Постанова № 63222739, 29.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р.Справа № 914/1708/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівМирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувшиапеляційну скаргу Міністерства оборони України, за вих. № 661 від 21.09.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/4659/16 від 27.09.2016р.)

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 06.09.2016р.

у справі № 914/1708/16

за позовом:першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача:Винниківської міської ради, м. Винники, Львівська область

провизнання недійсним та скасування рішення Винниківської міської ради № 350 від 19.05.2016р.

за участю учасників судового процесу:

від прокуратури: ОСОБА_2 прокурор

від позивача-1: ОСОБА_3 представник

від позивача-2: ОСОБА_4 - представник

від відповідача: не зявився

Учасникам судового процесу розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.09.2016р. у справі №914/1708/16 (суддя Крупник Р.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення суб'єктивного права позивачів в інтересах яких заявлено позов, відтак, відсутні правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову. Зокрема, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не перебуває у позивачів в постійному користуванні, їхнє право тимчасового користування закінчилося ще 08.02.1988р., тобто до моменту введення в дію ЗК УРСР від 18.12.1990р. Під час дії ЗК України від 25.10.2001р. та ЗУ Про використання земель оборони від 27.11.2003р. в користування не надавалася. Оскільки згідно даних Відділу Держгеокадастру позивачі вважаються такими, що використовують земельну ділянку без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування, то і згоди Міністерства оборони України на вилучення вказаної ділянки від КЕВ м. Львова не вимагалося. Відтак, суд дійшов висновку, що відсутність будь-яких оформлених прав на земельну ділянку по вул. Личаківська, 105 у м. Львові станом на момент прийняття оскаржуваного рішення свідчить про те, що при його прийнятті Винниківська міська рада не порушила прав позивачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та перебуває у державній власності. Згідно з Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затв. наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, згода на припинення права користування земельними ділянками, які не використовуються ЗСУ, вилучення, зміну цільового призначення цих земельних ділянок надається Міністром оброни України за поданням заступника Міністра оборони України, а передачу земельних ділянок органам місцевого самоврядування в разі надання згоди Міністром оборони України здійснює начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ. Проте, в даному випадку рішення про передачу спірної земельної ділянки площею 1,0755 га по вул. Личаківській, 105 у м. Львові ні КМУ, ні МОУ не приймалося і не погоджувалося.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.09.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_5, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляду на 18.10.2016р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.11.2016р.

15.11.2016р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2016р., про що сторони повідомлені під розписку.

21.11.2016р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2016р., про що сторони повідомлені під розписку.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, оскільки оскаржуване рішення завдає шкоди інтересам держави у звязку з фактичним вилученням земельної ділянки оборони з державної власності.

Представник прокуратури в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Крім того, подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівську міську раду (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/8522/16 від 29.11.2016р.). Дане клопотання обґрунтоване тим, 10.11.2016р. Львівською міською радою було прийняте рішення № 1259 «Про надання згоди на прийняття у власність територіальної громади м. Львова цілісного майнового комплексу військового містечка № 85 на вул. Личаківській,105».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі Львівську міську раду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в звязку з необґрунтованістю.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 29.11.2016р. не забезпечив. На попередніх судових засіданнях проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просив суд залишити його без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 237-р від 30.03.2011р. Про передачу майнового комплексу військового містечка № 85 у м. Львові прийнято пропозицію Міністерства оборони та Винниківської міської ради (м. Львів) щодо передачі майнового комплексу військового містечка №85 по вул. Личаківській, 105 у м. Львові у власність територіальної громади м. Винників (а.с.28 том І).

28.04.2011р. на виконання вказаного Розпорядження, комісією у складі представників Винниківської міської ради та КЕВ м. Львова складено Акт приймання-передачі військового майна №2, відповідно до якого відповідачу було передано майновий комплекс військового містечка №85 по вул. Личаківській, 105 у м. Львові, а саме будівлі, інженерні мережі та комунальні обєкти та обєкти благоустрою. Також в п.3 даного акту комісія пропонувала Винниківській міській раді вивчити та вирішити питання користування земельною ділянкою на котрій знаходяться обєкти, що передаються (а.с.29-31 том І).

08.11.2011р. відповідачу видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення загальною площею 3034 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 105, та 11.11.2011р. право власності на ці приміщення було зареєстровано за відповідачем, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав №32006982 (а.с.107, 108 том І).

Поряд з цим, в 2014 році відповідачем було розроблено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,0755 га за Винниківською міською радою в м. Львові по вул. Личаківська, 105 (а.с.117-214 том І).

25.12.2015р. виконавчим комітетом Винниківської міської ради м. Львова прийнято рішення №327 Про прийняття на баланс та обслуговування майнового комплексу військового містечка №85 по вул. Личаківська, 105 у м. Львові (а.с.32 том І).

