Постанова № 63222743, 05.12.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р.Справа № 5017/1025/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Пироговського В.Т., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.

за участю представників сторін:

від скаржника ОСОБА_1

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.2016 року

у справі №5017/1025/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 3653,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 3299,23 грн., 143,30 грн. - 3% річних та 211,39 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2012р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено в повному обсязі. На виконання рішення господарським судом Одеської області 11.06.2012р. видані відповідні накази.

13.05.2016р. постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №51066577.

17.06.2016р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

09.08.2016р. від Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" надійшла скарга (вх.№2-4196/16) на дії ДВС, якою останнє просило визнати недійсною постанову відділу від 17.06.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2016 року (суддя Волков Р.В.) скаргу ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" задоволено, визнано недійсною постанову відділу ДВС.

Не погодившись з ухвалою суду, державний виконавець 21 жовтня 2016 року звернувся з апеляційною скаргою, яка повернута останньому без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору).

Усунувши недоліки, відділ ДВС 14.11.2016р. вдруге звернувся з апеляційної скаргою в якій просив ухвалу скасувати, у задоволенні скарги відмовити.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.11.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду. Одночасно скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк подання апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначив про її необґрунтованість, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Заслухавши представників Суворовського відділу державної виконавчої служби та ПАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія встановила наступне.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2012р. видані відповідні накази (один на основний борг, другий на стягнення інфляційних, 3 % річних та судового збору). (а.с. 39-40)

13.05.2016р. постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби (державним виконавцем Гринь А.Д.), за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження №51066577 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" грошової суми в розмірі 3299,23 грн. (а.с. 51).

17.06.2016р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними) (а.с. 50).

Обґрунтовуючи повернення виконавчого документа, державний виконавець посилався на те, що в ході проведення виконавчих дій майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, про що складений акт державного виконавця, згідно довідки ОСОБА_4 в Одеській області боржник за вказаною адресою зареєстрований. Згідно довідки Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує, відповідно до довідки Державної податкової служби України виявити джерела отримання доходів боржника не можливо, відкриті рахунки в банківських установах за боржником не зареєстровані. Згідно довідки ДАІ за боржником рухоме майно не зареєстровано. В державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та державному реєстрі речових прав відомості про боржника також відсутні.

Звертаючись із скаргою про визнання недійсною постанови, позивач зазначив про порушення відділом виконавчої служби норм матеріального права, здійсненням виконавцем не всіх дій для примусового виконання рішення.

Задовольняючи скаргу ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", суд першої інстанції в ухвалі від 10.10.2016р. мотивував нездійсненням державним виконавцем виконавчих заходів, передбачених Законом України „Про виконавче провадження", а саме: відсутністю доказів направлення запитів до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби на дату виконавчого провадження. Суд зазначив, що в матеріалах справи містяться лише запити датовані лютим 2016р. та направлялись під час примусового виконання іншого виконавчого провадження, а саме № 49902123. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення запитів до ОСОБА_5 в Одеській області під час примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 51066577.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Суворовський відділ ДВС зазначив, що в заяві про відкриття виконавчого провадження та в наказі відсутні будь-які відомості щодо ідентифікації боржника (рік народження, паспортні дані, індивідуальний ідентифікаційний номер), які є обов'язковими для формування запитів до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України. На той момент у Відділі знаходилось інше виконавче провадження №49902123 з виконання вимог виконавчого документа про стягнення з того ж самого боржника, в якому містилась інформація щодо індивідуального ідентифікаційного номера боржника, саме тому вказані запити зроблені в рамках виконавчого провадження №49902123.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення скарги позивача про визнання недійсною постанови виконавчої служби №51066577 від 17.06.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачеві з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулює Закон України "Про виконавче провадження" (Далі Закон).

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, одним з таких є судовий наказ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо посилання скаржника на відсутність в заяві про відкриття виконавчого провадження та в судовому наказі будь-яких відомостей щодо ідентифікації боржника, суд зазначає, що дата народження, паспортні дані та ідентифікаційний код боржника зазначаються судом у разі якщо останні відомі суду, а ПАТ "Одесаобленерго" не мав законних підстав на отримання конфіденційної інформації в органах податкової та реєстраційної служби.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Отже, встановлення ідентифікаційного коду боржника покладено на державного виконавця, аналогічна позиція наведена в постанові Верховного суду України №6-62цс14 від 25.06.2014р.

Закон України "Про виконавче провадження" передбачає заходи примусового виконання рішень, серед яких є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Так, відділом виконавчої служби були здійснені запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, однак вказані запити датовані лютим 2016р. тобто не під час примусового виконання виконавчого провадження № 51066577.

Як вбачається з матеріалів справи дані запити були здійснені в рамках виконавчого провадження № 49902123, отже, не можуть вважатися належними доказами правомірних дій органу виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження за №51066577, не дивлячись на те, що божником є одна й та ж сама особа.

Крім того, згідно акту державного виконавця, складеного за результатом виходу на адресу боржника: "Двері ніхто не відчинив. Особа яка відмовилась представлятись повідомила, що боржник за вказаною адресою не мешкає, майно відсутнє".

Відповідно до ст. 40 Закону у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Пунктом 6 листа Вищого спеціалізованого суджу України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-152/0/4-13 від 28.01.2013р. передбачено, що звернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, за певних умов, є обов'язковим.

Оскільки органом виконавчої служби вищевказані вимоги не виконані, не вжито всіх необхідних заходів для розшуку майна боржника та стягнення боргу за наказом суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.10.2016 року у справі №5017/1025/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 07.12.2016 року.

Головуючий суддяВ.Б. Туренко

СуддяВ.Т. Пироговський

СуддяЛ.В. Поліщук