 14.09.2016р.); ОСОБА_4 (довіреність б/н від 14.09.2016 року).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2016 року у справі № 903/616/16 в позові Державного підприємства "Вугілля України" до Приватного підприємства "Сам Моторс" про стягнення 40 732, 86 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.5 ухвали апеляційного суду від 09.11.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 жовтня 2014 року між ДП "Вугілля України" (постачальник/позивач) та ПП "Сам-Моторс" (покупець/відповідач) був укладено договір поставки вугілля №47-14/КПП (далі - договір, а.с. 7-8), згідно п.1.1 якого постачальник зобовязувався поставити вугілля, а покупець прийняти його і оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.1 договору, поставці підлягає вугілля марки Г/Ж СШ (0-13), ДГ (0-200) орієнтовно в кількості 2000 тонн. Фактичні щомісячні обсяги постачання сторони узгоджують у Додатках (Специфікаціях) до договору.

Поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції інкотермс 2000 року. В разі якщо сторони погодять оплату вищезазначених послуг по перевезенню вугілля постачальником, покупець компенсує постачальникові його затрати на підставі відповідного рахунку та підтверджуючих документів (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.8 договору, на кожну партію вугілля постачальник повинен передати покупцеві наступні документи:

- рахунок-фактуру на оплату;

- акт приймання-передачі товару;

- податкову накладну на поставлений товар або зведену податкову накладну із реєстром відвантажень. Податкова накладна, що виписується постачальником та передається покупцю, має відповідати вимогам встановленим Податковим кодексом України, іншим нормативним документам, а також документам, які видаються податковими органами в якості податкової консультації;

- завірену копію залізничної або товарно-транспортної накладної;

- документ, який підтверджує якість товару (посвідчення якості).

Загальна сума договору (без врахування вартості перевезення) становить суму всіх додатків до договору (п.3.1 договору).

Згідно п.3.4 договору розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. Дату внесення передоплати покупець зобовязаний додатково погодити з постачальником. При наявності згоди постачальника можливі інші терміни розрахунків.

14 жовтня 2014 року між сторонами підписано додаток (специфікація) №1, в якому вказано загальну вартість товару 515100,00 грн., період поставки жовтень 2014 року (а.с. 10).

02.12.2014 року ПП "Сам Моторс" перерахувало ДП "Вугілля України" 88000 грн. за вугілля згідно договору №47-14/КПП від 14.10.2014 року.

Позивач посилаючись на те, що на виконання умов договору ним 09.12.2012 року було поставлено відповідачу вугілля на загальну суму 113 492,30 грн., тоді як відповідач розрахувався за поставлене вугілля частково на загальну суму 88 000,00 грн., звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 40 732,0 86 грн., з яких 25 492,30 грн. - основного боргу, 1 252,94 грн. - відсотків річних та 13 987,62 грн. - інфляційних втрат.

При цьому, на підтвердження поставки вугілля долучає акт приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014 року на суму 113 492,30 грн., картку рахунку: 361, банківську виписку по особовому рахунку ДП "Вугілля України", посвідчення №836 про якість вугілля, копію дорожньої відомості, в якій вантажовідправик - Шахта №9 ДП "Волиньвугілля" (м.Нововолинськ, вул.Луцька,1), рахунок-фактуру №ВУ-СФ-0004767 від 09.12.2014 року (а.с. 11-19).

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПП "Сам-Моторс" заборгованості в розмірі 40 732,86 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність будь-яких зобов'язань сторін має підтверджуватись первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами, а також акт приймання-передачі товару.

Актом приймання-передачі оформляється передача товару від постачальника покупцеві, при цьому форма такого документа чинним законодавством не встановлена. Зазвичай у акті приймання-передачі товару зазначається інформація про товар, його загальна кількість і якість, вартість товару, місце й дата передачі товару, наявність чи відсутність претензій щодо кількості і якості товару тощо.

Акт підписується уповноваженими представниками постачальника й покупця, скріплюється печаткою і повинен передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору поставки.

Тобто акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), яким оформляються результати відповідного договору, повинен містити вимоги, які ставляться до первинних документів, наведені в ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За відсутності таких реквізитів документи не можуть бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товару) фактично відбулась, і, відповідно - доказом наявності зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст. 509, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014 року на суму 113 492,30 грн. (а.с.11) не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки на останній відсутній підпис особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також, вказаний акт приймання-передачі не містить відбитку печатки (штампу) підприємства відповідача, якою особа, що прийняла товар, повинна була завірити на супровідних документах (в даному випадку - в акті приймання-передачі) свій підпис про одержання товару.

Отже, акт приймання-передачі вугільної продукції №18 від 09.12.2014р. не містить необхідних реквізитів, визначених Положенням та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (печатки та підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку отримувача), а тому не є первинним документом, який в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України може бути допустимим доказом (фіксувати факт) проведення господарської операції з поставки/передачі товарів.

Також не є належним доказом поставки товару на суму 113 492,30 грн. копія дорожньої відомості на маршрут або групу вагонів (а.с. 17-18), оскільки не містить штемпеля станції відправлення, дату приймання вантажу до перевезення та підпису відповідача.

Крім того слід зазначити, що згідно п.2.10 договору поставки вугілля, вантажовідправники, вантажоутримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, терміни (строки) поставки визначаються в письмових заявках покупця.

Водночас, заявок, інших доказів, які б підтверджували, що постачальником вугілля по договору є Шахта №9 ДП "Волиньвугілля" позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

З метою дослідження даних обставин, суд першої інстанції ухвалами від 14.09.2016 року, від 04.10.2016 року витребовував від позивача додаткові матеріали, визначені в п.п. 2.1, 2.8 договору, що підтверджують поставку вугілля на суму 113 492,30 грн., яка зазначена в виписаному ним рахунку-фактурі №ВУ-СФ-0004767 від 09.12.2014 року (а.с.19), однак витребовувані матеріали позивачем надано не було.

Натомість відповідачем надано докази, які підтверджують поставку вугілля на суму 88 000,00 грн., зокрема, податкову накладну №3868 від 02.12.2014 року, яка виписана ДП "Вугілля України", картку-рахунок 631тз "Вугілля України", в якій відображена дана операція, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року з розшифровкою податкового кредиту, в якій відображено операції з придбання товару, в тому числі за порядковим номером 17 на суму 73333,33 грн. та 14666,67 грн. ПДВ, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, в якому за порядковим номером 29 вказана податкова накладна 3868 на суму 88000 грн., з якої 14666,67 грн. ПДВ (а.с. 73-86).

Крім того, колегією суддів береться до уваги те, що згідно п.3.4 договору розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. В даному випадку, відповідачем була здійснена передоплата поставленого 09.12.2014 року вугілля на суму 88 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 02.12.2014 року (а.с.19).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що факт отримання товару відповідачем за вищезазначеним актом приймання-передачі в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведений, в звязку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 492,30 грн. та нарахованих на неї відсотків річних та інфляційних втрат є безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 11.10.2016 року у справі №903/616/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.