21.01.2016р. відповідачем прийнято Рішення №127 Про затвердження переліку обєктів комунальної власності міста Винники, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, яким вирішено затвердити перелік обєктів комунальної власності міста Винники, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, а саме майновий комплекс військового містечка №85, зокрема нежитлові приміщення та інженерне обладнання нерухомого майна та обєктів благоустрою за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 105 (а.с.33-34 том І).

19.05.2016р. Винниківською міською радою прийнято рішення №350 Про продаж комунального майна територіальної громади м. Винники на вул. Личаківська, 105, м. Львів, Львівська обл. з аукціону, яким, зокрема, вирішено затвердити: 1.1) звіт з оцінки обєкта аукціону про проведення незалежної оцінки цілісного майнового комплексу військового містечка №85, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 105, а також експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 1,0755 га. (кадастровий номер 4610137200:06:003:0078), що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 105, яка становить 34 510 803,00 грн. відповідно до висновку про вартість цілісного майнового комплексу від 21.04.2016р.; 1.2) затвердити стартову ціну продажу на аукціоні майнового комплексу військового містечка №85, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 105, а також земельної ділянки площею 1,0755 га. (кадастровий номер 4610137200:06:003:0078), що розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 105, яка становить 34 510 803,00 грн. (пункт 1.2); 2) Виконавчому комітету Винниківської міської ради забезпечити організацію проведення аукціону . Решта пунктів рішення № 350 - 3,4,5,6,7 стосуються наслідків проведення аукціону на продаж комунального майна територіальної громади м. Винники, по вул. Личаківська ,5, м. Львів (а.с. 41-42 том І).

Прокурор, вважаючи рішення Винниківської міської ради №350 від 19.05.2016р. незаконним, звернувся до господарського суду з позовом про визнання його незаконним та скасування. При цьому зазначає, що спірна земельна ділянка площею 1,0755 га по вул. Личаківській, 105 у м. Львові належить до земель оборони та перебуває у державній власності. Рішення про передачу спірної земельної ділянки ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством Оборони України не приймалося і не погоджувалося, а тому відповідач не вправі виставляти цю земельну ділянку на аукціон.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У ст. 84 Земельного кодексу України зазначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності (ст. 83 ЗК).

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 10 ст. 59 наведеного Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частина п.1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 14 Закону ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Положеннями п. "а" ч.1 ст. 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності за змістом ст. 84 Земельного кодексу України належать землі оборони, а згідно з частинами 1,2,4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати лише в державній власності; порядок використання земель оборони встановлюється законом. Відповідно до п.3 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

У комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об'єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано (п.3 Порядку).

Пунктом 4 Порядку, передбачено, що передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів або Міноборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Відповідно до пункту 10 Порядку військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Розглядаючи справу, суд попередньої інстанції з'ясував, що за розпорядженням Кабінету Міністрів України №237-р від 30.03.2011р. з державної власності у комунальну власність передано майновий комплекс військового містечка № 85 по вул. Личаківській,105 у м. Львові, про що складено акт; відтак, наявне спільне волевиявлення щодо такої передачі як суб'єкта комунальної власності, так і уповноваженого суб'єкта державної власності.

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало автоматичного переходу права на земельні ділянки у випадку переходу майнового комплексу військових містечок з державної в комунальну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи позов в інтересах Міністерства оборони України та КЕВ м. Львова, прокурор зазначає, що внаслідок неправомірного прийняття відповідачем оспорюваного рішення, порушуються права вказаних субєктів, оскільки користувачем земельної ділянки у м. Львові по вул. Личаківська, 105 є КЕВ м. Львова, спірна земельна ділянка входить до складу земель оборони та передбачає особливий порядок її відчуження, зокрема, за згодою органу управління майном - Міністерства оборони України, яка одержана не була. В 2011 році відповідачу було передано лише обєкти нерухомості та інженерні споруди військового містечка №85, водночас спірну земельну ділянку передано не було.

В підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони і перебуває в постійному користуванні позивачів, прокурором до матеріалів справи долучено рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради Депутатів трудящих № 4/370 від 26.01.1953р., а також рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 3-с від 08.02.1985р.

Згідно з пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих № 4/370 від 26.01.1953р. було вирішено передати КЕЧ Львівського району Прикарпатського військового округу в тимчасове користування строком на 5 років нерухомість і споруди із земельною ділянкою, які перебувають на балансі домоуправлінь місцевих рад і перебувають в користуванні військових частин у відповідності до додатків №1 та №2. В додатку №2 під номером 21 значаться будівлі і земельна ділянка по вул. Леніна, 105. (а.с. 32-34 том ІІ).

08.02.1985р. виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів прийнято рішення №3-с Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова (а.с. 39 том ІІ).

Як вбачається з преамбули та п.1 вказаного рішення, у звязку із закінченням строку оренди на будівлі, споруди і земельні ділянки, раніше передані в тимчасове користування квартирно-експлуатаційної частини Львівського району Прикарпатського воєнного округу в м. Львові, розглянувши відповідне звернення КЕЧ Львівського району, а також оглянувши в натурі вказані земельні ділянки, виконком Львівської міської ради Народних депутатів вирішив закріпити земельні ділянки за КЕЧ Львівського району Прикарпатського військового округу відповідно до додатку №1 (а.с. 40-41 том ІІ).

З додатку №1 до рішення №3-с від 08.02.1985р. прослідковується, що в ньому міститься перелік земельних ділянок, які відводяться Львівській КЕЧ для розміщення військових частин в м. Львові. До таких земельних ділянок належить земельна ділянка по вул. Леніна, 101 площею 1,11 га, яка відводиться в тимчасове користування.

На підставі архівної довідки №1107-779 від 05.09.2016р. встановлено, що рішенням виконкому Львівської міської ради №391 від 16.08.90р. вул. Леніна перейменована на вул. Личаківську (а.с. 78 том ІІ).

Зі змісту матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України військового містечка №85 (вул. Личаківська, 101), які складені в 1993р., вбачається, що юридичними матеріалами, які посвідчують право на землю вказаного військового містечка є рішення №3-с від 08.02.1985р. (а.с.78-91 том І).

Також з експлікацій земель Міністерства оборони України, що залишаються в користуванні землекористувача, вбачається, що дана земельна ділянка перебувала в тимчасовому користуванні військового містечка №85 (а.с. 87 том І).

Крім того, листом Відділу Держгеокадастру у м. Львові №10-1323-0.2-3797/2-16 від 04.08.2016р. підтверджується, що земельна ділянка на вул. Личаківська, 105 у м. Львові площею 1,0755 га (кадастровий номер 4610137200:06:003:0078) знаходиться в межах земельної ділянки площею 1,10000 га. на вул. Личаківська, 101, яка була надана військовому містечку №85 згідно рішення №3-с від 08.02.1985р. (а.с. 76 том ІІ).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що правовстановлюючим документом військового містечка №85 на земельну ділянку по вул. Личаківська, 105 було рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 08.02.1985р. №3-с Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова, згідно якого вказану земельну ділянку було передано в тимчасове користування.

Статтею 13 ЗК УРСР від 08.07.1970р. (в редакції станом на момент прийняття рішення №3-с від 08.02.1985р.) було визначено, що земля в Українській РСР надається в користування промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

За змістом ст. 35 ЗК УРСР від 08.07.1970р. право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках, зокрема, закінчення строку, на який було надано земельну ділянку (п.2 ч.1 ст.35). Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої і частиною другою цієї статті провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.

Однак, в матеріалах справи відсутні рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

В пункті 5 Постанови Верховної Ради УРСР Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990р. зазначено, що рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15.03.1991р. відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу; громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Враховуючи, що на момент введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1190р. № 562-ХІІ, спірна земельна ділянка була в користуванні Львівської КЕЧ району та використовувалась для розміщення та постійної діяльності військових частин Збройних Сил України (яка в силу ст.70 ЗК Української РСР від 18.12.1990р. відносилась до земель оборони), то з набуттям чинності відповідним кодексом держава набула права власності на відповідну земельну ділянку згідно ст.4 цього кодексу, яка встановлює, що землі оборони перебувають у державній власності.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що земельна ділянка на вул. Личаківська, 105 у м. Львові належить до земель оборони в силу положень Закону України Про використання земель оборони від 27.11.2003р., а також положень ст.70 ЗК УРСР від 18.12.1990р. та ст.77 ЗК України від 25.10.2001р. відповідно до яких землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачено ст.141 Земельного кодексу України, зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази припинення права користування спірною земельною ділянкою у відповідності до вимог ЗК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято щодо земельної ділянки, яка відноситься до земель державної власності - землі оборони, а, відтак, відповідач розпорядився земельною ділянкою за відсутності відповідної компетенції.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень будь-яких його прав на землю, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Як зазначалося вище, 19.05.2016р. Винниківською міською радою було прийнято рішення № 350 Про продаж комунального майна територіальної громади м. Винники на вул. Личаківська, 105, м. Львів, Львівська обл. з аукціону, яким було вирішено питання організації проведення аукціону цілісного майнового комплексу військового містечка №85, що розташований за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 105, проте, в тому числі і земельної ділянки площею 1,0755 га (кадастровий номер 4610137200:06:003:0078).

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви (прохальної частини) прокурор просить суд визнати незаконним вищенаведене рішення Винниківської міської ради в цілому, тобто, і рішення в частині, яке стосується цілісного майнового комплексу, тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 17.05.2011р. зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2016р. у справі № 914/1708/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1